портал в режимі тестування та наповнення
0 800 215 010
Гаряча лінія
1545
Урядова гаряча лінія
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів
Проект Закону України від 03 листопада 2015

Проект Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України"

Проект

 

З А К О Н    У К Р А Ї Н И

 

 Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України

 

   Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

 Стаття 1. Визначення термінів

 Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

 агропромисловий комплекс – сукупність галузей національної економіки, що охоплює сільське та рибне господарство, харчову промисловість і перероблення сільськогосподарської продукції,  їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення;

 аграрний ринок – сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів щодо сільськогосподарської продукції;

 граничні інтервенційні ціни – мінімальна та максимальна інтервенційна ціна метричної одиниці окремого об’єкта державної аграрної інтервенції;

 державна аграрна інтервенція – механізм економічного регулювання аграрного ринку, спрямований на цінову стабілізацію ринку, запобігання негативним наслідкам коливань цін шляхом формування обсягів попиту та пропозиції сільськогосподарської продукції;

 державний інтервенційний фонд – фонд, який формується державним інтервенційним агентом шляхом здійснення закупівлі об’єктів державної аграрної інтервенції;

 заставна закупівля – зарахування державним інтервенційним агентом до державного інтервенційного фонду об’єкта державної інтервенції – предмета застави у разі, коли позика та/або плата за її використання не були погашені у строк, передбачений договором позики;

 малі сільськогосподарські виробники – фізичні особи, фізичні особи – підприємці та фермерські господарства, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції (за умови, що така продукція вирощується, відгодовується, виловлюється, виробляється або збирається (заготовлюється) на землях, що перебувають у їх власності та/або користуванні), а також обробкою та переробкою такої продукції на власних або орендованих потужностях;

 маркетинговий період – період, який розпочинається з місяця, в якому починає поставлятися (продаватися) окремий вид продукції рослинництва відповідного врожаю, та закінчується останнім числом місяця, що передує місяцю, в якому починає поставлятися (продаватися) такий самий вид продукції рослинництва наступного врожаю. Для інших видів сільськогосподарської продукції маркетинговий період дорівнює одному бюджетному періоду;

 спотова поставка (спот) – закупівля державним інтервенційним агентом об’єкта державної аграрної інтервенції для потреб державного інтервенційного фонду у визначений час та на визначених умовах, що передбачають передачу у власність або розпорядження такого товару контрагенту протягом п’яти робочих днів, що настають за днем укладення відповідного цивільно-правового договору;

 організований аграрний ринок – сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням цивільно-правових договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами біржових договорів (контрактів) і правилами біржової торгівлі;

 продовольча безпека – захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного фізичного та економічного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її звичайної життєвої діяльності;

 сільськогосподарська продукція (товари) – товари, зазначені у групах 1 – 24 УКТЗЕД згідно із Законом України “Про Митний тариф України” (якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо їх виробником), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції) (якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах), крім виробників підакцизних товарів, за винятком підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали (код згідно з УКТЗЕД 2204 29 – 2204 30);

 форвардна закупівля – закупівля державним інтервенційним агентом об’єкта державної інтервенції для потреб державного інтервенційного фонду у визначений час та на визначених умовах у майбутньому.

 Стаття 2. Сфера дії Закону

 Цей Закон регулює відносини, пов’язані з реалізацією державної політики щодо розвитку агропромислового комплексу України, стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції, розвитку та балансування аграрного ринку, створення сприятливих умов для суб’єктів різних форм господарювання у сільському господарстві, забезпечення продовольчої безпеки.

Стаття 3. Основні цілі та принципи  стимулювання розвитку агропромислового комплексу України

Основними цілями державної підтримки сільського господарства є:

гарантування продовольчої безпеки та конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку;

забезпечення прогнозованості розвитку та довгострокової стійкості аграрного сектору економіки шляхом розвитку різних форм господарювання;

пріоритетний розвиток виробництва та реалізація експортного потенціалу продукції з високою доданою вартістю;

раціональне використання земель сільськогосподарського призначення та зменшення техногенного навантаження аграрного сектору на навколишнє природне середовище.

Основними принципами стимулювання розвитку агропромислового комплексу України є:

базування на національних інтересах та врахування необхідності інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору;

прозорість, адресність, цільове спрямування та ефективність державної підтримки;

застосування диференційованого підходу до державної підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу різних за розмірами та формами господарювання, пріоритетний доступ малих сільськогосподарських виробників до державної підтримки;

 мотивація до раціонального аграрного природокористування.

Стаття 4. Основні напрями стимулювання розвитку агропромислового комплексу України

 1. Стимулювання розвитку агропромислового комплексу України здійснюється за такими напрямами:

 здійснення державних аграрних інтервенцій;

 фінансова підтримка агропромислового виробництва;

 створення сприятливих умов для провадження господарської діяльності малих сільськогосподарських виробників та їх розвитку.

 2. Стимулювання розвитку агропромислового комплексу України спрямоване на розвиток таких галузей:

 тваринництва;

 рослинництва;

 харчової та переробної промисловості;

 сільськогосподарського машинобудування;

 логістичної інфраструктури та інфраструктури аграрного ринку;

 біоенергетики;

 органічного виробництва;

 відновлення гідромеліорації.

 

 Розділ II. ЦІНОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО РИНКУ ТА ДЕРЖАВНІ АГРАРНІ ІНТЕРВЕНЦІЇ

 

Стаття 5. Зміст, мета та методи державних аграрних інтервенцій

 1. Держава здійснює регулювання оптових цін на окремі види сільськогосподарської продукції (далі – державне цінове регулювання), застосовуючи заходи, пов’язані із стабілізацією цінової ситуації на внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції, продовольчому споживчому ринку, з дотриманням антимонопольного законодавства та правил добросовісної конкуренції.

 2. Зміст державного цінового регулювання полягає у здійсненні державним інтервенційним агентом державних аграрних інтервенцій, що дадуть змогу забезпечити вплив на цінову ситуацію на ринку сільськогосподарської продукції, стабільність споживчих цін на продовольство, продовольчу безпеку держави. Держава не здійснює державне цінове регулювання за межами організованого аграрного ринку.

 3.Державні аграрні інтервенції здійснюються шляхом:

 закупівель державним інтервенційним агентом об’єктів державної інтервенції на аграрному ринку з метою зменшення сезонного коливання цін та підтримки доходів вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції через:

 спотові закупівлі;

 форвардні закупівлі;

 заставні закупівлі;

 продажу державним інтервенційним агентом об’єктів державної аграрної інтервенції на організованому аграрному ринку для забезпечення продовольчої безпеки, а в окремих випадках відповідно до рішення Кабінету Міністрів України за цінами, нижчими за ринкові.

 Стаття 6. Державний інтервенційний агент

1. Державним інтервенційним агентом може бути виключно суб’єкт господарювання державного сектору економіки, який уповноважений Кабінетом Міністрів України провадити державні аграрні інтервенції на організованому аграрному ринку.

2. Фінансування державного інтервенційного агента здійснюється шляхом наповнення статутного капіталу, в межах якого здійснюється формування державного інтервенційного фонду.

3. Суб’єкт господарювання, який уповноважений на виконання функцій державного інтервенційного агента, не підлягає приватизації.

4. Суб’єктом управління державного інтервенційного агента є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства.

Державний інтервенційний агент в частині виконання завдань, визначених статтею 7 цього Закону, підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

5. Мінімальний строк уповноваження суб’єкта господарювання державного сектору економіки на здійснення державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Умови та критерії визначення суб’єкта господарювання державного сектору економіки, який може бути уповноважений на здійснення державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 7. Основні завдання державного інтервенційного агента

1. Державний інтервенційний агент діє з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та забезпечення наповнення внутрішнього ринку об’єктами державної аграрної інтервенції.

2. Державний інтервенційний агент здійснює:

продаж об’єктів державної аграрної інтервенції з державного інтервенційного фонду;

закупівлю на організованому аграрному ринку об’єктів державної аграрної інтервенції до державного інтервенційного фонду;

формування державного інтервенційного фонду;

закупівлю послуг, пов’язаних із здійсненими комплексу заходів із зберігання, перевезення, переробки та страхування об’єктів державної аграрної інтервенції;

функції кредитора від імені держави на період здійснення заставних закупівель окремих об’єктів державної аграрної інтервенції;

продаж або закупівлю матеріально-технічних ресурсів для потреб сільськогосподарських товаровиробників за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства;

ведення Реєстру державних аграрних інтервенцій.

3. Державний інтервенційний агент до 1 липня року, що настає за звітним, подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, річний звіт про свою діяльність разом з аудиторським висновком.

Державний інтервенційний агент публікує річний звіт станом на 1 січня, а також інформацію про свою діяльність станом на 1 липня протягом двох місяців після зазначених дат в офіційних друкованих виданнях Кабінету Міністрів України.

Стаття 8. Державний інтервенційний фонд

1. Державний інтервенційний фонд формується державним інтервенційним агентом для виконання завдань, визначених у статті 7 цього Закону.

2. Обсяг державного інтервенційного фонду стосовно зернових культур формується в розмірі не менше ніж 20 відсотків обсягів їх річного внутрішнього споживання, для іншої сільськогосподарської продукції — не менше місячного фонду споживання держави за попередній маркетинговий період.

Обсяг внутрішнього споживання окремого об’єкта державної аграрної інтервенції визначається на основі звітного балансу попиту і пропозиції за попередній маркетинговий період.

Обсяги формування інтервенційного фонду встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, з урахуванням ситуації, що склалася на аграрному ринку, та прогнозного балансу попиту і пропозиції на наступний маркетинговий рік за окремими об’єктами державної інтервенції.

3. Власником об’єктів державної аграрної інтервенції державного інтервенційного фонду є держава.

Стаття 9. Об’єкт державної аграрної інтервенції та граничні інтервенційні ціни

1. Об’єктом державної аграрної інтервенції є сільськогосподарська продукція, яка включена до переліку об’єктів державної аграрної інтервенції, затвердженого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

2. До переліку об’єктів державної аграрної інтервенції можуть бути віднесені такі види сільськогосподарської продукції (товарів):

пшениця тверда;

пшениця м’яка;

зерно суміші пшениці та жита (меслин);

кукурудза;

ячмінь;

жито озиме;

гречка;

цукор-пісок (буряковий);

борошно пшеничне;

борошно житнє;

молоко сухе;

масло вершкове.

3. Перелік об’єктів державної аграрної інтервенції визначається за результатами моніторингу аграрного ринку та підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку маркетингового періоду.

Якщо перелік об’єктів державних аграрних інтервенцій не сформовано або офіційно не оприлюднено в зазначений строк, діє перелік об’єктів для попереднього маркетингового періоду.

Зміни до переліку об’єктів державної аграрної інтервенції затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, у зв’язку із зміною кон’юнктури внутрішнього та зовнішнього ринку.

4. Для цілей цього розділу періодом державного цінового регулювання є період часу, який не може бути меншим за один календарний місяць та не може бути більшим за один маркетинговий період, встановлений для окремого виду сільськогосподарської продукції, який внесено до переліку об’єктів державної аграрної інтервенції.

5. На кожний вид сільськогосподарської продукції, який є об’єктом державної аграрної інтервенції, встановлюються мінімальні та/або максимальні інтервенційні ціни.

6. Мінімальна та/або максимальна інтервенційна ціна на окремий об’єкт державної аграрної інтервенції установлюється на визначений період цінового регулювання центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Розмір мінімальної та/або максимальної інтервенційної ціни на окремий об’єкт державної аграрної інтервенції не може змінюватися протягом встановленого періоду державного цінового регулювання щодо такого об’єкта, крім випадків, пов’язаних із значним впливом цінової кон’юнктури на внутрішньому та зовнішньому ринку, та встановлюється за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

 7. Граничні інтервенційні ціни є індикативними.

 8. Мінімальна інтервенційна ціна метричної одиниці окремого об’єкта державного цінового регулювання є ціновим індикатором, який:

є підставою для прийняття рішення про здійснення спотових закупівель у рамках державних аграрних інтервенцій;

використовується для укладення договорів форвардних та заставних закупівель у рамках державних аграрних інтервенцій.

9. Максимальна інтервенційна ціна метричної одиниці окремого об’єкта державних аграрних інтервенцій є ціновим індикатором, який є підставою для прийняття рішення про здійснення (в окремих випадках) товарної інтервенції за цінами, нижчими за ринкові.

Рішення про здійснення товарних інтервенцій за цінами, нижче ринкових, здійснює Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства.

Стаття 10. Порядок здійснення державних аграрних інтервенцій

1. Рішення про застосування державної аграрної інтервенції та про початок державних аграрних інтервенцій приймається державним інтервенційним агентом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політику у сфері сільського господарства.

2. Державна аграрна інтервенція здійснюється на організованому аграрному ринку з метою стабілізації та збалансування ринку сільськогосподарської продукції та споживчого продовольчого ринку.

3. Інформація про початок проведення державної аграрної інтервенції розміщується на офіційному веб-сайті державного інтервенційного агента та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

4. Державний інтервенційний агент під час здійснення державних агарних інтервенцій розміщує на офіційному веб-сайті інформацію про хід проведення державної аграрної інтервенції за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

5. Державна аграрна інтервенція здійснюється виключно щодо сільськогосподарської продукції, країною походження якої є Україна. У разі недостатності необхідних до потреби обсягів окремого об’єкта державної аграрної інтервенції, країною походження якого є Україна, державний інтервенційний агент має право здійснювати закупівлю такого об’єкта з інших країн походження за рішенням Кабінету Міністрів України.

6. Типові форми договорів про закупівлю, продаж об’єктів державної аграрної інтервенції та договору позики в режимі заставних закупівель об’єктів державної аграрної інтервенції затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, і розміщуються на офіційному веб-сайті державного інтервенційного агента.

7. Державний інтервенційний агент під час здійснення державних агарних інтервенцій подає звітність у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

8. Порядок здійснення закупівлі та продажу об’єктів державної аграрної інтервенції розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Операції з продажу та закупівлі об’єктів державних аграрних інтервенцій з визначенням продавців та покупців відображаються в Реєстрі державних аграрних інтервенцій.

Умовою участі в закупівлі та/або продажу об’єктів державних аграрних інтервенцій є подання заявки встановленої форми до Реєстру державних аграрних інтервенцій.

До участі у продажу допускаються виключно суб’єкти господарювання, зареєстровані згідно із законодавством України.

До участі у закупівлях допускаються виключно виробники об’єктів державної аграрної інтервенції.

Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, може визначати з метою стабілізації ситуації на споживчому ринку напрями використання об’єктів державної аграрної інтервенції.

Перелік інформації, що подається покупцем та продавцем об’єктів державних аграрних інтервенцій для внесення до Реєстру державних аграрних інтервенцій, форма її подання та форма заявки визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, може встановлювати граничні обсяги продажу одному учаснику та/або закупівлі в одного учасника об’єктів державних аграрних інтервенцій на основі середнього поданого обсягу пропозицій у заявках.

Методика розрахунку середнього поданого обсягу пропозицій у заявках затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 11. Продаж об’єктів державної аграрної інтервенції

1. Метою здійснення продажу об’єктів державної аграрної інтервенції є насичення об’єктами державної аграрної інтервенції споживчого ринку держави, що має на меті забезпечення цінової стабільності на ньому.

2. Продаж об’єктів державної аграрної інтервенції здійснюється державним інтервенційним агентом шляхом продажу окремих об’єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту за ринковими цінами.

3. Державний інтервенційний агент може виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України здійснювати продаж об’єктів державної аграрної інтервенції за цінами, нижчими за ринкові.

Ціни, за якими повинні здійснюватися такі продажі, повинні забезпечувати беззбитковість державного інтервенційного агента (бути не нижчими за ціни закупівлі відповідних об’єктів державної аграрної інтервенції з урахуванням витрат, пов’язаних з їх зберіганням, перевезенням, та інших витрат).

4. З метою запобігання накопиченню надлишкових запасів об’єктів державної аграрної інтервенції у державному інтервенційному фонді на кінець маркетингового періоду державний інтервенційний агент може за рішенням Кабінету Міністрів України здійснювати реалізацію об’єктів державної аграрної інтервенції на експорт.

Підставою для прийняття такого рішення є подання центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 12. Закупівля об’єктів державної аграрної інтервенції

1. Метою здійснення закупівлі об’єктів державної аграрної інтервенції є формування державного інтервенційного фонду та забезпечення цінової стабільності на ринку сільськогосподарської продукції.

2. Закупівля об’єктів державних аграрних інтервенцій здійснюється на організованому аграрному ринку на умовах споту, форвардних закупівель, заставних закупівель.

3. Обсяг закупівель визначається державним інтервенційним агентом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 13. Спотові закупівлі об’єктів державної аграрної інтервенції

1. Спотові закупівлі об’єктів державної аграрної інтервенції здійснюються державним інтервенційним агентом шляхом придбання окремих об’єктів державного цінового регулювання на організованому аграрному ринку на умовах споту.

2. Спотові закупівлі об’єктів державної інтервенції здійснюються в разі, коли рівень ціни пропозиції на умовах споту або форварду на визначений об’єкт державної аграрної інтервенції є меншим від встановленого рівня мінімальної інтервенційної ціни від 5 відсотків і нижче.

Стаття 14. Форвардні закупівлі об’єктів державної аграрної інтервенції

1. Державний інтервенційний агент проводить форвардні закупівлі шляхом укладення біржових угод на організованому аграрному ринку та здійснює закупівлі об’єктів державної аграрної інтервенції маркетингового періоду, що наступає за звітним.

2. Форвардні закупівлі передбачають придбання об’єктів державної аграрної інтервенції у сільськогосподарських товаровиробників на умовах авансового платежу в розмірі не менше 50 відсотків вартості об’єктів державної аграрної інтервенції, розрахованої на підставі мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення форвардного біржового контракту.

3.  Остаточний розрахунок за форвардним біржовим контрактом проводиться за середньозваженими цінами організованого аграрного ринку, що склалися на біржовому ринку на момент поставки, за вирахуванням середньозваженого відсотка за наданими строком до 12 календарних місяців кредитами банків, визначеного на підставі інформації, наданої Національним банком України.

4.  Строк поставки об’єктів державної аграрної інтервенції та остаточного розрахунку визначається умовами контракту.

Стаття 15. Заставні закупівлі

1. Заставні закупівлі об’єктів державних аграрних інтервенцій здійснюються державним інтервенційним агентом у межах своїх повноважень.

2. Порядок здійснення заставних закупівель об’єктів державних аграрних інтервенцій затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

3. Формування цін, за якими проводяться заставні закупівлі, здійснюється на підставі методики, яка затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

4. Обсяг заставних закупівель визначається державним інтервенційним агентом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

5. Оголошення про обсяг заставних закупівель, суму позики та плату за користування позикою розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, та державного інтервенційного агента не пізніше ніж через сім днів з дня запровадження дії режиму заставних закупівель об’єктів державної аграрної інтервенції.

6. Заявка на участь у заставних закупівлях подається відповідно до статті 10 цього Закону та не може бути задоволена, якщо заявник:

має непогашений податковий борг із загальнодержавних податків і зборів та єдиного соціального внеску (крім розстрочених або відстрочених платежів відповідно до закону);

має прострочену заборгованість з виплати орендної плати за земельні ділянки та/або земельні частки (паї), що перебувають у його користуванні;

має прострочену заборгованість за будь-якими видами бюджетних позик або за іншими кредитами (позиками), гарантованими державою;

перебуває у процесі санації, банкрутства або ліквідації;

не є виробником об’єкта державної аграрної інтервенції, щодо якого проводяться заставні закупівлі.

7. У разі здійснення державних заставних закупівель державним інтервенційним агентом надається позика виробнику під заставу об’єкта державної аграрної інтервенції.

Розмір суми позики не може перевищувати 80 відсотків розміру мінімальної інтервенційної ціни.

8. Позика під заставу об’єкта державної аграрної інтервенції відповідно до договору позики надається на строк, який не може перевищувати один календарний рік. Пролонгації та дисконтування (списання) основної суми та плати за користування позикою не дозволяються.

9. Позика під заставу об’єкта державної аграрної інтервенції є платною. Плата за використання позики встановлюється на рівні 50 відсотків середньозваженого відсотка за кредитами банків, наданих строком до 12 календарних місяців та повністю забезпечених заставою, який фактично склався станом на 1 травня поточного бюджетного року. Порядок розрахунку такого середньозваженого відсотка визначається Кабінетом Міністрів України на підставі подання Національного банку України. Розмір плати за використання позики оприлюднюється не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку щорічного періоду заставних закупівель.

10. Позики під заставу об’єкта державної аграрної інтервенції надаються щороку у період з 1 липня поточного бюджетного року до 1 квітня наступного бюджетного року.

11. Основна сума позики та плата за її користування погашаються єдиним платежем у строк, визначений у договорі позики. Дозволяється дострокове погашення суми позики та пропорційне погашення плати за її користування або їх частин.

12. У разі повного погашення основної суми позики та плати за її користування, у тому числі дострокового, обтяження з предмету застави знімається, а об’єкт державної аграрної інтервенції звільняється з-під застави.

13. Якщо основна сума позики та/або плата за її використання не погашається виробником об’єкта державної аграрної інтервенції у строк, встановлений договором позики, то:

предмет застави зараховується до складу державного інтервенційного фонду (за цінами, що діяли на момент оцінки такого предмета застави);

зобов’язання між сторонами договору вважаються виконаними у повному обсязі (у тому числі щодо плати за користування позикою та повернення її основної суми);

обов’язок з оплати вартості подальшого зберігання колишнього предмета застави переходить до державного інтервенційного агента;

державний інтервенційний агент набуває прав вигодонабувача за договором страхування такого предмета застави.

14. Відшкодування витрат із доставки, зберігання, відвантаження, обробки, переробки та страхування предмета застави здійснюється виробником об’єктів державної аграрної інтервенції за власний рахунок.

Стаття 16. Реєстр державних аграрних інтервенцій

1. Реєстр державних аграрних інтервенцій є єдиною публічною інформаційною системою обліку інформації про державні аграрні інтервенції. Використання відомостей Реєстру державних аграрних інтервенцій та внесення інформації до нього є безоплатним.

2. До Реєстру державних аграрних інтервенцій вносяться пропозиції щодо продажу та купівлі об’єктів державної аграрної інтервенції, заявки на участь у заставних закупівлях об’єктів державної аграрної інтервенції не пізніше ніж через один робочий день після їх надходження, а також інформація про ціну та обсяг здійснених державних аграрних інтервенцій, включаючи обсяг здійснених заставних закупівель об’єктів державної аграрної інтервенції.

3. Реєстр державних аграрних інтервенцій ведеться державним інтервенційним агентом. Порядок ведення Реєстру державних аграрних інтервенцій затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 17. Дерегуляція аграрного ринку та заборона дискримінації власників сільськогосподарської продукції

 1. З метою запобігання створенню штучного дефіциту сільськогосподарської продукції та спекулятивного збільшення цін на продукти першої необхідності на їх території забороняється введення будь-яких адміністративних, кількісних або якісних обмежень під час переміщення сільськогосподарської продукції на всій території України, зокрема забороняється:

обмеження законних прав власників сільськогосподарської продукції на вільне володіння, користування або розпорядження нею;

введення будь-яких адміністративних, кількісних або якісних обмежень на безперешкодне та вільне переміщення сільськогосподарської продукції на всій території України та на експорт, крім випадків, визначених законом;

нав’язування власнику сільськогосподарської продукції покупців (посередників, переробників) або постачальників сировини, матеріально-технічних ресурсів чи інших товарів (робіт, послуг).

2. Збитки власників сільськогосподарської продукції, які виникли внаслідок прийняття рішень, визначених у частині першій цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що прийняв таке рішення, з наступним регресним відшкодуванням таких збитків за рахунок відповідної посадової або службової особи зазначеного органу.

3. Перевізники об’єктів державного цінового регулювання не мають права обумовлювати надання своїх послуг (виконання робіт) вимогами щодо страхування будь-яких видів ризиків, пов’язаних із таким перевезенням. У разі порушення вимог цієї частини відповідний договір страхування є нікчемним, а перевізник і страховик та/або їх посадові (службові) особи несуть відповідальність, встановлену законом.

 

 Розділ IІІ. ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

 

Стаття 18. Види фінансової підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу

 1. Фінансова підтримка суб’єктів господарювання агропромислового комплексу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету шляхом:

часткової компенсації відсоткової ставки за банківськими кредитами;

часткової компенсації витрат капітального характеру, а також їх компенсація вартості закуплених високопродуктивних телиць та нетелей.

2. Непряма підтримка суб’єктів господарювання агропромислового комплексу здійснюється згідно із Податковим та Митним кодексами України.

3. Порядок використання коштів, передбачених у Державному бюджеті України для надання фінансової підтримки суб’єктам господарювання агропромислового комплексу, затверджується в установленому законодавством порядку.

4. Місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування розробляють та виконують власні програми підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу з урахуванням регіональних особливостей за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Стаття 19. Порядок та умови надання фінансової підтримки суб’єктам господарювання агропромислового комплексу

1. Фінансова підтримка надається суб’єктам господарювання агропромислового комплексу за рахунок коштів державного бюджету, обсяг яких визначається щороку законом про Державний бюджет України.

2. Порядок та умови надання фінансової підтримки суб’єктам господарювання агропромислового комплексу та критерії, яким повинні відповідати зазначені суб’єкти, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

3. Для отримання фінансової підтримки суб’єкт господарювання агропромислового комплексу подає заявку до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, за встановленою ним формою.

4. Заявки вносяться до Реєстру підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу. Щодо кожної заявки у Реєстрі підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу відображається інформація про відповідність заявника критеріям, встановленим Кабінетом Міністрів України.

5. Якщо обсяг поданих заявок суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, які відповідають критеріям, за окремою державною цільовою програмою (бюджетною програмою) перевищує передбачений обсяг фінансування, обсяг фінансової підтримки зменшується для кожної заявки пропорційно.

Кабінет Міністрів України може встановлювати граничний обсяг фінансової підтримки сільського господарства за всіма державними цільовими програмами (бюджетними програмами) на одного заявника (з урахуванням пов’язаних осіб) на один бюджетний період.

6. Розміри часткової компенсації відсоткової ставки за банківськими кредитами, часткової компенсації витрат капітального характеру та перелік об’єктів, для яких надається зазначена державна фінансова підтримка, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 20. Реєстр підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу

1. Реєстр підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу є єдиною публічною інформаційною системою обліку інформації про фінансову підтримку суб’єктів господарювання агропромислового комплексу. Внесення відомостей до Реєстру підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу та доступ нього є безоплатним та вільним.

2. До Реєстру підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу вноситься інформація про суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, які зверталися із заявками про надання їм фінансової підтримки, обсяг фінансової підтримки, отриманої кожним суб’єктом господарювання агропромислового комплексу, а також інформація про її використання.

3. Реєстр підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства, у затвердженому ним порядку.

 Стаття 21. Часткова компенсація відсоткової ставки за банківськими кредитами

1. Часткова компенсація відсоткової ставки за банківськими кредитами полягає у відшкодуванні частини плати (відсотків) за використання кредитів, наданих банками в національній валюті суб’єктам господарювання агропромислового комплексу, якщо такий кредит використовується за цільовим призначенням, у розмірі, що не перевищує облікову ставку Національного банку України.

 2. Якщо обсяг поданих заявок на компенсацію відсоткової ставки за банківськими кредитами перевищує передбачені державним бюджетом обсяги фінансування, першочергово задовольняються заявки за кредитами, залученими для здійснення витрат капітального характеру.

3. Часткова компенсація відсоткової ставки за банківськими кредитами надається за кредитами, залученими в поточному році, а також кредитами, залученими у попередні роки.

 Стаття 22. Часткова компенсація витрат капітального характеру

1. Часткова компенсація витрат капітального характеру полягає у відшкодуванні сплачених суб’єктам господарювання агропромислового комплексу вартості:

нового будівництва та реконструкції виробничих об’єктів сільськогосподарського призначення;

основних засобів сільськогосподарського виробництва, обладнання для виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції;

великої рогатої худоби (зокрема, корів, нетелей, телиць) вітчизняної та іноземної селекції.

2. Часткова компенсація витрат капітального характеру надається для витрат, здійснених в поточному або попередньому роках.

Стаття 23. Особливості підтримки малих сільськогосподарських виробників

1. Малим сільськогосподарським виробникам та сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам, членами яких є виключно малі сільськогосподарські виробники, надаються всі види фінансової державної підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу.

2. Фінансова підтримка малих сільськогосподарських виробників та створених ними сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів через Фонд підтримки малих сільськогосподарських виробників здійснюється за такими напрямами:

часткова компенсація капітальних витрат на формування та оновлення основних засобів, у тому числі на закупівлю великої рогатої худоби;

надання фінансової допомоги на поворотній основі;

часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції виробничих об’єктів.

3. Критерії віднесення сільськогосподарських виробників до малих сільськогосподарських виробників затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 24. Фонд підтримки малих сільськогосподарських виробників

1. Фонд підтримки малих сільськогосподарських виробників є юридичною особою, яка утворюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

2. Порядок та умови надання підтримки малим сільськогосподарським виробникам та створеним ними сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 25. Державна підтримка у виключних випадках

1. У разі виникнення отримання при виробництві окремих видів сільськогосподарської продукції значних збитків в масштабах галузі або виникнення загрози настання такої події здійснюється фінансова підтримка в розрахунку на одиницю реалізованої продукції.

2. У разі виникнення загрози забезпечення продовольчої безпеки з причин недостатніх обсягів виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції здійснюється фінансова підтримка в розрахунку на одиницю виробленої продукції.

3. Порядок надання державної підтримки у виключних випадках затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Стаття 26. Підтримка соціальних програм споживання сільськогосподарської та харчової продукції

Підтримка соціальних програм споживання сільськогосподарської та харчової продукції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів та інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

Стаття 27. Фінансування програм, спрямованих на забезпечення здорового харчування дітей дошкільного та шкільного віку

1. Фінансування програм, спрямованих на забезпечення здорового харчування дітей дошкільного та шкільного віку, полягає у відшкодуванні витрат дошкільним та загальноосвітнім навчальним закладам на придбання молока та молочних продуктів, овочів та фруктів на рівні рекомендованих норм для відповідних вікових категорій в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2. Рекомендовані норми для відповідних вікових категорій затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

Стаття 28. Контроль за цільовим використанням фінансової підтримки, наданої суб’єктам господарювання агропромислового комплексу

1. Контроль за цільовим використання фінансової підтримки, наданих суб’єктам господарювання агропромислового комплексу, здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

2. У разі виявлення фактів нецільового використання фінансової підтримки  суб’єкт господарювання агропромислового комплексу втрачає право на отримання бюджетної підтримки, передбаченої цим Законом, протягом п’яти років з моменту встановлення факту нецільового використання.

3. Кошти, що були використані не за цільовим призначенням, підлягають поверненню в установленому законодавством порядку.

 

Розділ IV. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

2. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 49, ст. 527 із наступними змінами) втрачає чинність з дня набрання чинності цим Законом, крім розділів I і II, статті 17 зазначеного Закону, які втрачають чинність з дня набрання чинності відповідного акта Кабінету Міністрів України щодо уповноваження ним суб’єкта господарювання державного сектору економіки на здійснення державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку.

3. Внести зміни до таких законів України:

1) у тексті Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 35, ст. 258 із наступними змінами) слова “Аграрний фонд” в усіх відмінках замінити словами “державний інтервенційний агент” у відповідному відмінку;

2) частину першу статті 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення” (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 19 – 20, ст. 190; 2015 р., № 30, ст. 289) доповнити пунктом 3 такого змісту:

“3) державної аграрної інтервенції.”.

4. До створення Фонду підтримки малих сільськогосподарських виробників надання підтримки малим сільськогосподарським виробникам здійснюється Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.

5. Кабінету Міністрів України:

у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести власні нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та/або забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із цим Законом;

у річний строк з дня набрання чинності цим Законом уповноважити суб’єкт господарювання державного сектору економіки на здійснення державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку.

 

 

Голова Верховної Ради України

 

Повідомлення про оприлюднення

проекту Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України"

 

Проект Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України" розроблено з урахуванням проекту Закону України "Про державну підтримку сільського господарства" (нова редакція), який було розроблено на виконання підпункту 1 пункту 220 розділу "Нова продовольча політика" Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна – 2020" у 2015 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 213, та пункту 80 Плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 357, який був схвалений 07.09.2015 на Урядовому комітеті з питань економічного розвитку та європейської інтеграції,  та за підсумками наради 19.10.2015 під головуванням Прем’єр-міністра України А.П. Яценюка "Про нові підходи до державної підтримки агропромислового комплексу в умовах переходу на загальну систему оподаткування податком на додану вартість".

Проект Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України" (далі – проект Закону) визначає правові та організаційні засади реалізації державної політики стимулювання агропромислового комплексу України, забезпечення продовольчої безпеки України, зокрема фінансування програм, спрямованих на забезпечення здорового харчування дітей дошкільного та шкільного віку. У Законі України передбачаються інструменти фінансової підтримки для суб’єктів господарювання агропромислового комплексу, малих сільськогосподарських виробників та визначається державна підтримка у виключних випадках.

Проект Закону дозволить ефективно реалізовувати та провадити цінову політику в аграрному секторі економіки у межах, визначених законодавством, формувати державний інтервенційний фонд об'єктів державних аграрних інтервенцій, виконувати програми, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, застосовувати ефективні інструменти стимулювання розвитку агропромислового комплексу.

Проект Закону України розміщено на офіційному веб-сайті Мінагрополітики України (www.minagro.gov.ua).

Пропозиції та зауваження просимо надсилати протягом місяця з дня оприлюднення за адресами:

Державна регуляторна служба України: 01011, Київ, вул. Арсенальна, 9/11, inform@dkrp.gov.ua.

Міністерство аграрної політики та продовольства України: 01011, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; тел. 278 43 89, ozavorotko@miagro.gov.ua.

 

 

Заступник Міністра аграрної

політики та продовольства України                                                                                                                                                            В.І. Лапа

Пояснювальна записка

до проекту Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України"

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" розроблено на виконання підпункту 1 пункту 220 розділу "Нова продовольча політика" Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна – 2020" у 2015 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 213, та пункту 80 Плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2015 р. № 357.

Після схвалення проекту Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" на Урядовому комітеті з питань економічного розвитку та європейської інтеграції від 07.09.2015 та проведення наради 19.10.2015 під головуванням Прем’єр-міністра України А. П. Яценюка "Про нові підходи до державної підтримки агропромислового комплексу в умовах переходу на загальну систему оподаткування податком на додану вартість" (доручення Кабінету Міністрів України від 20.10.2015 № 42899/0/1-15) Мінагрополітики України на виконання абзацу другого пункту 5 протоколу зазначеної наради було доопрацьовано норми зазначеного законопроекту.

Водночас, виходячи з того, що законопроект визначає правові та організаційні засади реалізації державної політики не тільки щодо підтримки сільського господарства України, розвитку агропромислового комплексу, забезпечення продовольчої безпеки, а і більш ширше коло питань, на нараді 27.10.2015 в Мінагрополітики України із заінтересованими центральними органами виконавчої влади було вирішено змінити назву законопроекту - "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України" (далі – проект Закону).

Зокрема, у проекті Закону конкретизовано інструменти фінансової підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу (часткова компенсація відсоткової ставки за банківськими кредитами і часткова компенсація витрат капітального характеру) та для малих сільськогосподарських виробників (часткова компенсація капітальних витрат на формування та оновлення основних засобів, у тому числі на закупівлю великої рогатої худоби, надання фінансової допомоги на поворотній основі, часткове відшкодування вартості будівництва та реконструкції виробничих об’єктів).

Відповідно до поточної ситуації включено нові статті, які визначають державну підтримку у виключних випадках, фінансування програм, спрямованих на забезпечення здорового харчування дітей дошкільного та шкільного віку, підтримку соціальних програм споживання сільськогосподарської та харчової продукції.

Проект Закону дозволить ефективно реалізовувати та провадити  цінову політику в аграрному секторі економіки у межах, визначених законодавством, формувати державний інтервенційний фонд об'єктів державних аграрних інтервенцій, виконувати програми, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний рік, застосовувати ефективні інструменти стимулювання розвитку агропромислового комплексу.

2. Мета і шляхи її досягнення

Основною метою прийняття проекту Закону є стимулювання розвитку агропромислового комплексу України.

Основними принципами є:

- базування на національних інтересах та врахування необхідності інтеграції України до Європейського Союзу та світового економічного простору;

- прозорість, адресність, цільове спрямування та ефективність державної підтримки;

- застосування диференційованих підходів до державної підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу різних за розмірами та формами господарювання, пріоритетний доступ малих виробників сільськогосподарської продукції до державної підтримки;

- мотивація до раціонального аграрного природокористування.

Основними напрямами державної підтримки агропромислового комплексу визначено: здійснення державних аграрних інтервенцій; фінансову підтримку сільськогосподарського виробництва; створення сприятливих умов для розвитку малих сільськогосподарських товаровиробників.

3. Правові аспекти

У даній сфері правового регулювання діють Конституція України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, закони України "Про ціни і ціноутворення", "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребує залучення додаткових коштів із Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Проект Закону потребує погодження з Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, Міністерством фінансів України, Міністерством соціальної політики України, Міністерством освіти і науки України, Міністерством охорони здоров’я України, Державною фіскальною службою України, Державною регуляторною службою України та проведення правової експертизи Міністерством юстиції України.

6. Регіональний аспект

Проект Закону не стосується питання розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

Положення проекту Закону не містять ознак дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті Закону відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Проект Закону оприлюднено на офіційному веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України (www.minagro.gov.ua) у розділі "Регуляторна політика".

9. Позиція соціальних партнерів

Проект Закону не стосується соціально - трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу

Проект Закону є регуляторним актом.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Проект Закону не передбачає впливу на ринок праці та не передбачає залучення додаткових трудових ресурсів або їх скорочення.

11. Прогноз результатів

Прийняття Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України" надасть можливість ефективніше застосовувати механізми стимулювання розвитку агропромислового комплексу України, створить умови для вирішення питання стабілізації цінової ситуації на аграрному ринку.

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                               О.М. Павленко

Аналіз регуляторного впливу

до проекту Закону України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України"

 

1. Визначення та аналіз проблеми, яку планується розв’язати шляхом державного регулювання господарських відносин

Проект Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (нова редакція) (далі – проект Закону України) розроблено на виконання підпункту 1 пункту 220 розділу "Нова продовольча політика" Плану заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку "Україна – 2020" у 2015 році, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 213.

Механізм дії чинного Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" не дозволяє забезпечити дієве регулювання ринку сільськогосподарської продукції.

Після схвалення проекту Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" на Урядовому комітеті з питань економічного розвитку та європейської інтеграції від 07.09.2015 та проведення наради 19.10.2015 під головуванням Прем’єр-міністра України А. П. Яценюка "Про нові підходи до державної підтримки агропромислового комплексу в умовах переходу на загальну систему оподаткування податком на додану вартість" (доручення Кабінету Міністрів України від 20.10.2015 № 42899/0/1-15) Мінагрополітики України на виконання абзацу другого пункту 5 протоколу зазначеної наради було доопрацьовано норми зазначеного законопроекту. Зокрема, було конкретизовано інструменти фінансової підтримки суб’єктів господарювання агропромислового комплексу та для малих сільськогосподарських виробників.

Відповідно до поточної ситуації, включено нові статті, які визначають державну підтримку у виключних випадках, фінансування програм, спрямованих на забезпечення здорового харчування дітей дошкільного та шкільного віку, підтримку соціальних програм споживання сільськогосподарської та харчової продукції.

Водночас, виходячи з того, що законопроект визначає правові та організаційні засади реалізації державної політики не тільки щодо підтримки сільського господарства України, розвитку агропромислового комплексу, забезпечення продовольчої безпеки, а і більш ширше коло питань, на нараді 27.10.2015 в Мінагрополітики України із заінтересованими центральними органами виконавчої влади було вирішено змінити назву законопроекту - "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України" (далі – проект Закону).

2. Визначення цілей державного регулювання

Основною метою прийняття зазначеного проекту Закону України є підвищення ефективності застосування механізмів стимулювання розвитку агропромислового комплексу України, створення умов для вирішення питання стабілізації цінової ситуації на аграрному ринку.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятних альтернативних способів досягнення встановлених цілей з аргументацією переваг обраного способу

Перший спосіб – не вживати ніяких заходів.

Такий спосіб застосовується на сьогодні, і є неефективним, оскільки ДСБУ "Аграрний фонд" неспроможний здійснювати регулювання аграрного ринку застарілими визначеними механізмами регулювання через недосконалість чинного законодавства. Водночас, механізм чинного Закону України "Про державну підтримку сільського господарства" не відповідає можливостям державного бюджету.

Другий спосіб – розробити  Закон України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України", який дозволятиме ефективно реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі, співставну реаліям сьогодення, формувати державний інтервенційний фонд об'єктів державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку. Законопроектом передбачено три основні напрямки підтримки аграрного сектору економіки, а саме аграрні інтервенції, фінансова підтримка сільгоспвиробників, створення умов для розвитку малих сільськогосподарських товаровиробників.

Отже, на даному етапі, прийняття проекту Закону України є єдиним можливим способом врегулювання цих питань.

4. Опис механізмів і заходів, які забезпечать розв'язання проблеми шляхом прийняття запропонованого регуляторного акту

Передбачено новий Закон України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України" та внесення змін до Законів України "Про зерно та ринок зерна в Україні", "Про ціни та ціноутворення", "Про здійснення державних закупівель".

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей з найменшими витратами для суб'єктів господарювання та оцінка можливості впровадження і виконання вимог регуляторного акта

Закон України "Про стимулювання розвитку агропромислового комплексу України"  дозволить ефективно провадити цінову політику в агропромисловому секторі економіки у межах, визначених законодавством, виконувати програми, визначені Законом про Державний бюджет України на відповідний рік, формувати державний інтервенційний фонд об'єктів державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку, застосовувати ефективні інструменти стимулювання розвитку агропромислового комплексу тощо.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта

Запропоновані зміни дозволять остаточно врегулювати питання щодо ефективності реалізації цінової політики в агропромисловому комплексі економіки та застосовувати більш ефективніші інструменти стимулювання розвитку агропромислового комплексу.

 

Об’єкти впливу

Вигоди

Витрати

Держава

Ефективна реалізація цінової політики в аграрному секторі економіки та споживчому ринку.

Пряма фінансова підтримка суб’єктам господарювання агропромислового комплексу за рахунок коштів державного бюджету

Суб’єкти господарювання

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, у тому числі шляхом залучення додаткових фінансових ресурсів

Немає

Громадяни

Цінова стабільність на споживчому ринку завдяки формуванню достатньої пропозиції продовольчих товарів

Немає

   

7. Обґрунтування дії строку акта

Строк дії регуляторного акта починається з моменту набрання ним чинності та є необмеженим.

8. Визначення показників результативності регуляторного акта

Результативність проекту Закону України визначається тим, що його прийняття дозволить ефективно реалізовувати та проводити цінову політику в агропромисловому секторі економіки, формувати державний інтервенційний фонд об'єктів державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку, застосовувати ефективні інструменти стимулювання розвитку агропромислового комплексу тощо.

Для визначення результативності регуляторного акта пропонується встановити такі показники:

розмір надходжень до державного та місцевих бюджетів і державних цільових фондів, пов'язаних з дією акта – додаткових надходжень не передбачається;

кількість суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб, на яких поширюватиметься дія акта – усі суб’єкти підприємницької діяльності, які працюють на організованому аграрному ринку;

розмір коштів і час, що витрачатимуться суб'єктами господарювання та/або фізичними особами, пов'язаними з виконанням вимог акта - додаткових фінансових витрат та часу не передбачається;

рівень поінформованості суб'єктів господарювання та/або фізичних осіб з основних положень акта – достатній: проект акта опубліковано на офіційному веб-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України;

цінова ситуація на споживчому ринку.

9. Визначення заходів, за допомогою яких буде здійснюватися відстеження результативності регуляторного акта у разі його прийняття

Буде здійснюватися базове, повторне та періодичне відстеження результативності проекту Закону України.

Базове відстеження результативності проекту регуляторного акта буде здійснено шляхом аналізу статистичних даних після набрання ним чинності, але не пізніше дня, з якого починається проведення повторного відстеження результативності цього акта.

Повторне відстеження результативності проекту регуляторного акта буде здійснено через рік після набрання ним чинності з використанням показників результативності шляхом аналізу статистичних даних у порівнянні з даними базового відстеження результативності.

Періодичні відстеження результативності проекту регуляторного акта буде здійснюватись раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.

Відстеження результативності буде проводитися Департаментом стратегії та економічного розвитку Міністерства аграрної політики та продовольства України.

 

Заступник Міністра аграрної

політики та продовольства України                                                                                                                                                            В.І. Лапа