портал в режимі тестування та наповнення
0 800 215 010
Гаряча лінія
1545
Урядова гаряча лінія
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів
Проект Закону України від 03 грудня 2015

Проект Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру"

Проект

 

З А К О Н    У К Р А Ї Н И

 

 

Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру

 

З метою реалізації заходів щодо дерегуляції виробництва і реалізації цукру та переведення цукрової галузі на ринкові засади Верховна Рада України постановляє:

 

1. Визнати такими, що втратили чинність:

Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" (Відомості Верховної Ради України, 1999 p., № 32, ст. 268; 2003 р., № 30, ст. 247; 2007 p., № 4, ст. 38, № 35, ст. 482; 2011 p., № 36, ст. 365; 2014 р., № 6-7, ст. 80);

Закон України від 21 грудня 1999 року № 1327-XIV "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" (Відомості Верховної Ради України, 2000 p., № 3, ст. 23).

2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

3. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Закону:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

 

 

Голова Верховної Ради України                                                                                                                                                             В. ГРОЙСМАН

Повідомлення про оприлюднення

проекту Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру"

 

Головною метою Законів України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", прийнятих у 1999 році, були захист та підтримка вітчизняних виробників цукру та цукрових буряків.

Механізм державного регулювання цукрового ринку, визначений вищезазначеними законами України на сьогоднішній день, як свідчить практика, є дестимулюючим фактором, оскільки обсяги та потужності вирощування цукрових буряків і виробництва цукру формуються в залежності від кон’юнктури ринку, під впливом попиту і пропозиції, а існування норми щодо квотування та обов’язкової реалізації цукру за адміністративно встановленими цінами створює для виробників ускладнення при його реалізації, стримує підприємницьку ініціативу, обмежує конкуренцію на ринку цукру і не є ринковим механізмом регулювання. Це призводить до щорічних стрибків цін на цукор, дефіцит або профіцит цього продукту на внутрішньому ринку, суттєве зменшення обсягів вирощування цукрових буряків, скорочення кількості працюючих цукрових заводів.

З огляду на вищезазначене на сьогодні відпала необхідність у адміністративному регулюванні, запровадженому вищевказаними законами України .

Метою розроблення проекту Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру" (далі – проект Закону) є припинення дії законів України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції".

Проект Закону розміщено на офіційному WEB-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України (www.minagro.gov.ua / розділ Регуляторна політика / Проекти регуляторних актів / Проекти Законів).

Пропозиції та зауваження стосовно проекту Закону та аналізу регуляторного впливу просимо надсилати у письмовій формі протягом місяця з дня оприлюднення цього повідомлення за адресами:

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, Департамент продовольства Міністерства аграрної політики та продовольства України, електронна адреса: mykola.moroz@minagro.gov.ua (виконавець Мороз Микола Анатолійович, тел. (044) 226-27-72).

01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, Державна регуляторна служба України, електронна адреса: inform@dkrp.gov.ua

 

 

Перший заступник Міністра аграрної 

         політики та продовольства  України                                                                                                                                    Я.В. Краснопольський

 

 

Пояснювальна записка

до проекту Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру"

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Головною метою Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", прийнятого Верховною Радою України у 1999 році, були захист та підтримка вітчизняного товаровиробника аграрного та переробного сектору економіки шляхом:

- державного регулювання виробництва цукру та вирощування цукрових буряків, зокрема встановлення щорічно до початку сезону цукроваріння, виходячи з науково обґрунтованої норми споживання цукру на душу населення, граничних розмірів обсягів виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок;

- державного регулювання реалізації цукру, зокрема визначення квартальних та місячних обсягів реалізації цукру для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього;

- встановлення економічно обґрунтованого рівня мінімальних цін на цукрову сировину та цукор, які, враховуючи стан внутрішнього ринку, забезпечували б відтворення витрат на виробництво продукції та стимулювали інтенсифікацію виробництва. Зазначена норма відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" була внесена до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" шляхом прийняття відповідного Закону від 21 грудня 1999 року № 1367-IV;

- запровадження механізмів одержання ліцензій на реалізацію цукру;

- проголошена державна підтримка бурякоцукрового комплексу на підставі пільгового державного кредитування тощо.

Проте слід відзначити, що запровадження цих заходів з метою подолання нестабільності ринку та розвитку бурякоцукрової галузі не виправдало себе, прикладом чого є щорічні стрибки цін, дефіцит або профіцит цієї продукції на внутрішньому ринку, а також суттєве зменшення кількості виробників цукру.

Чинний Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" за період з дати його прийняття зазнав ряд змін, доповнень та виключень і втратив свою комплексність. Зокрема, в початковій редакції Закон України визначав бурякоцукровий комплекс як сукупність господарюючих суб’єктів усіх форм власності, які вирощують цукрові буряки, переробляють їх на цукор і реалізують його. Регулювання ринку цукру передбачалося шляхом щорічного квотування виробництва та реалізації виробленого в Україні цукру. При цьому встановлені були квоти трьох видів: квота "А" - квота поставки цукру на внутрішній ринок; квота "В" - квота поставки цукру за межі України за міжнародними договорами та поповнення (в разі необхідності) квоти "А" і квота "С" - цукор, вироблений в Україні понад квоти "А" та "В" і призначений для реалізації його власниками виключно за межами України. Оскільки відбулося значне скорочення обсягів виробництва цукру та на вимогу СОТ, квоти "В" і "С" відмінені. Також виключено запровадження обов’язкового ліцензування оптової торгівлі цукром. Сьогодні обсяг виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується лише квотою "А". Крім ризиків виникнення корупційних відносин у процесі розподілу квот, квотування обмежує прагнення до збільшення потужностей вирощування цукрових буряків та виробництва цукру, а також нівелює ринкові механізми.

Крім того, статтею 6 чинного Закону України передбачено щорічне встановлення Кабінетом Міністрів України мінімальних цін на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", а також мінімальних цін на цукор квоти "А".

Вказана норма є адміністративним, а не ринковим регулятором цін, та повинна була забезпечити недопущення зниження ціни на дану продукцію з метою забезпечення беззбитковості виробництва.

У той же час при заготівлі цукровими заводами цукрових буряків значна їх частина (більше 40%) надходить на переробку на давальницьких засадах. Проте ця кількість цукрової сировини не підпадає під дію державного регулювання ціноутворення, оскільки з юридичної точки зору вона не реалізується. Таким чином, вказана норма не здатна регулювати значну частину ринку.

Також у періоди, коли внутрішній ринок цукру є профіцитним, час від часу ринкові ціни на цукор знижуються нижче законодавчо встановленої мінімальної ціни. Це призводить до "тінізації" ринку цукру, суттєвого зниження руху обігових коштів в галузі, кризи неплатежів постачальникам, робітникам підприємств цукрової та суміжних галузей, затримки платежів до бюджету та державних цільових фондів.

До того ж прогнозний розрахунок відповідних мінімальних цін на наступний маркетинговий рік здійснюється практично за рік до початку нового сезону цукроваріння. Проте при сьогоднішніх тенденціях економічно-фінансової ситуації на внутрішньому та світовому ринках, значному коливанні цін на паливно-мастильні, виробничо-технологічні матеріали, природний газ, мінеральні добрива, насіння цукрових буряків тощо передбачити реальний діапазон рівня мінімальних цін на цукрові буряки та цукор неможливо.

Таким чином, фактично державою для регулювання ринку цукру використовуються не стільки економічні, скільки адміністративні методи. Економічними наслідками впливу даного Закону стало гальмування вирощування цукрових буряків та роботи цукрових заводів, які не можуть реалізувати цукор, коли ринкова ціна стає нижчою за мінімальну, а також деформація ринку, викликана переробкою за давальницькою схемою, надмірна кількість операторів та посередників, що займаються торгівлею цукром.

З огляду на вищезазначене та у зв’язку зі змінами, які відбулися на внутрішньому і світовому ринках цукру, а також незабезпеченням Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" своєї мети та перешкоджанню ринковому регулюванню, відпала необхідність у адміністративному регулюванні, запровадженому даним Законом.

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру" (далі – проект Закону) розроблено з метою відміни Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" як такого, що не виконав поставлених завдань, не сприяє сталому функціонуванню бурякоцукрової галузі на ринкових засадах та не забезпечує подальшого розвитку галузі, та Закону України "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", яким відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" передбачена норма щодо обов’язкових мінімальних цін на реалізацію (продаж) цукрових буряків для виробництва цукру квоти "А" і цукру квоти "А".

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють закони України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру" не потребує додаткового виділення коштів з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Державною регуляторною службою України, Міністерством фінансів України та проведення правової експертизи Міністерством юстиції України.

6. Регіональний аспект

Проект Закону враховує потреби регіонів та сприяє переведенню бурякоцукрової галузі у регіонах на ринкові засади.

61. Запобігання дискримінації

У проекті Закону відсутні норми, що містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону буде розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України (www.minagro.gov.ua).

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально-трудової сфери і не потребує узгодження із соціальними партнерами.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону є регуляторним актом, що відповідає принципам державної регуляторної політики. Припинення дії законів України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" дасть можливість виробникам цукру виробляти та реалізовувати свою продукцію відповідно до кон’юнктури ринку.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Відсутній вплив реалізації акта на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Реалізація Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру" надасть можливість зберегти потенціал бурякоцукрової галузі та забезпечити її подальший розвиток на ринкових засадах.

 

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                                    О.М. Павленко

 

Аналіз регуляторного впливу

проекту Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру"

 

1. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

Головною метою Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", прийнятого Верховною Радою України у 1999 році, були захист та підтримка вітчизняного товаровиробника аграрного та переробного сектору економіки шляхом:

- державного регулювання виробництва цукру та вирощування цукрових буряків, зокрема встановлення щорічно до початку сезону цукроваріння, виходячи з науково обґрунтованої норми споживання цукру на душу населення, граничних розмірів обсягів виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок;

- державного регулювання реалізації цукру, зокрема визначення квартальних та місячних обсягів реалізації цукру для стабільного забезпечення потреб внутрішнього ринку цукром та недопущення значних сезонних коливань ціни на нього;

- встановлення економічно обґрунтованого рівня мінімальних цін на цукрову сировину та цукор, які, враховуючи стан внутрішнього ринку, забезпечували б відтворення витрат на виробництво продукції та стимулювали інтенсифікацію виробництва. Зазначена норма відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" була внесена до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" шляхом прийняття відповідного Закону від 21 грудня 1999 року № 1367-IV;

- запровадження механізмів одержання ліцензій на реалізацію цукру;

- проголошена державна підтримка бурякоцукрового комплексу на підставі пільгового державного кредитування тощо.

Проте слід відзначити, що запровадження цих заходів з метою подолання нестабільності ринку та розвитку бурякоцукрової галузі не виправдало себе, прикладом чого є щорічні стрибки цін, дефіцит або профіцит цієї продукції на внутрішньому ринку, а також суттєве зменшення кількості виробників цукру.

Чинний Закон України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" за період з дати його прийняття зазнав ряд змін, доповнень та виключень і втратив свою комплексність. Зокрема, в початковій редакції Закон визначав бурякоцукровий комплекс як сукупність господарюючих суб'єктів усіх форм власності, які вирощують цукрові буряки, переробляють їх на цукор і реалізують його. Регулювання ринку цукру передбачалося шляхом щорічного квотування виробництва та реалізації виробленого в Україні цукру. При цьому встановлені були квоти трьох видів: квота "А" - квота поставки цукру на внутрішній ринок; квота "В" - квота поставки цукру за межі України за міжнародними договорами та поповнення, в разі необхідності, квоти "А" і квота "С" - цукор, вироблений в Україні понад квоти "А" та "В" і призначений для реалізації його власниками виключно за межами України. Оскільки відбулося значне скорочення обсягів виробництва цукру та на вимогу СОТ, квоти "В" і "С" відмінені. Також виключено запровадження обов’язкового ліцензування оптової торгівлі цукром. Сьогодні обсяг виробництва цукру, що поставляється на внутрішній ринок України, обмежується лише квотою "А". Крім ризиків виникнення корупційних відносин у процесі розподілу квот, квотування обмежує прагнення до збільшення потужностей вирощування цукрових буряків та виробництва цукру, а також нівелює ринкові механізми.

Крім того, статтею 6 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" передбачено щорічне встановлення Кабінетом Міністрів України мінімальних цін на цукрові буряки, які поставляються для виробництва цукру квоти "А", а також мінімальних цін на цукор квоти "А". Вказана норма є адміністративним, а не ринковим регулятором цін, та повинна була забезпечити недопущення зниження ціни на дану продукцію з метою забезпечення беззбитковості виробництва.

У той же час при заготівлі цукровими заводами цукрових буряків значна їх частина (більше 40%) надходить на переробку давальницьких засадах. Проте ця кількість цукрової сировини не підпадає під дію державного регулювання ціноутворення, оскільки з юридичної точки зору вона не реалізується. Таким чином, вказана норма не здатна регулювати значну частину ринку.

Також у періоди, коли внутрішній ринок цукру є профіцитним, час від часу ринкові ціни на цукор знижуються нижче законодавчо встановленої мінімальної ціни. Це призводить до "тінізації" ринку цукру, суттєвого зниження руху обігових коштів в галузі, кризи неплатежів постачальникам, робітникам підприємств цукрової та суміжних галузей, затримки платежів до бюджету та державних цільових фондів.

До того ж прогнозний розрахунок відповідних мінімальних цін на наступний маркетинговий рік здійснюється практично за рік до початку нового сезону цукроваріння. Проте при сьогоднішніх тенденціях економічно-фінансової ситуації на внутрішньому та світовому ринках, значному коливанні цін на паливно-мастильні, виробничо-технологічні матеріали, природний газ, мінеральні добрива, насіння цукрових буряків тощо передбачити реальний діапазон рівня мінімальних цін на цукрові буряки та цукор неможливо.

Таким чином, фактично державою для регулювання ринку цукру використовуються не стільки економічні, скільки адміністративні методи. Економічними наслідками впливу даного закону стало гальмування вирощування цукрових буряків та роботи цукрових заводів, які не можуть реалізувати цукор, коли ринкова ціна стає нижчою за мінімальну, а також деформація ринку, викликана переробка за давальницькою схемою, надмірна кількість операторів та посередників, що займаються торгівлею цукром

Таким чином, у зв’язку зі змінами, які відбулися на внутрішньому і світовому ринках цукру, а також незабезпеченням Законом України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" своєї мети та перешкоджанню ринковому регулюванню, відпала необхідність у адміністративному регулюванні, запровадженому даним законом.

2. Визначення цілей державного регулювання

Проект Закону України "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру" (далі – проект Закону) розроблено з метою скасування чинного адміністративного регулювання виробництва та реалізації цукру та надання можливості суб’єктам ринку виробляти та реалізувати на внутрішньому ринку продукцію на ринкових умовах за економічно обґрунтованими цінами та в умовах вільної конкуренції.

3. Прийнятні альтернативні способи досягнення зазначеної цілі, переваги обраного способу

Перший спосіб – збереження існуючої на даний момент ситуації без змін.

Механізм державного регулювання цукрового ринку, визначений Законами України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції" на сьогоднішній день, як свідчить практика, є дестимулюючим фактором, оскільки обсяги та потужності вирощування цукрових буряків і виробництва цукру формуються в залежності від кон’юнктури ринку, під впливом попиту і пропозиції, а існування норми щодо квотування та обов’язкової реалізації цукру за адміністративно встановленими цінами створює для виробників ускладнення при його реалізації, стримує підприємницьку ініціативу, обмежує конкуренцію на ринку цукру і не є ринковим механізмом регулювання.

Другий спосіб – скасувати дію вищезазначених законів України, таким чином виключити норми адміністративного регулювання ринку цукру, зокрема щодо щорічного визначення Кабінетом Міністрів України мінімальних цін на цукор і цукрові буряки та розподілу квот, що сприятиме ринковому регулюванню, розвитку конкуренції на ринку цукру та дерегуляції підприємницької діяльності у сфері виробництва цукру та цукрових буряків.

Крім того, Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" запроваджено ринковий механізм регулювання цін на об’єкти державного цінового регулювання, до яких належить також і цукор з цукрових буряків. Суть такого механізму полягає у підтримані рівня цін на внутрішньому ринку в межах встановленого цінового діапазону шляхом здійснення аграрних інтервенцій. Враховуючи зазначене, найбільш прийнятним способом досягнення зазначеної цілі є другий спосіб, тобто запропонований проектом регуляторного акта.

4. Опис механізмів для розв’язання проблеми, відповідні заходи

Механізмом, який забезпечить вирішення зазначеної проблеми, є визнання такими, що втратили чинність, закони України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" та "Про внесення зміни до статті 5 Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції".

5. Можливість досягнення встановлених цілей

Оцінка можливості впровадження акта та виконання його вимог суб’єктами господарювання висока, оскільки дасть поштовх для розвитку галузі та розвитку підприємницької ініціативи, можливість реалізовувати продукцію за економічно обґрунтованими цінами. Як наслідок, збереження потенціалу галузі та подальший її розвиток на ринкових засадах в умовах вільної конкуренції, а також забезпечення безперебійного постачання цукру споживачам за соціально прийнятними цінами.

Вплив зовнішніх факторів та негативного впливу на дію регуляторного акта не очікується.

Реалізація запропонованих проектом Закону змін не потребує додаткових матеріальних та інших витрат.

 

6. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

 

Об'єкт впливу

Вигоди

Витрати

Держава

Забезпечення продовольчої безпеки держави, зменшення витрат на утримання контролюючих органів за рахунок відсутності необхідності здійснювати контроль за реалізацією цукрових буряків та цукру в межах квоти та за цінами, не нижче затверджених мінімальних цін

Немає

Суб'єкти підприємницької діяльності

Розвиток конкуренції на ринку цукру, реалізація продукції за економічно обґрунтованими цінами, дерегуляція підприємницької діяльності у сфері виробництва цукру та цукрових буряків, збереження потенціалу галузі та забезпечення її подальшого розвитку на ринкових засадах

Немає

Населення

Стабільне забезпечення населення цукром, можливе зниження оптово-відпускних цін на цукор у сезон його виробництва

Немає

 

7. Обґрунтування строку дії регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта не обмежується у часі.

8. Визначення прогнозних показників результативності регуляторного акта

Для визначення результативності регуляторного акта пропонується встановити такі показники:

розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта – додаткових надходжень не передбачається;

кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта – усі суб’єкти підприємницької діяльності, які працюють на ринку цукрових буряків та цукру;

розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта - додаткових фінансових витрат та часу не передбачається, існує вірогідність їх зменшення;

рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта – достатній: проект акта опубліковано на офіційному веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України;

обсяг виробництва цукру;

рівень цін на цукор.

9. Визначення заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта

Будуть здійснюватися базове, повторне та періодичне відстеження результативності регуляторного акта.

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде проводитися до набрання ним чинності шляхом аналізу статистичних даних.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта буде проводитися через рік після набрання ним чинності шляхом аналізу статистичних даних в порівнянні з даними базового відстеження результативності регуляторного акта.

Періодичні відстеження результативності регуляторного акта будуть здійснюватися раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.

Відстеження результативності буде проводитися Департаментом продовольства Мінагрополітики України.

 

 

Перший заступник Міністра аграрної 

         політики та продовольства  України                                                                                                                                    Я.В. Краснопольський