портал в режимі тестування та наповнення
0 800 215 010
Гаряча лінія
1545
Урядова гаряча лінія
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів
Проект Закону України від 17 березня 2015

Проект Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

Проект вноситься

Кабінетом Міністрів України

 

 

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

 

Про безпечність та гігієну кормів

 

Цей Закон визначає правові та організаційні засади виробництва, обігу, маркування та представлення кормів, регулює відносини між органами виконавчої влади та операторами ринку.

 

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

безпечні корми – корми, що не мають негативного впливу на здоров'я людей або тварин, або корми, що не роблять харчові продукти, одержані від тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів, небезпечними для споживання людиною;

благополуччя тварин – умови, в яких перебуває тварина, включаючи наявність систематичного догляду, належного годування, належних приміщень для утримання тварин, попередження хвороб, гуманне поводження із тваринами, в тому числі, під час забою;

вантаж – будь-яка кількість корму, що перевозиться від відправника на адресу одного або декількох отримувачів по одній або декільком товарно-транспортним накладним;

вид корму – це кормова суміш, кормова добавка, кормовий матеріал, повнораціонний корм, мінеральний корм, корм, призначений для особливих поживних цілей, замінник молока, лікувальний корм та інші корми;

вхідний корм – сировина, яка постачається на початку виробничого процесу, така як кормові матеріали, кормові добавки, премікси, допоміжні засоби для переробки;

вихідний корм – це кормова суміш, кормова добавка або кормовий матеріал, що є результатом виробничого процесу;

вилучення корму – заходи, спрямовані на запобігання обігу, демонстрації чи пропозиції небезпечного корму;

виробництво – діяльність, пов’язана з виробництвом кормів, у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво, виготовлення, підготовка, змішування та пов’язані з цим процедури, обробка, наповнення, фасування (пакування), переробка, відновлення та інші зміни стану корму;

відкликання корму – заходи, спрямовані на повернення оператору ринку небезпечного корму, який було продано або передано кінцевому користувачу, або який є доступним кінцевому користувачу;

гігієна кормів – заходи та умови, необхідні для здійснення контролю небезпечних факторів і забезпечення придатності кормів з урахуванням їх використання згідно із призначенням;

господарство – будівлі, споруди, ферми, будь-яке інше місце на території України, де перебувають, розводяться та/або утримуються тварини, проводиться їх продаж, забій, утилізація, штучне осіменіння,організовуються виставки тварин;

добовий раціон – середня загальна кількість кормів, які щодобово необхідні тваринам даного виду, вікової категорії, щоб задовольнити всі їхні потреби, обчислена із розрахунку вологи корму 12%;

державний інспектор – посадова особа компетентного органу;

додатковий корм – кормова суміш, яка має високий вміст певних речовин, але яка, беручи до уваги її склад, є достатнью для добового раціону тварин лише за умови, якщо вона вживається разом з іншими кормами;

домашня тварина – будь-яка непродуктивна тварина, яка відноситься до тих видів тварин, які вигодовуються, вирощуються та утримуються людиною, але зазвичай не використовуються для споживання людиною;

допоміжні засоби для переробки – будь-яка речовина, що сама по собі не є кормом, а навмисно додана під час переробки кормів або кормових матеріалів з метою досягнення технологічних цілей під час обробки або переробки, що може спричинити ненавмисну, але невідворотну появу залишків речовин або їх похідних у готовому продукті. Однак такі залишки не мають жодного шкідливого впливу на здоров’я тварин, людей чи на стан навколишнього середовища, та не впливатимуть негативно в технологічному плані на повнораціонний корм;

експлуатаційний дозвіл – документ дозвільного характеру, який видається оператору ринку на підставі результатів перевірки відповідності його потужностей вимогам законодавства про корми та дає змогу оператору ринку провадити господарську діяльність з виробництва та/або обігу кормів;

етикетка – бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з кормами;

забруднення – наявність або поява небезпечного фактору в кормах;

забруднені матеріали – корм, який містить небажані речовини у рівнях, які перевищують ті, які передбачені санітарними заходами;

забруднююча речовина – будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до корму і становить загрозу безпечності корму;

замінник молока – кормова суміш, яка вживається у сухому вигляді або після розчинення у певній кількості рідини для годівлі молодих тварин, в якості доповнення до, або заміни після-молозивного молока, або для годівлі молодих тварин, таких як телята, козенята або ягнята, призначені для забою;

зоотехнічна добавка – будь-яка добавка, яка сприятливо впливає на показники продуктивності та фізіологічного стану тварин, або використовуються для сприятливого впливу на навколишнє природне середовище, зокрема, підсилювачі засвоюваності; стабілізатори кишкової флори; речовини, що позитивно впливають на навколишнє середовище та ін.;

кінцевий користувач – юридична особа, фізична особа-підприємець або фізична особа, які не використовують корм для здійснення комерційної діяльності;

кокцидіостатики та гістомоностатики – речовини, що призначені для боротьби або пригнічення росту протозойних організмів;

кормова суміш – суміш, що складається щонайменше з двох кормових матеріалів, які містять або не містять кормові добавки, призначені для згодовування тваринам у якості повнораціонних або додаткових кормів;

корм – будь-яка речовина або продукт, включаючи кормові добавки, перероблені, частково перероблені чи не перероблені, призначені для орального годування тварин;

корм, призначений для особливих поживних цілей – корм, який може задовольняти особливі поживні потреби організму тварини завдяки його особливому складу або способу виробництва, що відрізняє його від звичайних кормів. Лікувальний корм не є кормом, призначеним для особливих поживних цілей;

кормова добавка – речовина, мікроорганізми або суміші, інша ніж кормовий матеріал або премікс, яка додана до корму або води із метою задоволення потреб тварин у годуванні, досягнення сприятливого впливу на характеристики корму, продукту тваринного походження, екологічні наслідки тваринницької діяльності, продуктивність та благополуччя тварин, зокрема шляхом впливу на шлунково-кишкову флору та засвоюваність корму, чи колір декоративних рибок та птахів;

кормовий матеріаи – продукт рослинного або тваринного походження, головним призначенням якого є задоволення поживних потреб організму тварин у їх природному стані, свіжіий або консервованіий, та продукти його промислової переробки, а також органічна та неорганічна речовина, що містить або не містить кормові добавки, який призначений для годівлі тварин безпосередньо або після переробки, або у приготуванні кормової суміші, або як носій для преміксів;

кормовий інгредієнт – кормовий матеріал, кормова добавка, дозволена до використання, допоміжні засоби для переробки, дозволені до використання, або будь-яка речовина, яка використовується для приготування кормів, та не заборонена для використання у кормах;

лікувальний корм – суміш ветеринарного(их) лікарського(их) засобу(ів) та корму(ів), яка готова до реалізації та призначена для годівлі тварин без подальшої переробки, завдяки її лікувальним або профілактичним властивостям, або іншим властивостям як лікарського засобу;

маркування – слова, описи, знаки для товарів і послуг, назва торгової марки, зображення чи символи, що стосуються кормів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до таких кормів;

мінеральний корм – додатковий корм, який містить щонайменше 40% необробленої золи;

небезпечний фактор – будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник корму або стан корму, що може спричинити шкідливий вплив на здоров’я тварини та/або людини;

небезпечний корм – корм, що має негативний вплив на здоров’я людей або тварин, або корм, що робить харчові продукти, одержані від тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів, небезпечними для споживання людиною;

неправильно маркований корм – корм, маркування якого вводить в оману оператора ринку кормів/кінцевого користувача, в тому числі, якщо корм продається під назвою іншого продукту, або схожий на загальновизнану назву, або маркування корму не відповідає вимогам законодавства про корми;

носій – речовина, яка, як правило, використовується для розчинення, розведення, розпилення або іншої зміни фізичного стану кормової добавки з метою полегшення її застосування або використання без зміни її специфічних властивостей та функцій;

обіг – реалізація та/або зберігання кормів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації, та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, спрямовані на виконання рішення про переробку (зміну призначення використання), вилучення та/або відкликання, та/або утилізацію кормів, не вважаються обігом;

одиниця упаковки (контейнер) – будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває корми для їх постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);

оператор ринку кормів (далі – оператор ринку) – суб’єкт господарювання в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг кормів, який відповідає за виконання вимог законодавства про корми в межах діяльності, яку він здійснює. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом кормів;

фасування (пакування) – вміщення кормів в одиницю упаковки (контейнер);

партія – будь-яка визначена оператором ринку кількість корму з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за визначений цим оператором період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності;

первинне виробництво кормів – виробництво продукції, включаючи вирощування, збір врожаю, доїння, розведення тварин до моменту забою, або рибальство, що призводить виключно до появи продуктів, які не піддаються іншим операціям після їх заготівлі, збирання або ловлі, крім простої фізичної обробки, такої як очищення, пакування, зберігання, природне сушіння або силосування;

повнораціонний корм – кормова суміш, яка внаслідок її складу, є достатньою для денного раціону тварини;

поживна цінність – усі основні природні компоненти кормів включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі;

поживна добавка – будь-яка речовина, додана до корму із поживними цілями, зокрема, вітаміни, провітаміни та речовини з встановленим хімічним складом із схожою дією; суміші мікроелементів; амінокислоти, солі амінокислот та їх аналоги; сечовина та її похідні;

потужності – споруди або комплекс споруд, приміщення, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу кормів;

представлення кормів – форма, вид або упаковка та пакувальні його матеріали, які використовуються для кормів відповідно до способу організації представлення та умов, в яких вони демонструються;

премікс – суміш кормових добавок або суміш однієї кормової добавки або кількох кормових добавок з кормовими матеріалами чи водою, які використовуються як носії, не призначені для безпосереднього годування тварин;

програма-передумова – основні умови та види діяльності по забезпеченню безпечності кормів, які є необхідними для підтримання гігієнічних умов на всіх стадіях виробництва кормів;

простежуваність – можливість ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки (продажу або передачі), достатні для встановлення походження кормів, матеріалів, що контактують з кормами або речовин, що призначені для включення, або очікується, що вони будуть включені в корми, на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу;

реалізація – передача, обмін, поставка за договором та відчуження іншим шляхом корму від однієї особи до іншої безвідносно від того, чи відбулася реалізація платно та/або в іншій формі;

ризик – можливість виникнення шкідливого впливу на здоров’я людини і тварини та ступінь цього впливу, що походить з небезпечного фактору у кормах;

роздрібна торгівля – поводження та/або переробка кормів та їх зберігання в місці продажу або доставки кінцевому користувачу (зокрема, дистрибуційні центри, магазини, дистрибуційні центри супермаркетів або оптових складів);

сенсорна (смакова) добавка – будь-яка речовина, що додається в корм для покращення або зміни його органолептичних властивостей, або візуальних характеристик харчових продуктів тваринного походження, зокрема, барвники; ароматичні суміші, наявність яких у кормі підвищує їх запах та смакові якості;

система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (HACCP) – система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, які є визначальними для безпечності кормів.

стадії виробництва та/або обігу кормів – будь-які стадії виробництва, у тому числі первинне виробництво, зберігання, транспортування, реалізація або постачання кормів;

тварина для виготовлення хутра – будь-яка непродуктивна тварина, яка вигодовується, вирощується та утримується для виробництва хутру та не використовується для споживання людиною;

тварина, призначена для виробництва харчових продуктів(продуктивні тварини) – тварина, яка вирощуються, годуються та утримуються для виробництва харчових продуктів для споживання людиною, включаючи тварин, яка не використовується для споживання людиною, але належить до видів, які можуть споживатись людиною;

тварина, не призначена для споживання людиною (непродуктивні тварини) – тварина, яка вирощуються, годуються та утримуються, але не використовуються для споживання людиною (наприклад, тварина для виготовлення хутра, домашня тварина, тварина, яка утримується в лабораторії, зоопарку, цирку);

термін зберігання – строк, протягом якого за умови дотримання належних умов зберігання, оператор ринку, який здійснює маркування корму, гарантує, що корм збереже заявлені властивості. Лише один термін зберігання може бути зазначено на кормі, який визначається на підставі терміну зберігання кожного із компонентів корму;

технологічна добавка – будь-яка речовина, додана до корму із технологічною мнтою, зокрема консервант, антиоксидант, емульгатор, стабілізатор, желюючий агент або драглеутворювач, згущувачі, зв’язуючий агент, речовин для контролю радіонуклідного забруднення, антиспікаючий агент, регулятор кислотності, силосна добавка, денатурант, речовина для зменшення забруднення корму мікотоксинами;

фасований (запакований) корм – призначений для продажу корм, упакований за відсутності кінцевого користувача, при цьому кількість корму в упаковці має певне значення, зазначене на упаковці, що відповідає заздалегідь вибраному номінальному значенню і яке не може бути змінене без розкривання упаковки або її видимого пошкодження.

2. Термін «ветеринарний лікарський засіб» вживається у значенні, встановленому Законом України «Про ветеринарну медицину».

3. Інші терміни вживаються у значеннях, встановлених Законом України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин».

 

Стаття 2. Законодавство про корми

1. Законодавство про корми складається з Конституції України, цього Закону, закону України «Про ветеринарну медицину», інших актів законодавства, що видані відповідно до них.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про корми, застосовуються правила міжнародного договору.

 

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на правовідносини, що виникають між операторами ринку і органами державної влади, їх посадовими особами, під час виробництва та обігу кормів, а також на:

корми для тварин, призначених для виробництва харчових продуктів;

корми для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів;

операторів ринку та потужності.

2. Дія цього Закону не поширюється на:

корми власного виробництва для тварин, призначених для виробництва харчових продуктів для власного споживання;

кормів власного виробництва для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів;

ветеринарні лікарські засоби;

лікувальні корми.

 

Розділ II. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ КОРМІВ

 

Стаття 4. Органи, що здійснюють державне управління у сфері виробництва та обігу кормів

1. Державне управління у сфері виробництва та обігу кормів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

2. Інші органи державної влади не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання у сфері виробництва та обігу кормів, якщо це не передбачено цим Законом.

 

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері виробництва та обігу кормів

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері виробництва та обігу кормів належить:

забезпечення здійснення державної політики у сфері виробництва та обігу кормів;

затвердження форми експлуатаційного дозволу.

 

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, належать:

1) затвердження:

рівнів включень кормових добавок до корму для тварин або на поверхні корму;

загальних вимог щодо розроблення, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), включаючи випадки, коли застосування цих принципів може бути спрощеним;

методичних настанов об’єднань операторів ринку щодо розроблення, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), гігієни та простежуваності кормів.

2) здійснення державної реєстрації та ведення Державного реєстру кормових добавок;

3) формування та ведення Державного каталогу кормових матеріалів;

4) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

 

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини (компетентний орган), належать:

видача документів дозвільного характеру, передбачених цим Законом;

здійснення державної реєстрації та ведення реєстру потужностей;

ведення реєстру потужностей, що використовуються для виробництва та/або обігу кормів з метою їх імпорту в Україну та відповідного реєстру країн;

застосування у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень законодавства про корми та притягнення до відповідальності осіб, які є винними в таких порушеннях, у порядку, встановленому законом;

здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

 

Розділ IІІ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ

 

Стаття 8. Права операторів ринку

1. Оператори ринку мають право:

1) вимагати зберігання та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених законом;

2) розробляти методичні настанови;

3) звертатися за захистом своїх прав до суду;

4) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм неправильно маркованих або небезпечних кормів за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих кормів, або нормативно-правових актів;

5) бути звільненими за рішенням суду від відшкодування збитків, пов’язаних із небезпечністю кормів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі кінцевими користувачами, вимог законодавства про корми;

6) застосовувати затверджені методичні настанови та методичні рекомендації об’єднань операторів ринку;

7) мати безкоштовний доступ до законодавства про корми, зокрема, розміщеного на офіційних сайтах органів, що здійснюють державне управління у сфері виробництва та обігу кормів, в мережі Інтернет.

 

Стаття 9. Обов’язки операторів ринку,

1. Оператори ринку відповідають за дотримання законодавства про корми в межах діяльності, яку вони здійснюють.

2. Оператори ринку зобов’язані:

1) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієни кормів на усіх стадіях виробництва та обігу кормів;

2) розробляти, запроваджувати та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу кормів;

3) забезпечувати відповідність кормів показникам безпечності, встановленим законодавством;

4) надсилати повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою – п’ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;

5) забезпечувати достовірність інформації, що надається про корм, а також відповідність такої інформації вимогам законодавства про корми;

6) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо маркування та представлення кормів на усіх стадіях виробництва та/або обігу кормів;

7) забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену частинами другою та третьою статті 16 цього Закону;

8) застосовувати вимоги статей 44 - 48 цього Закону під час годівлі тварин, призначених для виробництва харчових продуктів;

9) запобігати обігу небезпечних та неправильно маркованих кормів;

10) вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках корми, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці корми становлять високий ризик для здоров’я;

12) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну операторам ринку/ кінцевим користувачам внаслідок використання корму згідно із призначенням, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом;

13) використовувати лише корми, отримані із зареєстрованих потужностей;

14) використовувати лише кормові добавки, зареєстровані відповідно до законодавства про корми;

15) виконувати вимоги закону України «Про ветеринарну медицину» у випадку використання лікувальних кормів;

16) за 10 днів до початку реалізації кормів надавати компетентному органу інформацію щодо складу або заявлених властивостей кормів з метою забезпечення достовірності інформації, яка розміщується на етикетці, в тому числі точне відсоткове співвідношення по вазі кормових матеріалів та/або кормових добавок, які використовуються у кормі.

3. Якщо оператор ринку вважає або має підстави вважати, що корми, які він ввіз (переслав) на митну територію України, виробив, переробив, або обіг яких здійснює, не відповідають вимогам безпечності, він негайно розпочинає процедуру вилучення цих кормів з обігу та у строк не більше двох робочих днів письмово інформує про виявлену невідповідність компетентний орган. Якщо такі корми могли потенційно потрапити до інших операторів ринку та/або кінцевого користувача, оператор ринку інформує інших операторів ринку/кінцевих користувачів про причини їх вилучення та у разі потреби відкликає корми, якщо застосування інших заходів є недостатнім для досягнення прийнятного рівня захисту здоров’я тварин.

4. Оператор ринку, що здійснює роздрібну торгівлю або розповсюдження кормів і не здійснює при цьому пакування або маркування, або іншим чином не впливає на безпечність та цілісність кормів, у межах своєї діяльності, ініціює процедури вилучення з обігу кормів, що не відповідають вимогам безпечності. Такий оператор ринку повинен сприяти забезпеченню безпечності кормів, передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності кормів, а також співпрацювати з операторами ринку та/або компетентним органом.

5. Якщо оператор ринку має підстави вважати, що корми, які він ввів в обіг, не відповідають вимогам безпечності кормів, він у строк не більше одного робочого дня з дати виявлення таких підстав письмово інформує про це компетентний орган, а також про вжиті заходи для запобігання виникненню ризиків для тварин.

6. Оператор ринку здійснює знищення, утилізацію кормів, повернення їх в обіг для годівлі тварин або для інших, ніж годівля тварин, цілей за свій рахунок у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

7. Оператор ринку взаємодіє з компетентним органом для здійснення заходів щодо запобігання виникненню або зменшенню ризиків, що становлять корми, які він ввів в обіг або реалізовує.

8. Оператор ринку, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно з вимогами статті 19 цього Закону, подає повідомлення встановленої форми компетентному органу за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей.

У повідомленні зазначаються найменування оператора ринку, місцезнаходження потужностей та види кормів, що плануються до виробництва, керівництво оператора ринку та їх контактні дані.

9. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення встановленої форми компетентному органу, до якого він подавав повідомлення, передбачене частиною дев’ятою цієї статті, – не пізніше ніж за 10 календарних днів до припинення роботи потужностей, а у разі зміни виду кормів – не пізніше ніж за 30 календарних днів.

10. Форма повідомлень, передбачених цією статтею, встановлюється компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частині дев’ятій цієї статті.

11. Оператор ринку, що здійснює роздрібну торгівлю або розповсюдження кормів для домашніх тварин, повинен забезпечувати дотримання умов зберігання, зазначених у маркуванні.

 

Стаття 10. Вимоги щодо застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР)

1. Оператори ринку розробляють, запроваджують та використовують постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР).

2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на операторів ринку, що здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, зокрема транспортування, зберігання та поводження із первинною продукцією в місцезнаходженні первинного виробництва, транспортування первинної продукції з місцезнаходження первинного виробництва до місцезнаходження потужності, а також змішування кормів лише для потреб власного господарства без використання добавок, або без попереднього змішування добавок, за винятком силосних добавок.

3. До принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), зазначених у частині першій цієї статті, належать:

1) ідентифікація будь-яких небезпечних факторів, які необхідно попередити, усунути або зменшити до прийнятного рівня;

2) визначення критичних контрольних точок на етапах, на яких контроль є визначальним для запобігання виникненню небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня;

3) установлення критичних меж у критичних контрольних точках, які дають змогу відрізнити прийнятність корму від неприйнятності, з точки зору його безпечності;

4) запровадження ефективних процедур проведення моніторингу в критичних контрольних точках, які забезпечують отримання даних для оперативного управління небезпечними факторами;

5) запровадження коригувальних дій, які повинні здійснюватися, якщо результати проведення моніторингу свідчать про те, що певна критична контрольна точка вийшла з-під контролю;

6) розроблення процедур, які мають застосовуватися на постійній основі, з метою перевірки результативності заходів, зазначених у пунктах 1 - 5 цієї частини.

7) розроблення документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження результативного застосування заходів, які зазначені у пунктах 1 - 6 цієї частини.

4. Вимоги щодо розроблення, запровадження та використання постійно діючих процедур, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), допускають застосування спрощеного підходу, за умови якщо такий підхід забезпечує однаковий рівень захисту здоров’я тварин, що і в разі запровадження принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, як це описано у частині третій цієї статті.

Оператори ринку у разі будь-яких змін в кількісному та якісному складі інгредієнтів корму, а також на будь-якій стадії виробництва та обігу, які можуть вплинути на безпечність корму, в умовах поводження з кормом, повинні переглядати та оновлювати процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), з метою внесення необхідних змін.

5. Для виконання процедур, які засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), оператори ринку:

1) надають компетентному органу під час здійснення державного контролю докази відповідності їх діяльності вимогам частини третьої цієї статті з урахуванням сфери діяльності та обсягу виробництва, а також спрощених вимог для невеликих потужностей;

2) гарантують, що документи, у яких наводиться опис процедури, розробленої відповідно до цієї статті, містять достовірну інформацію;

3) забезпечують зберігання документів і записів щодо виконання принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках протягом трьох місяців після закінчення терміну зберігання корму, якщо інше не передбачено методичними рекомендаціями об’єднань операторів ринку, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

6. Сертифікація постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), є добровільною.

 

Стаття 11. Вимоги до операторів ринку стосовно забезпечення простежуваності

1. Простежуваність повинна бути забезпечена на всіх стадіях виробництва та обігу кормів.

2. Оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, які постачають їм корми та/або інші речовини, призначені до включення у корми. З цією метою оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу за його запитом.

3. Оператори ринку зобов'язані застосовувати процедури для встановлення операторів ринку, яким вони постачають корми та/або інші речовини, призначені до включення у корми. З цією метою оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу за його запитом.

4. Для забезпечення простежуваності корми, що реалізуються або будуть реалізовані, повинні бути марковані відповідно до вимог законодавства про корми.

5. Методичні рекомендації щодо забезпечення простежуваності кормів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

6. Застосування методичних рекомендацій не є обов’язковим.

 

Розділ ІV. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ КОРМІВ

Стаття 12. Експлуатаційний дозвіл

1. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом на потужність, що використовується для:

1) виробництва та/або реалізації таких кормових добавок:

поживних добавок, до яких належать: вітаміни, провітаміни та речовини з встановленим хімічним складом із схожою дією; сполуки мікроелементів; амінокислоти, солі амінокислот та їх аналоги; сечовина та її похідні;

зоотехнічних добавок, до яких належать: підсилювачі засвоюваності (речовини, які під час згодовування тваринам підвищують засвоюваність кормів у результаті впливу на цільові кормові матеріали); стабілізатори кишкової флори (мікроорганізми або інші речовини з визначеним хімічним складом, які під час згодовування тваринам сприятливо впливають на кишкову флору); речовини, які сприятливо впливають на навколишнє природне середовище; інші зоотехнічні добавки;

технологічних добавок, до яких належать (лише з максимальним встановленим вмістом): антиоксиданти (речовини, які продовжують строк зберігання кормів та кормових матеріалів, захищаючи їх від пошкоджень, спричинених окисненням);

органолептичних добавок, до яких належать: барвники (каротиноїди та ксантофіли: речовини, які підсилюють чи відновлюють колір кормів; речовини, які під час згодовування тваринам підсилюють забарвлення харчових продуктів тваринного походження; речовини, які сприятливо впливають на забарвлення декоративних риб та птахів);

2) виробництва та/або реалізації преміксів, виготовлених з використанням таких кормових добавок:

зоотехнічних добавок інших, ніж: підсилювачі засвоюваності (речовини, які під час згодовування тваринам підвищують засвоюваність кормів у результаті впливу на цільові кормові матеріали); стабілізатори кишкової флори (мікроорганізми або інші речовини з визначеним хімічним складом, які під час згодовування тваринам сприятливо впливають на кишкову флору); речовини, які сприятливо впливають на навколишнє природне середовище;

поживних добавок: вітаміни, провітаміни та речовини з встановленим хімічним складом із схожою дією (вітаміни «А» та «Д»), сполуки мікроелементів; сполуки елементів, які простежуються (міді та селену );

кокцидіостатиків та гістомоностатиків;.

3) виробництва з метою реалізації, або виробництва лише для власного господарства, кормових сумішей з використанням кормових добавок або преміксів, що містять:

зоотехнічні добавки інші, ніж: підсилювачі засвоюваності (речовини, які під час згодовування тваринам підвищують засвоюваність кормів у результаті впливу на цільові кормові матеріали); стабілізатори кишкової флори (мікроорганізми або інші речовини з визначеним хімічним складом, які під час згодовування тваринам сприятливо впливають на кишкову флору); речовини, які сприятливо впливають на навколишнє природне середовище:

кокцидіостатики та гістомоностатики;

2. На потужності, що зазначені у частині першій цієї статті, оператори ринку зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл:

на кожну окрему потужність;

до початку експлуатації потужності.

3. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають заяву, встановленої компетентним органом форми, та перелік кормових добавок, преміксів та кормів, які планується виробляти, переробляти, обробляти або зберігати. Перелік документів, які необхідно подавати для отримання експлуатаційного дозволу, є вичерпним.

4. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом, якщо після інспектування потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, було встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства про корми.

Не потребують інспектування потужностей оператори ринку, які діють виключно як продавці, та здійснюють лише продаж кормів, без їх зберігання на потужностях. Такі оператори ринку подають компетентному органу заяву, встановленої компетентним органом форми, для підтвердження того, що корми, які вони реалізують відповідають вимогам законодавства про корми.

5. Якщо під час інспектування потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, виявляється, що потужність відповідає вимогам лише щодо інфраструктури та обладнання, встановленим законодавством про корми, то на таку потужність компетентний орган видає тимчасовий експлуатаційний дозвіл. Якщо результат нового інспектування потужності, проведеного протягом трьох місяців з видачі тимчасового дозволу доведе, що потужність відповідає усім вимогам, встановленим цим Законом, компетентний орган видає на таку потужність експлуатаційний дозвіл. У випадку, якщо було зроблено відповідні зміни, але потужність все ще не відповідає усім вимогам законодавства про корми, компетентний орган може подовжити дію тимчасового дозволу. За жодних умов дія тимчасового дозволу не може перевищувати термін шість місяців.

6. У разі коли оператор ринку, який вже має експлуатаційний дозвіл, побудував нові або здійснює реконструкцію потужностей і планує використовувати їх для виробництва та обігу кормів, встановлює нову виробничу лінію, змінює вид діяльності, він повинен звернутися із заявою до компетентного органу про зазначені наміри не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку зазначених дій.

Інспектування нових або реконструйованих потужностей, нових виробничих ліній та необхідні дослідження проводяться протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви.

Оператор ринку використовує нові або реконструйовані потужності, нові виробничі лінії та здійснює нові види діяльності після отримання акту за результатами проведення інспектування, якщо такий акт підтверджує відповідність вимогам законодавства про корми. Якщо в акті зазначено про невідповідність вимогам, використання нових або реконструйованих потужностей, нових виробничих ліній та видів діяльності можливе тільки після проведення повторного інспектування з оформленням відповідного акту.

7. За видачу експлуатаційного дозволу (тимчасового експлуатаційного дозволу), поновлення дії експлуатаційного дозволу, в разі тимчасового припинення його дії, справляється плата, яка перераховується до державного бюджету.

8. Видача експлуатаційного дозволу (тимчасового експлуатаційного дозволу), поновлення дії експлуатаційного дозволу, в разі тимчасового припинення його дії, здійснюється після пред’явлення оператором ринку документа про внесення плати за його видачу або поновлення.

9. Переоформлення, видача дубліката експлуатаційного дозволу (тимчасового експлуатаційного дозволу) здійснюються безоплатно з підстав, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

10. Документи, зазначені у частині третій цієї статті, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, мають бути засвідчені підписом оператора ринку, який провадить діяльність, зазначену у частині першій цієї статті, або уповноваженої ним особи.

11. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається компетентним органом, на підставі результатів інспектування заявлених потужностей щодо їх відповідності законодавству про корми.

12. Інспектування заявлених потужностей проводиться не пізніше 15 календарних днів з дня отримання компетентним органом документів.

13. Строк видачі експлуатаційного дозволу становить 30 календарних днів з дня отримання компетентним органом відповідних документів.

14. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим.

15. Оператори ринку та потужності, на які видано експлуатаційний дозвіл (тимчасовий експлуатаційний дозвіл), вносяться компетентним органом до реєстру, зазначеного у частині другій статті 17 цього Закону одночасно із видачею такого дозволу та присвоєнням реєстраційного номеру.

Реєстраційні номери присвоюються компетентним органом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

16. Компетентний орган забезпечує відкритість, доступність та безоплатність цього реєстру для громадськості в електронному вигляді на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

17. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:

відсутність будь-якого з документів, передбачених цією статтею;

недостовірність відомостей, зазначених у поданих для отримання експлуатаційного дозволу документах;

заявлені потужності не відповідають вимогам законодавства про корми.

18. Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав, не передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, забороняється.

19. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу оператору ринку, який провадить діяльність, зазначену у частині першій цієї статті, має бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) рішення про таку відмову з посиланням на конкретні положення законодавства про корми.

20. Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття зазначеного рішення.

21. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється компетентним органом у строк та в порядку, передбаченими для отримання експлуатаційного дозволу.

22. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

23. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення про це встановленої форми до компетентного органу за місцезнаходженням потужностей – не пізніше ніж за 10 календарних днів.

24. Форма експлуатаційного дозволу затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 13. Тимчасове припинення, поновлення та анулювання дії експлуатаційного дозволу

1. Дію експлуатаційного дозволу потужностей може бути тимчасово припинено на один, декілька або усі види діяльності, якщо під час здійснення державного контролю було встановлено, що потужність не відповідає вимогам, які встановлені законодавством про корми до таких потужностей. Таке тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу продовжується до того моменту, поки оператор ринку не виконає усі вимоги законодавства про корми, що висуваються до таких видів діяльності.

Якщо зазначені вище вимоги не виконуються протягом одного року, застосовуються положення частини восьмої цієї статті.

2. Дія експлуатаційного дозволу потужностей припиняється шляхом видачі постанови про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу потужностей головним державним інспектором.

3. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу якого тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво, реалізацію та/або обіг кормів на таких потужностях.

4. У разі тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це вноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

5. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу на потужності якого тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу про поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.

6. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється після усунення невідповідностей законодавству про корми, які стосуються зазначених потужностей шляхом скасування постанови про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу головним державним інспектором. Для цього компетентний орган протягом 10 днів після отримання заяви про поновлення експлуатаційного дозволу, має здійснити повторне інспектування зазначених потужностей. У випадку позитивного результату інспектування, та пред’явлення оператором ринку документа про внесення плати за його поновлення, таке поновлення здійснюється у десятиденний термін. Інформація про поновлення дії експлуатаційного дозволу заноситься до реєстру та оприлюднюється на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

7. Рішення про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

8. Дія експлуатаційного дозволу анулюється, а потужності вилучаються з реєстру потужностей у наступних випадках :

оператор ринку припиняє діяльність;

якщо протягом року після виявлення невідповідностей потужностей вимогам законодавства про корми та тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу оператор ринку не усунув зазначені невідповідності;

якщо протягом року видано три або більше постанови про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу на дану потужності.

9. Анулювання експлуатаційного дозволу проводиться у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

 

Стаття 14. Державна реєстрація потужностей

1. Оператори ринку, які провадять діяльність, що не вимагає отримання експлуатаційного дозволу, зобов’язані зареєструвати потужності, які вони використовують на будь-якій стадії виробництва та/або обігу кормів.

2. Державна реєстрація потужностей здійснюється компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється реєстраційний номер.

3. Для внесення потужностей, які підлягають державній реєстрації, до реєстру потужностей операторів ринку (державний реєстр потужностей) оператори ринку кормів подають заяву встановленої форми компетентному органу, за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужностей. У заяві зазначаються: найменування оператора ринку, місцезнаходження потужностей, телефон та електронна адреса та вид діяльності, що планується здійснювати на цих потужностях, керівництво оператора ринку та його контактні дані. Заява засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та може подаватися в електронному або паперовому вигляді та підлягає реєстрації компетентним органом в день її надходження до зазначеного органу.

Державна реєстрація потужностей здійснюється протягом 15 робочих днів після отримання заяви про таку реєстрацію.

4. Якщо державна реєстрація потужностей не закінчена протягом строку, визначеного у частині третій цієї статті, замовнику надається письмове обґрунтування причин продовження строку проведення реєстрації, який не може бути продовжений більше, ніж на 15 робочих днів.

5. Форму заяви, процедуру проведення державної реєстрації потужностей, ведення реєстрів та надання інформації з реєстрів заінтересованим суб’єктам затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

6. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному сайті в мережі Інтернет державний реєстр потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, а також забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості.

7. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, або змінити вид діяльності, зобов’язаний подати повідомлення встановленої форми до компетентного органу за місцезнаходженням потужностей у разі припинення виробництва – не пізніше ніж за 10 календарних днів, а у разі зміни виду діяльності, встановлення нової виробничої лінії, або перепланування та/або реконструкції потужностей – не пізніше ніж за 30 календарних днів.

8. Форма повідомлень, передбачених цієї статтею, затверджується компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частинах третій та сьомій цієї статті.

9. Підставою для відмови у державній реєстрації потужностей є недостовірність даних, зазначених у заяві, або невірно заповнена заява.

Повідомлення про відмову з обґрунтуванням причин такої відмови надсилається заявнику не пізніше 15 робочих днів із дня прийняття заяви.

 

Стаття 15. Тимчасове припинення, поновлення та скасування дії державної реєстрації потужності

1. Дію державної реєстрації потужності може бути тимчасово припинено по відношенню до одного, декількох або усіх видів діяльності, якщо під час здійснення державного контролю буде встановлено, що потужність не відповідає вимогам, які встановлені законодавством про корми. Таке тимчасове припинення дії державної реєстрації потужності продовжується до того моменту, поки оператор ринку не виконає усі вимоги законодавства, які висуваються до таких потужностей.

Якщо зазначені вище вимоги не виконуються протягом одного року, застосовуються положення частини восьмої цієї статті.

2. Дія державної реєстрації потужності припиняється шляхом видачі постанови про тимчасове припинення дії державної реєстрації потужності головним державним інспектором.

3. У разі тимчасового припинення дії державної реєстрації потужності інформація про це заноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

4. Оператор ринку, дію державної реєстрації потужності якого тимчасово припинено, не має права на такій потужності здійснювати виробництво та/або обіг кормів.

5. Оператор ринку, дію державної реєстрації потужності якого тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу на поновлення дії державної реєстрації потужності після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.

6. Поновлення дії державної реєстрації потужності здійснюється у триденний термін після усунення невідповідностей вимогам, які встановлені законодавством про корми до такої потужності шляхом скасування постанови про тимчасове припинення дії державної реєстрації потужності головним державним інспектором. Інформація про поновлення дії державної реєстрації потужності заноситься до реєстру та оприлюднюється на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

7. Рішення про тимчасове припинення державної реєстрації потужності може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

8. Дія державної реєстрації потужності скасовується, а потужність вилучається з реєстру потужностей у наступних випадках:

оператор ринку припиняє діяльність;

якщо протягом року після виявлення невідповідностей потужностей вимогам законодавства про корми та тимчасового припинення дії державної реєстрації оператор ринку не усуває зазначені невідповідності;

якщо протягом року видано три або більше постанови про тимчасове припинення дії державної реєстрації даної потужності.

 

Стаття 16. Вимоги до виробництва та обігу кормів

1. Корми, які знаходяться в бігу в Україні, повинні бути безпечними та відповідати вимогам, встановленим законодавством про корми.

2. Забороняється виробництво кормів:

на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства про корми;

на потужностях, щодо яких не отримано державної реєстрації та/або експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або дія державної реєстрації чи експлуатаційного дозволу тимчасово припинена;

із використанням кормових добавок, які не зареєстровані в Україні згідно із законодавством про корми.

3. Забороняється обіг кормів:

вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства про корми;

вироблених на потужностях, щодо яких не отримано державної реєстрації та/або експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або дія державної реєстрації чи експлуатаційного дозволу тимчасово припинена;

вироблених із використанням кормових добавок, які не зареєстровані в Україні згідно із законодавством про корми;

які марковані із порушенням вимог законодавства про корми;

ввезені(переслані) на територію України контрабандно;

термін зберігання, яких закінчено.

4. Вилучені корми, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання тваринами, призначеними для виготовлення харчових продуктів, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом, за рахунок оператора ринку.

5. У разі коли будь-які небезпечні корми є частиною партії або вантажу з кормами одного найменування, вважається, що всі корми цього найменування в конкретній партії або вантажі також є небезпечними, їх подальший обіг забороняється, якщо тільки після проведення подальшого контролю не буде доведено, що решта партії або вантажу є безпечною.

6. Документом, який має супроводжувати корми в обігу є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що мають супроводжувати корми в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

7. Товарно-транспортна накладна, зокрема, повинна містити інформацію, яка забезпечує простежуваність кормів, що транспортуються та має зберігатися протягом строку, необхідного для забезпечення простежуваності, якщо оператор ринку не застосовує інші методи забезпечення простежуваності

 

Стаття 17. Вимоги до потужностей, що виробляють корми для їх ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Вимоги до потужностей, що виробляють корми для їх ввезення (пересилання) на митну територію України, не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для потужностей в Україні.

2. Ввезення (пересилання) на митну територію України кормів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством України про корми, не дозволяється.

3. Компетентний орган веде реєстр країн, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, та реєстр потужностей в таких країнах, з яких може здійснюватися ввезення на митну територію України кормів. Реєстри оприлюднюються на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет та оновлюються кожного місяця не пізніше 15 числа поточного місяця стосовно даних за попередній місяць.

Внесення до реєстру країн, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, здійснюється за результатами перевірки системи державного контролю країни-імпортера за поданням її компетентного органу.

Формування реєстру потужностей, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, здійснюється за поданням компетентного органу країни знаходження таких потужностей або за відповідною заявою оператору ринку.

Компетентний орган повинен мати безперешкодний доступ до потужностей, що виробляють корми для їх ввезення на митну територію України, з метою інспектування таких потужностей для проведення перевірки виконання вимог законодавства про корми.

4. Компетентний орган приймає рішення щодо необхідності проведення інспектування потужності протягом 10 днів з моменту отримання заяви від оператору ринку кормів, про що повідомляє оператора ринку кормів та відповідний компетентний орган країни-експортера. Період прийняття рішення щодо включення (не включення) потужності в реєстр не повинен перевищувати 60 календарних днів з моменту отримання відповідної заяви від оператору ринку.

Країни та потужності в таких країнах, які на момент введення в дію цього Закону мають історію ввезення на територію України кормів, заносяться у зазначені реєстри автоматично без додаткових дій з боку компетентного органу.

5. Порядок проведення перевірки виконання встановлених законодавством вимог, реєстрації та вилучення з реєстру країн, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, та реєстру потужностей для імпорту в Україну встановлюється Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 18. Корми, заборонені до ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Забороняється ввезення (пересилання) на митну територію України кормів, які є небезпечними або марковані із порушенням вимог законодавства про корми.

2. Якщо виявляється, що корми для тварин, виготовлені в інших країнах, можуть становити ризик для здоров’я людини, здоров’я тварин чи навколишнього природного середовища компетентний орган може вжити таких заходів:

припинення ввезення (пересилання) на митну територію України кормів для тварин з країни-виробника і, якщо можливо, з транзитної країни;

встановлення особливих вимог до відповідних кормів для тварин з усієї або частини території країни-виробника;

будь-який інший тимчасовий захід.

3. У строк не більш як п’ять робочих днів вжиті компетентним органом заходи повинні бути підтверджені, змінені, скасовані чи розширені відповідно до встановлених законодавством процедур, а рішення про це опубліковано на офіційному сайті компетентного органу в мережі Інтернет.

 

Стаття 19. Вимоги до кормових добавок та їх державна реєстрація, Державний реєстр кормових добавок.

1. Будь-які суб`єкти господарювання та фізичні особи можуть використовувати кормову добавку для виробництва корму та/або здійснювати її обіг за умови, що вона відповідає всім нижчезазначеним вимогам:

пройшла державну реєстрацію та внесена в Державний реєстр кормових добавок за виключенням випадків, передбачених цією статтею та Розділом ІХ цього Закону;

відповідає вимогам, встановленим в законодавстві про корми та вимогам нормативно-правових актів, відповідно до яких створюється Державний реєстр кормових добавок та/або вносяться зміни до нього.

2. Дозволяється ввозити на територію України кормову добавку, яка не відповідає вимогам, встановленим в частині першій цієї статті, з метою:

державної реєстрації в Україні;

презентації (представлення) на ярмарках, виставках, конференціях інших публічних заходах;

наукових цілей;

для внутрішніх потреб оператора ринку, зокрема, розробки нових кормів, без права введення в обіг кормової добавки окремо або в складі корму, а також без права введення в обіг тварин, що годувалися з використанням цієї кормової добавки.

3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, затверджує форму Державного реєстру кормових добавок у відповідності до законодавства ЄС та здійснює державну реєстрацію кормових добавок.

4. Кормова добавка не повинна:

чинити несприятливий вплив на здоров'я людей та/або тварин та/або довкілля;

бути представленою в такий спосіб, що може вводити в оману оператора ринку та/або кінцевого користувача;

завдавати шкоди людині шляхом погіршення характерних особливостей продуктів тваринного походження або справляти на кінцевого користувача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктів тваринного походження.

5. Кормова добавка повинна відповідати, щонайменше, одній з наступних вимог:

позитивно впливати на характеристики корму;

позитивно впливати на характеристики продуктів тваринного походження;

позитивно впливати на забарвлення декоративних риб та птахів;

задовольняти поживні потреби тварин;

позитивно впливати на екологічні наслідки виробництва тваринницької продукції;

позитивно впливати на виробництво тваринницької продукції, продуктивність та благополуччя тварин шляхом впливу на шлунково-кишкову флору та засвоюваність кормів;

мати кокцидіостатичну або гістомоностатичну дію.

6. Для здійснення державної реєстрації кормової добавки юридична особа або фізична особа-підприємець, що зареєстровані в Україні, (далі - заявник) подає заяву разом з відповідними супровідними документами (реєстраційне досьє) до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

Разом із заявою про державну реєстрацію кормової добавки заявник подає таку інформацію та документи:

1) найменування та адреса заявника;

2) ідентифікаційні відомості про кормову добавку - пропозиція щодо її класифікації по категорії(ям) та функціональній(им) групі(ам), відповідно до цього Закону, її характеристики, в тому числі, де це є доречним, критерії чистоти;

3) опис процесу виробництва, виготовлення і пропонованого застосування кормової добавки, методика аналізу добавки в кормі, в якому планується її застосування, і, де це є доречним, методика аналізу залишкових кількостей добавки та/або її метаболітів в харчових продуктах;

4) копію результатів проведених досліджень та інші наявні матеріали, що підтверджують відповідність кормової добавки критеріям, викладеним у частинах четвертій та п`ятої цієї статті;

5) запропоновані умови розміщення кормової добавки на ринку, в тому числі вимоги до маркування та, при необхідності, особливі умови застосування та поводження (в тому числі відомі випадки несумісності), рівні застосування у додаткових кормах, види та категорії тварин, для яких призначена кормова добавка;

6) для поживних, зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків, а також для кормових добавок, які містять або виготовлені з використанням ГМО, пропозиції по постреєстраційному моніторингу;

7) інформація про надання/відправлення трьох зразків кормової добавки до Національного органу України з ветеринарних препаратів та кормових добавок;

8) короткий виклад (резюме) інформації та документів, що наведені у пунктах a) – е) цієї частини;

9) для кормових добавок, які підпадають під дію законодавства України стосовно ГМО – відомості про наявні дозвільні документи, якщо їх отримання вимагається цим законодавством;

10) копію документу, що підтверджує внесення плати за здійснення державної реєстрації кормової добавки.

Зазначений перелік документів є вичерпним. Виключення становлять випадки, передбачені частиною восьмою цієї статті.

7. Деталізовані вимоги до інформації та документів, що складають реєстраційне досьє (зазначені в підпунктах першому – шостому цієї частини), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

8. Заявник несе відповідальність за достовірність реєстраційного досьє відповідно до законодавства.

Заявник має право зазначати в окремому документі, що додається до заяви про державну реєстрацію кормової добавки, ті частини реєстраційного досьє, які він бажає залишити конфіденційними. Інформація, що вноситься до Державного реєстру кормових добавок, не може визначатися заявником як конфіденційна.

9. Протягом 15 календарних днів з дня, наступного за днем отримання заяви разом із реєстраційним досьє, Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок зобов’язаний повідомити заявника у письмовій формі про отримання заяви, а також розмістити на власному сайті в мережі Інтернет резюме реєстраційного досьє з урахуванням вимог заявника щодо конфіденційності інформації, яка міститься в цьому досьє.

10. Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок здійснює наукову оцінку (експертизу) поданих документів, організовує необхідні дослідження і вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у реєстраційному досьє, в термін, що не перевищує 180 календарних днів з дня, наступного за днем отримання заяви та інших документів, зазначених в частині шостій цієї статті.

В межах цього ж терміну Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок готує експертний висновок з рекомендацією Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, щодо державної реєстрації відповідної кормової добавки або відмови в ній.

У разі необхідності, Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок після проведення консультацій із заявником та в межах визначеного цією частиною строку та має право вимагати надання заявником додаткових відомостей ніж ті, що встановлено частиною шостою цієї статті протягом строку, встановленого цим органом.

11. При позитивному рішенні експертний висновок Національного органу України з ветеринарних препаратів та кормових добавок повинен містити таку інформацію:

1) найменування та адреса заявника;

2) ідентифікаційні відомості про кормову добавку, її класифікація, по категорії та функціональній групі, її характеристики, в тому числі, при необхідності, критерії чистоти;

3) особливі умови та/або обмеження для обігу кормової добавки, вимоги стосовно постреєстраційного моніторингу, умови застосування, види та категорії тварин, для яких призначена кормова добавка, якщо результати наукової оцінки обумовлюють їх необхідність;

4) додаткові вимоги до маркування кормової добавки, необхідні для забезпечення особливих умов та/або обмежень, що зазначені в підпункті третьому абзацу третього цієї частини;

5) максимально допустимий вміст кормової добавки у кормах (за необхідності);

6) максимально допустимий вміст залишкової кількості кормової добавки та/або її метаболітів в харчових продуктах тваринного походження (за необхідності);

12. Протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання від Національного органу України з ветеринарних препаратів та кормових добавок рекомендації щодо державної реєстрації відповідної кормової добавки або відмови в ній, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, приймає рішення про державну реєстрацію кормової добавки або відмову в її реєстрації. Днем державної реєстрації кормової добавки вважається день прийняття відповідного рішення Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

13. У державній реєстрації кормової добавки може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки інформації та документів, поданих заявником:

виявлено некомплектність реєстраційного досьє:

не підтверджена належним чином безпечність кормової добавки чи характерні для цієї кормової добавки показники, зазначені в частині п`ятій цієї статті.

14. Протягом п`яти робочих днів після прийняття рішення про реєстрацію кормової добавки центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини заносить інформацію про таку кормову добавку до Державного реєстру кормових добавок, у якому зазначається:

1) реєстраційний номер;

2) категорія та функціональна група кормової добавки;

3) назва кормової добавки;

4) діюча речовина (діючи речовини);

5) дата первинної реєстрації;

6) вид тварин, для яких призначена кормова добавка;

7) максимально допустимий вміст кормової добавки у кормах (за необхідності);

8) максимально допустимий вміст залишкових кількостей кормової добавки та/або її метаболітів в харчових продуктах тваринного походження (за необхідності).

15. Термін дії первинної державної реєстрації та перереєстрації кормової добавки складає 10 років з дня, наступного за днем первинної державної реєстрації або перереєстрації цієї добавки. У разі відсутності даних щодо науково доведеної невідповідності кормової добавки критеріям, що викладені в частинах четвертій та п`ятої цієї статті, ця кормова добавка автоматично перереєстровується на наступні 10 років з дня закінчення терміну дії попередньої реєстрації.

16. У разі прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини рішення про відмову в державній реєстрації кормової добавки, це рішення, а також вичерпне пояснення його причин із зазначенням вимог законодавства, яким не відповідає ця кормова добавка, надсилаються та/або видаються заявнику. Заявник має право оскаржити це рішення до суду у встановленому законом порядку.

17. Кормові добавки, які дозволені до використання Європейським Союзом, а також ті, що містяться в Державному реєстрі харчових добавок, Державному реєстрі ароматизаторів та Державному реєстрі ензимів, існування яких передбачено законодавством про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, підлягають державній реєстрації за спрощеною процедурою.

18. Для здійснення державної реєстрації кормових добавок за спрощеною процедурою заявник окрім заяви подає до Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, такі документи:

1) копію акту Європейського Союзу про реєстрацію кормової добавки англійською мовою, якщо подається заява про проведення державної реєстрації кормової добавки, що вже зареєстрована в Європейському Союзі;

2) досьє українською мовою, якщо подається заява про проведення державної реєстрації кормової добавки, що не зареєстрована в Європейському Союзі;

3) короткий виклад досьє (резюме) українською мовою, якщо подається заява про проведення державної реєстрації кормової добавки, що не зареєстрована в Європейському Союзі;

4) копію документу, що підтверджує внесення плати за здійснення державної реєстрації кормової добавки.

19. Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок здійснює наукову оцінку (експертизу) поданих документів і вживає, за необхідності, інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, в термін, що не перевищує 22 робочих дні з дня, наступного за днем отримання заяви та інших документів, зазначених в частині чотирнадцятій цієї статті.

В межах цього ж терміну Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок готує експертний висновок з рекомендацію Центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, щодо державної реєстрації кормової добавки рекомендації щодо державної реєстрації відповідної кормової добавки або відмови в ній.

20. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, приймає рішення про державну реєстрацію кормової добавки та її внесення до Держаного реєстру протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання від Національного органу України з ветеринарних препаратів та кормових добавок рекомендації щодо державної реєстрації кормової добавки.

21. Якщо протягом 33 робочих днів, наступних за днем подання заяви, заявник не отримав від Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, повідомлення про державну реєстрацію кормової добавки або відмову з посиланням на положення нормативно-правових актів України, яким суперечить інформація, що була надана в заяві про державну реєстрацію та/або інших документах, вказаних в цій частині, кормова добавка вважається зареєстрованою та внесеною в Державний реєстр кормових добавок на 33 робочий день, наступний за днем подання документів, зазначених в частині чотирнадцятій цієї статті.

22. Порядок проведення державної реєстрації кормових добавок, у тому числі, за спрощеною процедурою, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

23. Адміністративна послуга з державної реєстрації кормової добавки є платною. Розмір плати (адміністративного збору) за надання адміністративної послуги з державної реєстрації кормової добавки і порядок її справляння визначаються законом.

24. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, забезпечує відкритість, доступність та безоплатність Держаного реєстру кормових добавок для громадськості в електронному вигляді на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

 

Розділ V. ВИМОГИ ДО МАРКУВАННЯ, ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТА ФАСУВАННЯ КОРМІВ

Стаття 20. Принципи маркування, реклами та представлення кормів

1. Маркування, реклама та представлення кормів для тварин, включаючи їх форму, зовнішній вигляд та упаковку, пакувальний матеріал, що використовується, спосіб їх розміщення та оформлення, а також інформація в будь-яких засобах масової інформації не повинні вводити в оману кінцевого користувача, зокрема:

щодо передбачуваного використання чи характеристик кормів, а саме: характеру, способу виготовлення або виробництва, властивостей, складу, кількості, терміну зберігання, видів або категорій тварин, для яких він призначений;

шляхом присвоєння кормам ефектів і характеристик, яким вони не притаманні, або інформації про те, що їм притаманні особливі характеристики, коли насправді всім аналогічним кормам притаманні такі характеристики.

2. Кормові матеріали та кормові суміші, які знаходяться в обігу насипом або в незакритих упаковках або контейнерах у відповідності до статті 34 цього Закону, мають супроводжуватися документами, які містять усю обов’язкову інформацію, яка має бути представлена на етикетці, та є обов’язковою відповідно до вимог цього Закону.

3. Корми, призначені для особливих поживних цілей можуть маркуватися такими лише за умови, що їх призначене використання включено до переліку призначеного використання кормів для тварин для особливих поживних цілей, затвердженого компетентним органом, а також якщо вони відповідають основним поживним характеристикам для відповідних особливих цілей, які містяться у зазначеному переліку.

Вимоги щодо процедури розроблення та ведення зазначеного переліку, а також внесення до нього змін встановлюється у нормативно-правовому акті компетентного органу.

4. Маркування кормів, призначених для тварин, які утримуються для наукових та експериментальних цілей може регулюватися окремим нормативно-правовим актом, виданим компетентним органом. При цьому таке призначення корму має бути чітко зазначено у маркуванні.

5. На виконання положень цієї статті компетентний орган розробляє та затверджує детальні процедури щодо застосування цих принципів, так само як і дозволені допуски розходжень між зазначеними у маркуванні значеннями складу кормового матеріалу та/або кормової суміші та значеннями, встановленими під час здійснення державного контролю, який здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про корми.

 

Стаття 21. Вимоги щодо загального обов’язкового маркування кормів

1. Обов’язкове маркування надається державною мовою, повністю на видному місці упаковки, контейнера, або на етикетці, яка прикріплена до них, або у супровідних документах, у формі, яка є легкою для розуміння. Маркування повинне бути чітким, стійким, нерозтертим.

2. Обов’язкове маркування на упаковці повинно легко розпізнаватися не повинно приховуватися та/або спотворюватися іншою інформацією. . Обов’язкове маркування повинно бути представлено в кольорі, шрифті та розмірі, який не ускладнює сприйняття інформації про корм і не виділяє якусь частину інформації, якщо тільки таке виділення не призначено для привернення уваги до попереджувальних написів.

3. Обов’язкове маркування кормового матеріалу або кормової суміші повинно містити наступну інформацію:

1) вид корму: кормовий матеріал, повнораціонний корм чи додатковий корм, в залежності від конкретних випадків:

для повнораціонного корму може у відповідних випадках використовуватися позначення «повнораціонний замінник молока»;

для додаткового корму можуть використовуватися в залежності від конкретних випадків наступні позначення: «мінеральний корм», або «додатковий корм», або «замінник молока»;

для домашніх тварин, окрім котів та собак, повнораціонний корм та додатковий корм може замінюватися терміном «кормова суміш»;

2) назву та адресу оператора ринку, відповідального за маркування;

3) номер партії;

4) номінальна кількість корму (в одиницях маси, об’єму або одиницях рахунку);

5) список кормових добавок, якому передує заголовок «добавки»;

6) вміст вологи.

4. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами третім, четвертим та шостим частини третьої цієї статті не є обов’язковим, якщо оператор ринку та/або кінцевий користувач перед кожною угодою щодо придбання корму зробить письмову заяву, що він не буде вимагати зазначену інформацію.

5. Для фасованих кормів зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами третім та четвертим частини третьої цієї статті можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. В цьому випадку необхідно чітко зазначити, в якому місці знаходяться ці відомості.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами , третім, четвертим та шостим частини третьої цієї статті не є обов’язковим для кормових матеріалів, які не містять кормові добавки, за виключенням консервантів та добавок для силосування, які виробляються та постачаються оператором ринку відповідно до статті 34 цього Закону іншому оператору ринку, який займається первинним виробництвом для потреб власного господарства.

7. Для кормових матеріалів та кормових сумішей, які не перевищують 20 кг, та призначені кінцевому користувачу та знаходяться в обігу розсипом, відомості, передбачені частиною третьою цієї статті можуть надаватися до уваги кінцевого користувача шляхом відповідних інструкцій у місцях продажу. В цьому випадку зазначення відомостей, передбачених пунктом першим частини третьої цієї статті в залежності від конкретних випадків надається кінцевому користувачу разом із рахунком.

8. Відомості, які вимагаються пунктами другим, п’ятим та шостим частини третьої цієї статті щодо фасованих кормів для домашніх тварин, можуть наноситися на зовнішню упаковку, а не на кожний контейнер, за умови, що сукупна загальна вага упаковки не перевищує 10 кг.

9. На виконання пунктів п’ятого та шостого частини третьої цієї статті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, встановлює додаткові вимоги щодо маркування кормових добавок у кормових матеріалах та кормових сумішах для продуктивних та непродуктивних тварин, включаючи:

групи кормових добавок;

особливості маркування окремих кормових добавок, що додаються до кормів для продуктивних тварин;

особливості маркування складових кормів для продуктивних тварин;

особливості маркування окремих кормових добавок, що додаються до кормів для непродуктивних тварин;

особливості маркування складових кормів для непродуктивних тварин.

 

Стаття 22. Вимоги щодо особливого обов’язкового маркування кормових матеріалів.

1. На додаток до вимог, передбачених статтями 20 та 21 цього Закону, маркування кормових матеріалів також має мітити наступну інформацію:

1) назву кормового матеріалу;

2) інформацію щодо особливостей кормового матеріалу;

2. На додаток до вимог, передбачених частиною першою цього Закону, маркування кормових матеріалів у випадку включення до них кормових добавок, також має містити наступну інформацію:

1) види або категорії тварин, для яких призначено даний кормовий матеріал, якщо відповідні кормові добавки були дозволені не для усіх видів тварин або дозволені із максимальними межами для деяких тварин;

2) вказівки по належному використанню, якщо встановлено максимальний вміст відповідних кормових добавок;

3) мінімальний термін зберігання для кормових добавок за виключенням технологічних кормових добавок.

3. Для фасованих кормів зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом третім частини другої цієї статті можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. В цьому випадку необхідно чітко зазначити, в якому місці знаходяться ці відомості.

4. На виконання пункту другого частини першої цієї статті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги стосовно інформації щодо особливостей кормового матеріалу, а також правила ведення Державного каталогу кормових матеріалів та Державний каталог кормових матеріалів..

Частиною Державного каталогу кормових матеріалів є Каталог кормових матеріалів, затверджений Комісією Європейського Союзу.

5. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються другим пунктом частини першої цієї не є обов’язковим, якщо оператор ринку та/або кінцевий користувач перед кожною угодою щодо придбання корму зробить письмову заяву, що він не буде вимагати зазначену інформацію.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом другим частини першої цієї статті не є обов’язковим для кормових матеріалів, які не містять кормові добавки, за виключенням консервантів та добавок для силосування, які виробляються та постачаються оператором ринку відповідно до статті 24 цього Закону іншому оператору ринку, який займається первинним виробництвом для використання для потреб власного господарства.

7. Для кормових матеріалів та кормових сумішей, які не перевищують 20 кг, та призначені кінцевому користувачу та знаходяться в обігу розсипом, відомості, передбачені пунктом а) частини першої цієї статті можуть надаватися до уваги кінцевого користувача шляхом відповідних інструкцій у місцях продажу. В цьому випадку зазначення відомостей, передбачених пунктом першим частини другої цієї статті в залежності від конкретних випадків надається кінцевому користувачу разом із рахунком.

8. Вимоги до додаткового особливого обов’язкового маркування кормових матеріалів та кормових сумішей для продуктивних та непродуктивних тварин встановлюються у нормативно-правовому акті компетентного органу.

 

Стаття 23. Вимоги щодо особливого обов’язкового маркування кормових сумішей

1. На додаток до вимог, передбачених статтею 26 цього Закону, маркування кормових сумішей має мітити наступну інформацію:

1) види або категорії тварин, для яких призначено дану кормову суміш;

2) вказівки щодо належного використання, які вказують на мету, для якої дана кормова суміш призначена;

3) у випадках, коли виробник не є особою, відповідальною за маркування, потрібно наводити назву та адресу виробника, або номер експлуатаційного дозволу, або реєстраційний номер;

4) зазначення терміну зберігання відповідно до наступних вимог: «вжити до …», за чим слідує дата, яка вказує день, у випадку кормів, які швидко піддаються псуванню; або «вжити до кінця…», за чим слідує дата, яка вказує конкретний місяць, у випадку інших кормів. Якщо дата виробництва вказана на етикетці, то дата, яка вказує мінімальний термін зберігання може бути наведена у вигляді« (період часу в днях або місяцях) від дати виробництва»;

5) перелік назв кормових матеріалів, що входять до складу кормової суміші, під яким передує заголовок «склад». Перелік кормових матеріалів, які входять до складу кормової суміші, зазначається в порядку зменшення ваги, розрахованої за вмістом вологи в кормовій суміші. Цей перелік може включати відсотки кормових матеріалів за вагою комбікорму;

6) інформацію щодо особливостей кормової суміші в залежності від її виду. Вимоги до цієї інформації встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

2. До переліку кормових матеріалів, який зазначений у пункті п’ятому частини першої цієї статті, застосовуються наступні вимоги:

назва та відсоток за вагою кормового матеріалу повинні зазначатися, якщо його наявність виділена у маркуванні словами, малюнками або графічними зображеннями;

якщо вага у відсотках кормових матеріалів, які містяться у кормовій суміші для продуктивних тварин не зазначається у маркуванні, оператор ринку, відповідальний за маркування, зобов’язаний надати покупцю за його запитом інформацію щодо кількісного складу даних у діапазоні +/- 15% від значення відповідно до складу корму, якщо зазначена інформація не носить конфіденційний характер відповідно до законодавства;

якщо кормова суміш призначена для непродуктивних тварин, за виключенням тварин для виготовлення хутра, зазначення конкретної назви кормового матеріалу може бути замінено на назву категорії, до якої належить кормовий матеріал.

3. Компетентний орган розробляє, затверджує та оновлює реєстр кормових матеріалів, який включає перелік категорій кормових матеріалів, які можуть зазначатися замість окремих кормових матеріалів у маркуванні кормів для непродуктивних тварин, за виключенням тварин для виготовлення хутра. Під час розроблення зазначеного реєстру компетентний орган користується реєстром кормових матеріалів, та переліком категорій кормових матеріалів, які можуть зазначатися замість окремих кормових матеріалів у маркуванні кормів для непродуктивних тварин, за виключенням тварин для виготовлення хутра Європейського Союзу.

4. Для фасованих кормів зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами третім – пятим частини першої цієї статті можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. В цьому випадку необхідно чітко зазначити, в якому місці знаходяться ці відомості.

5. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами першим та другим частини першої цієї статті не є обов’язковим, якщо кормова суміш складається не більше, ніж з трьох кормових матеріалів, і ці кормові матеріали чітко зазначені в описі.

6. Для кормових матеріалів та кормових сумішей, які не перевищують 20 кг, та призначені кінцевому користувачу та знаходяться в обігу розсипом, зазначення у маркуванні відомостей, передбачених частиною третьою цієї статті можуть надаватися до уваги кінцевого користувача шляхом відповідних інструкцій у місцях продажу. В цьому випадку зазначення відомостей, передбачених пунктами першим та другим частини першої цієї статті в залежності від конкретних випадків надається кінцевому користувачу разом із рахунком.

7. Відомості, які вимагаються пунктами б), в), д) та е) частини першої цієї статті щодо кормів для домашніх тварин, які реалізовуються в упаковках із декількома контейнерами, можуть наноситися на зовнішню упаковку, а не на кожний контейнер, за умови, що сукупна загальна вага упаковки не перевищує 10 кг.

8. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом шостим частини 1 цієї статті не є обов’язковим для сумішей суцільних рослинних зерен, насіння та плодів.

9. Вказівки, зазначені у пункті б) частини першої цієї статті, у випадку коли кормові матеріали та додаткові корми містять добавки вище максимальних рівнів, які встановлені для повнораціонних кормів, зазначають максимальну кількість:

у грамах або кілограмах, або одиницях об’єму додаткового корму або кормових матеріалів на тварину на день;

процент добового раціону; або

на кілограм повнораціонного корму або відсоток у повнораціонному кормі, з метою забезпечення того, що максимальний вміст кормових добавок у добовому раціоні відповідає встановленим вимогам.

 

Стаття 24. Вимоги щодо додаткового обов’язкового маркування кормів, призначених для спеціальних поживних цілей

1. На додаток до вимог, передбачених статтями 20 - 23 цього Закону в залежності від конкретних випадків, маркування кормів, призначених для спеціальних поживних цілей, має також мітити наступну інформацію:

позначення «дієтичний» виключно для кормів, призначених для спеціальних поживних цілей, після маркування корму відповідно до пункту а) частини третьої статті 26 цього Закону;

відомості щодо відповідного можливого використання;

застереження, щодо отримання заключення від ветеринара або експерта щодо годування перед використанням корму або перед подовженням терміну його застосування.

 

Стаття 25. Вимоги щодо додаткового обов’язкового маркування кормів для домашніх тварин

1. Маркування кормів для домашніх тварин має містити безкоштовний телефонний номер, або інші засоби комунікації, для того щоб покупець, кінцевий користувач міг отримати наступну додаткову інформацію щодо:

кормових добавок, які містяться в кормі для домашніх тварин;

кормових матеріалів, які містяться в кормі для домашніх тварин, та позначаються відповідно до пункту третього частини другої статті 23.

 

Стаття 26. Вимоги до особливого обов’язкового маркування кормових добавок та преміксів

1. На додаток до вимог статей 20 та 21, кормові добавки або премікси добавок мають містити наступну інформацію на маркуванні стосовно кожної добавки, що міститься в матеріалі:

1) назва, яка присвоюється добавці при реєстрації, якій передує назва функціональної групи, зазначеної у реєстрації;

2) назва та адреса оператора ринку, відповідального за маркування відповідно до вимог цієї статті;

номінальна кількість корму (в одиницях маси, об’єму або одиницях рахунку);

3) номер експлуатаційного дозволу, за наявності ;

4) інструкції або рекомендації щодо безпечного використання, а також, за необхідності, особливі вимоги, зазначені при реєстрації, у тому числі види тварин та категорії, для яких призначені добавки чи премікси;

5) ідентифікаційний номер;

6) номер партії та дата виробництва

У випадку преміксів, положення пунктів другого, четвертого, п’ятого та сьомого частини першої цієї статті не застосовуються до включених кормових добавок.

3. У випадку ароматичних кормових сумішей перелік добавок може бути замінено на «суміш ароматичних сумішей». Це не поширюється на ароматичні кормові суміші, які підлягають кількісному обмеженню при використанні в кормах та питній воді.

4. На додаток до вимог, встановлених частинами першою та другою цієї статті, упаковка або контейнер кормових добавок, що належать до: зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків; поживних добавок; ензимів; мікроорганізмів; ароматичних кормових сумішей; технологічних добавок; сенсорних (смакових) добавок або преміксів із вмістом добавок, що належать до вище зазначених, повинні містити інформацію, зазначену у статті 26 цього Закону.

5. У випадку преміксів, назва «премікс» повинна міститися на етикетці. Носії, у випадку кормових матеріалів, повинні зазначатися відповідно до положень у відповідності до пункту п’ятого частини першої статті 23 цього Закону. Якщо вода використовується у якості носія, то повинен зазначатися вміст вологи премікса. Лише один термін зберігання може бути зазначено для кожного преміксу в цілому. Мінімальний термін зберігання визначається на основі мінімального терміну зберігання кожного з його компонентів.

 

Стаття 27. Вимоги до особливого обов’язкового маркування окремих кормових добавок та преміксів

1. У випадку маркування зоотехнічних кормових добавок, кокцидіостатиків і гістомоностатиків, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

дата закінчення гарантійного терміну або терміну зберігання від дати виробництва;

концентрація.

2. У випадку маркування ензимів, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

назва активного компоненту або компонентів відповідно до їх ензимної дії та інформації, що міститься в реєстрації;

ідентифікаційний номер Міжнародного союзу біохімії;

замість концентрації: одиниці дії (одиниці дії на грам або одиниці дії на мілілітр).

3. У випадку маркування мікроорганізмів, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

дата закінчення терміну зберігання від дати виробництва;

інструкції з використання;

ідентифікаційний номер штаму;

номер одиниць формуючих колоній на грам.

4. У випадку маркування поживних добавок, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

рівень активної речовини;

дата закінчення терміну зберігання цього рівня від дати виробництва.

5. У випадку маркування технологічних та сенсорних (смакових) добавок, за виключенням ароматичних кормових сумішей, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися рівень активної речовини.

6. У випадку маркування ароматичних кормових сумішей, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися частка її вмісту у преміксах.

 

Стаття 28. Добровільне маркування

1. Оператор ринку може на додаток до обов’язкового маркування застосовувати добровільне маркування, яке мстить добровільні відомості, які не повинні суперечити принципам маркування, представлення та реклами, зазначених в цьому Розділі.

2. Принципи добровільного маркування можуть розроблятися відповідними асоціаціями операторів ринку.

 

Стаття 29. Вимоги до пакування кормів

1. Кормові матеріали, кормові суміші, кормові добавки та премікси можуть перебувати в обігу тільки в закритих упаковках або контейнерах. Упаковки чи контейнери мають бути закриті таким чином, щоб при відкритті вони пошкоджувались та не могли бути повторно використані оператором ринку.

2. Перебувати в обігу розсипом або у не фасованому вигляді або контейнерах можуть:

1) кормові матеріали;

2) кормові суміші, отримані виключно шляхом змішування зерна або цілих плодів;

3) кормові суміші для їх поставки між виробниками;

4) кормові суміші, поставлені безпосередньо від виробника до господарств;

5) кормові суміші, поставлені від виробників до потужностей, де здійснюється пакування;

6) кормові суміші масою не більш як 50 кілограмів, які призначені для кінцевого користувача і відбираються безпосередньо із закритої упаковки або контейнера;

7) сіль в блоках або лизунці.

 

Стаття 30. Вимоги до тверджень щодо властивостей кормових матеріалів та кормових сумішей

1. Під час маркування та представлення кормових матеріалів та кормових сумішей повинна приділятися особлива увага щодо наявності або відсутності тієї чи іншої речовини у складі кормів, конкретним поживним характеристикам або процесам, або функціям, які до них відносяться, за умови виконання наступних вимог:

а) твердження щодо властивостей кормових матеріалів та кормових сумішей (далі – твердження) є об’єктивним та доступним для перевірки компетентним органом та є доступним для розумінням кінцевим користувачам;

б) оператор ринку, відповідальний за маркування, надає на запит компетентного органу наукове обґрунтування свого твердження шляхом посилання на науковий доказ, який знаходиться у вільному доступі, або шляхом задокументованого дослідження оператора ринку. Науковий доказ має бути у публічному доступі саме тоді, коли корми реалізовуються на ринку. Покупці мають право звертатися до компетентного органу у встановлених законом випадках щодо достовірності тверджень. У випадку, якщо висновок щодо твердження передбачає, що твердження є недостатньо обґрунтованою, маркування у відношенні щодо цього твердження буде вважатися таким, яке вводить в оману. Якщо компетентний орган має обґрунтовані підстави вважати, що науковий доказ, не є вірним, він може провести перевірку даного наукового доказу відповідно до законодавства.

2. Твердження щодо оптимізації годівлі або захисту фізіологічних умов дозволяються, якщо вони не містять положень, зазначених у пункті а) частини третьої цієї статті.

3. Маркування та представлення кормових матеріалів та кормових сумішей не може містити наступну інформацію:

а) що корм попереджує, виліковує або має цілющу дію відносно певної хвороби, за виключення кокцидіостатиків та гістомоностатиків. Цей пункт не застосовується відносно поживних дисбалансів, за умови, що з ним не пов’язано жодного патологічного симптому;

б) що корм має особливі поживні цілі, якщо тільки цей корм не відповідає положенням частини третьої статті 21 цього Закону.

 

Розділ VІ. ВИМОГИ ДО ГІГІЄНИ КОРМІВ

Стаття 31. Загальні вимоги до операторів ринку, які здійснюють первинне виробництво та ведення записів щодо забезпечення безпечності кормів

1. Оператори ринку, що здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, зокрема транспортування, зберігання та поводження із продукцією первинного виробництва в місці первинного виробництва, транспортування продукції первинного виробництва з місця первинного виробництва до потужності, а також змішування кормів лише для потреб власного господарства без використання добавок або без попереднього змішування добавок, за винятком добавок для силосування,забезпечують, що їхня діяльність, спрямована на попередження, зменшення або знищення небезпечних факторів, які можуть становити загрозу безпечності кормів.

2. Оператори ринку забезпечують, щоб первинна продукція, яка була вироблена, підготовлена, очищена та фасована на їх потужностях, а також первинна продукція, що зберігається або транспортується, була захищена від забруднення та псування.

3. Оператори ринку забезпечують виконання вимог, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, шляхом дотримання законодавства про корми щодо контролю небезпечних факторів, включаючи:

заходи щодо контролю небезпечного забруднення, яке походить з повітря, ґрунту, води, добрив, продуктів захисту рослин, біоцидів, ветеринарних препаратів, а також поводженням та знищенням відходів;

заходи щодо здоров’я рослин, тварин та довкілля, які можуть вплинути на безпечність кормів, включаючи програми з моніторингу та контролю зоонозів та зоонозних агентів.

4. З метою забезпечення безпечності первинної продукції оператори ринку впроваджують відповідні заходи, зокрема:

утримання в чистому стані, та дезінфекція приміщень, обладнання, контейнерів, тари та транспортних засобів, які були використані для виробництва, приготування, сортування, пакування, зберігання та транспортування кормів після очищення;

забезпечення гігієни виробництва, транспортування та зберігання кормів та їх чистоту;

використання чистої води для запобігання небезпечному забрудненню;

попередження поширення небезпечного забруднення серед тварин;

збереження та вивезення відходів та небезпечних речовин у безпечний спосіб з метою запобігання забрудненню;

забезпечення того, щоб пакувальні матеріали не були джерелом небезпечного забруднення кормів;

врахування результатів будь-яких відповідних досліджень (випробувань) зразків продукції первинного виробництва або інших зразків, пов’язаних із безпечністю кормів.

5. Оператори ринку за відповідні періоди ведуть записи щодо заходів контролю небезпечних факторів, враховуючи природу та розмір потужності, зокрема, про:

використання продуктів захисту рослин та біоцидів;

використання генетично модифікованого насіння;

наявності шкідливих організмів чи хвороб, що можуть вплинути на безпечність продукції первинного виробництва;

результатів досліджень (випробувань) зразків, отриманих від продукції первинного виробництва, або інших зразків, відібраних із діагностичною метою, які є важливими для безпечності кормів;

джерела та кількість кожного виду вхідних кормів, а також призначення та кількість кожного виду вихідних кормів.

Оператори ринку повинні надавати усю інформацію із цих записів компетентному органу під час здійснення державного контролю.

6. На операторів ринку, які здійснюють діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, не поширюються вимоги, покладені на операторів ринку, які займаються діяльністю, іншою, ніж первинне виробництво, зазначені у статтях 38-43 цього Закону.

 

Стаття 32. Розробка, затвердження та застосування методичних рекомендацій

1. Оператори ринку можуть застосовувати при виробництві кормів методичні рекомендації.

Методичні рекомендації щодо належної практики для первинного виробництва мають містити інформацію щодо небезпечних факторів, які можуть виникнути під час первинного виробництва кормів, а також дії щодо контролю таких небезпечних факторів, включаючи заходи, передбачені законодавством про корми, такі як:

контроль забруднення мікотоксинами, важкими металами, радіоактивними матеріалами;

використання води, органічних відходів та добрив;

використання засобів захисту рослин і біоцидів, та їх простежуваності;

використання ветеринарних препаратів і кормових добавок, та їх простежуваності;

підготовку, зберігання та простежуваність кормових матеріалів;

знищення мертвих тварин, поводження з відходами та їх захоронення;

вжиття захисних заходів для запобігання проникненню заразних хвороб, що передаються тваринам через корми, а також зобов’язання щодо повідомлення компетентного органу про такі випадки;

проведення процедур та вжиття практичних заходів для забезпечення умов гігієни під час виробництва, підготовки, пакування, зберігання та транспортування кормів, включаючи ефективне очищення та боротьбу із шкідниками;

вимог до ведення записів.

2. Методичні рекомендації розробляються об'єднаннями операторів ринку і затверджуються відповідно до вимог цього Закону.

3. Повідомлення про початок розробки методичних рекомендацій та розміщення тексту проекту здійснюються на офіційному сайті органу державної влади в мережі Інтернет, яким їх буде затверджено. Оприлюднення проекту методичних рекомендацій здійснюється протягом 10 робочих днів з дати подання проекту об'єднанням операторів ринку, яке його розробило.

4. У тексті повідомлення має бути наведена така інформація:

найменування та контактні дані (телефон, поштова та електронна адреси) об'єднання операторів ринку - розробника методичних рекомендацій;

мета розробки;

положення нормативно-правового акту, щодо якого надається роз'яснення

5. Розробник методичних рекомендацій зобов'язаний опрацювати проект з урахуванням зауважень та пропозицій зацікавлених осіб, наданих у письмовій формі, та оприлюднити їх перелік із скороченим викладенням змісту та своїх висновків на офіційному сайті органу державної влади в мережі Інтернет, яким буде затверджено методичні рекомендації.

6. Розробник методичних рекомендацій надає доопрацьований проект і перелік зауважень та пропозицій органу державної влади, яким буде затверджено методичні рекомендацій, який повинен провести його аналіз впродовж 30 робочих днів з метою:

встановлення відповідності методичних рекомендацій положенням діючого законодавства про корми, а у разі їх відсутності - положенням документів відповідних міжнародних організацій;

оцінки можливості застосування положень методичних рекомендацій на практиці.

7. У разі невідповідності проекту вимогам частин п'ятої та сьомої цієї статті проект методичних рекомендацій протягом 10 робочих днів повертається розробнику із детальним поясненням щодо неможливості його затвердження.

8. Розробник методичних рекомендацій після доопрацювання проекту методичних рекомендацій з урахуванням зауважень може повторно подати його на затвердження до відповідного органу державної влади відповідно до частин п'ятої - восьмої цієї статті.

9. Застосування методичних рекомендацій не є обов’язковим.

 

Стаття 33. Вимоги до потужностей та обладнання

1. Приміщення для переробки та зберігання кормів, обладнання, контейнери, тара, транспортні засоби утримуються в чистому стані.

2. Розташування, конструкція, монтаж та розмір потужностей (об’єктів) і обладнання повинні відповідати таким вимогам:

дозволяти проводити чищення та/або дезінфекцію;

дозволяти мінімізувати ризик виникнення помилок та уникати забруднення, перехресного забруднення та будь-якого несприятливого впливу на безпечність продуктів. Машинне обладнання, яке контактує з кормами, повинно бути висушене після будь-якого мокрого процесу чищення.

3. Обладнання, що використовуються для змішування та/або виробництва, повинні підлягати регулярним перевіркам відповідно до письмових процедур, які виробник цього обладнання попередньо встановив, а саме:

усі ваги та вимірювальні пристрої, що використовуються у виробництві кормів, повинні відповідати діапазонам ваги або об'ємів, які вимірюються, з необхідним регулярним тестуванням для підтримання їхньої точності;

усі мішалки, що використовуються у виробництві кормів, повинні відповідати діапазонам ваги або об'ємів, які змішуються, вони мають бути здатні виробляти однорідні суміші та розчини.

4. Приміщення повинні мати належне природне та/або штучне освітлення.

5. Дренажні приміщення мають відповідати призначеним цілям їх використання та бути сконструйованими у такий спосіб, щоб уникнути ризику забруднення кормів.

6. Вода, яку використовують у виробництві кормів, повинна мати відповідну якість для тварин; труби для подачі води повинні мати інертну природу.

7. Стічні, відпрацьовані води та дощову воду необхідно утилізувати у такий спосіб, щоб це не впливало на обладнання, безпечність та якість кормів. Зіпсовані продукти та пил необхідно контролювати для запобігання поширенню шкідників.

8. Вікна та інші отвори повинні мати захист проти проникнення шкідників. Двері повинні бути щільно змонтовані та у зачиненому стані мати захист проти проникнення шкідників.

9. Стеля та верхні кріплення мають бути сконструйовані, змонтовані та оброблені таким чином, щоб попереджувати накопичення бруду, зменшувати конденсат, ріст небажаної плісняви і відпадання частинок конструкції, що може вплинути на безпечність та якість кормів.

10. На потужностях мають бути запроваджені програми ефективної боротьби зі шкідниками.

 

Стаття 34. Вимоги до виробництва

1. Оператори ринку під час виробництва кормів повинні дотримуватися таких вимог:

1) всі процеси на виробництві виконуються згідно з попередньо встановленими письмовими процедурами та інструкціями або іншими подібними документами;

2) застосовуються технічні або організаційні заходи для уникнення або зменшення перехресного забруднення;

3) проводиться моніторинг наявності небезпечних речовин у кормах, які можуть вплинути на здоров’я людей або тварин, одночасно з розробленням стратегії контролю для зменшення ризику;

4) відокремлення та ідентифікація відходів та матеріалів, які не придатні для кормів;

5) знищення та заборона використання в якості кормів матеріалів, що містять ветеринарні препарати на рівні, що перевищують встановлені законодавством, забруднюючих речовин або інших небезпечних факторів;

6) запровадження заходів для ефективного забезпечення простежуваності продуктів .

 

Стаття 35. Вимоги до зберігання та перевезення

1. Оператор ринку під час зберігання або перевезення кормів зобов’язаний:

1) зберігати перероблені корми окремо від неперероблених кормових матеріалів та добавок для запобігання перехресному забрудненню перероблених кормів. При цьому використовуються належні пакувальні матеріали;

2) зберігати корми у призначених для цього місцях;

3) зберігати та перевозити корми таким чином, щоб їх можна було легко ідентифікувати, а також запобігти перехресному забрудненню та/або псуванню;

4) утримувати у чистому стані контейнери та обладнання, яке використовується для транспортування, зберігання, конвеєрного транспортування, оброблення та зважування кормів, а також запровадити їх належне очищення після використання з мінімізацією слідів чистячих та дезінфікуючих засобів;

5) мінімізувати псування та зараження шкідниками;

6) дотримуватись умов зберігання.

 

Стаття 36. Вимоги до персоналу потужностей

1. Оператори ринку на власних потужностях повинні виконувати наступні вимоги:

1) персонал повинен володіти кваліфікацією, необхідною для виробництва кормів;

2) персонал повинен мати посадові інструкції із зазначенням їх прав, обов’язків та відповідальності щодо виробництва кормів. Такі інструкції мають надаватися компетентному органу під час проведення державного контролю;

3) персонал повинен бути проінформованим письмово про їх обов’язки та повноваження, в тому числі у випадку змін у інструкціях.

 

Стаття 37. Вимоги до ведення документації щодо простежуваності

1. Документація щодо простежуваності ведеться оператором ринку у письмовому та/або електронному вигляді, і має бути доступною на запит компетентного органу.

2. Усі оператори ринку, включаючи тих, що діють виключно як продавці без зберігання продукту на своїх потужностях, повинні для забезпечення простежуваності вести відповідну документацію, яка включає відомості про деталі закупівлі, виробництво та продаж кормів.

3. Оператори ринку, за винятком тих, що діють виключно як продавці без зберігання продукту на своїх потужностях, повинні вести документацію, яка містить відомості щодо процесу виробництва та засобів контролю.

4. Документація щодо процесу виробництва та засобів контролю призначена для встановлення та контролю критичних точок у виробничому процесі.

5. Документація щодо простежуваності включає:

1) для кормових добавок: відомості про природу та кількість вироблених добавок, відповідні дати виробництва та, за необхідності, номер партії або конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва); назву та адресу потужності, до якої були доставлені добавки, природу та кількість поставлених добавок та, за необхідності, номер партії або конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва);

2) для преміксів: назву та адресу виробників або постачальників добавок, відомості про природу та кількість використаних добавок та номер партії або конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва); дату виробництва преміксів та номер партії за необхідності; назву та адресу установи, до якої премікси було доставлено, дату поставки, природу та кількість поставлених преміксів, номер партії за необхідності;

3) для кормових сумішей/кормових матеріалів: назву та адресу виробників або постачальників кормових добавок/преміксів, відомості про природу та кількість використаних преміксів разом з номером партії; назву та адресу постачальників кормових матеріалів та додаткових кормів та дату поставки; тип, кількість та склад кормових сумішей; природу та кількість виготовлених кормових матеріалів або кормових сумішей разом з датою виробництва, назву і адресу покупця (наприклад, іншого оператора ринку).

 

Стаття 38. Вимоги до контролю якості

1. Оператор ринку для забезпечення контролю якості кормів дотримується таких вимог:

1) здійснює перевірку кормів у лабораторії, яка діє відповідно до чинного законодавства;

2) складає та запроваджує у письмовій формі план контролю якості, до якого включено проведення перевірки критичних точок під час виробництва, процедури відбору зразків та частота такого відбору, методи досліджень та частота їх проведення, відповідність специфікаціям та у разі невідповідності – місце, куди відправляються продукти (від матеріалів переробки до кінцевих продуктів).

2. З метою забезпечення простежуваності оператор ринку веде документацію стосовно сировини, що використовується у кінцевому продукту. Зазначена документація повинна бути доступною для компетентного органу протягом знаходження корму в обігу.

3. Зразки інгредієнтів та кожної партії вироблених кормів та реалізованих кормів, або кожної конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва) повинні відбиратися у достатній кількості з використанням процедури, яка попередньо встановлена та дотримується оператором ринку, для забезпечення простежуваності. Такий відбір має здійснюватися з частотою необхідною для визначення простежуваності у разі виробництва, яке оператор ринку веде тільки для своїх потреб.

4. Зразки, зазначені у частині третій цієї статті, опечатуються та на них наноситься маркування для їх ідентифікації. Зберігання зразків здійснюється таким чином, щоб запобігти заміні складу зразка та його підробці. Зразки зберігаються для надання компетентним органам протягом періоду, який відповідає терміну зберігання цих кормів. У разі використання кормів для тварин, які не призначені для виробництва харчових продуктів, виробник кормів повинен тримати тільки зразки кінцевого продукту.

 

Розділ VІІ. НАЛЕЖНА ПРАКТИКА ГОДУВАННЯ ТВАРИН

Стаття 39. Вимоги гігієни до випасу тварин на пасовищах

1. Випас на пасовищах та землях сільськогосподарських угідь повинен контролюватися для того, щоб мінімізувати забруднення харчових продуктів тваринного походження фізичними, біологічними або хімічними небезпечними факторами.

2. Відповідний період відпочинку землі перед тим, як дозволити випас поголів’я худоби на пасовищах, сільськогосподарських угіддях та між пасовищними ротаціями, повинен витримуватися за необхідності з метою мінімізації біологічного перехресного забруднення від гною та повинне бути забезпечено дотримання періодів утримання від внесення сільськогосподарських хімічних добрив.

3. Положення Розділу VII не застосовуються до годівлі непродуктивних тварин.

 

Стаття 40. Вимоги гігієни до стаєнь та обладнання для годування тварин

1. Потужність, де перебувають тварини, повинна бути сконструйована у такий спосіб, щоб забезпечити належне чищення. Потужність та обладнання для годування повинні ретельно та регулярно чиститися з метою запобігання появі будь-якого небезпечного фактору. Хімічні речовини для чищення та санітарної обробки необхідно використовувати відповідно до інструкцій, а також зберігати окремо від кормів та зони годування.

2. Система боротьби із шкідниками повинна бути запроваджена для того, щоб контролювати доступ шкідників на потужність, де перебувають тварини, з метою мінімізації можливого забруднення кормів, підстилок для тварин або місць утримання тварин.

3. Будівлі та обладнання для годування повинні утримуватися в чистоті. Для усунення гною, сміття та інших можливих джерел забруднення кормів необхідно запровадити системи усунення гною, сміття та інших можливих джерел забруднення кормів. Корми та підстилки, що використовуються на потужності, повинні замінюватися щоб не допустити забруднення кормів та появи на них цвілі.

 

Стаття 41. Вимоги гігієни до зберігання кормів

1. Корми зберігаються окремо від хімічних речовин та інших продуктів, що заборонені для годування тварин.

2. Зони зберігання та контейнери повинні чиститися і висушуватися, а за необхідності повинні вживатися відповідні заходи боротьби із шкідниками.

3. Зони зберігання та контейнери повинні чиститися для того, щоб запобігти небажаному перехресному забрудненню.

4. Зерно повинне зберігатися у такий спосіб, щоб тварини не могли до нього дістатися.

5. Забороняється годувати жуйних тварин кормами, що містять тваринний білок жуйних тварин.

6. Лікувальні корми та корми, що не відносяться до лікувальних, які призначаються для різних категорій або видів тварин, повинні зберігатися у такий спосіб, щоб зменшити ризик їх згодовування не призначеним для цього тваринам.

 

Стаття 42. Вимоги гігієни до розповсюдження кормів

1. Система розповсюдження кормів на господарствах повинна забезпечити потрапляння відповідних кормів до належного місця призначення. Під час розповсюдження та годування корми повинні зберігатися у такий спосіб, щоб запобігти забрудненню від забруднених зон зберігання та забрудненого обладнання. Корми, що не відносяться до лікувальних повинні зберігатися окремо від лікувальних кормів для запобігання забрудненню.

2. Транспортні засоби та обладнання для годування на господарствах повинні чиститися, особливо якщо їх використовують для поставки та розповсюдження лікувальних кормів.

 

Стаття 43. Вимоги гігієни до води

1. Вода, яку будуть пити тварини, повинна бути відповідної якості. Якщо існують підозри щодо забруднення тварин або продуктів тваринного походження від води, необхідно вжити заходів для оцінки та зменшення впливу небезпечного фактору.

2. Водопійне обладнання та обладнання для годування повинне бути сконструйоване, змонтоване та розміщене у такий спосіб, щоб мінімізувати забруднення кормів та води. Водопійні системи необхідно очищати та ремонтувати.

 

Розділ VIII ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КОРМИ

Стаття 44. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про корми

1. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства про корми здійснюється відповідно до Закону України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин».

 

Стаття 45. Відповідальність операторів ринку за порушення законодавства про корми

1. Оператори ринку в разі порушення вимог законодавства про корми несуть відповідальність, в межах діяльності яку вони здійснюють, за:

1) використання потужностей з виробництва кормів без державної реєстрації, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена цим Законом, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

2) використання незареєстрованих кормових добавок якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена цим Законом, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;

3) виробництво, зберігання кормів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена цим Законом, –

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;

4) обіг кормів, що є небезпечними для тварин , –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

5) не впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та зупинення роботи потужності, а у разі, коли на потужності необхідно отримувати експлуатаційний дозвіл, – тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу;

6) обіг кормів, мінімальний термін зберігання яких минув, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

7) порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієни кормів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з кормами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних кормів, –

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;

8) не відкликання або не вилучення з обігу кормів, які є небезпечними, –

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких продуктів, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;

9) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від двох до трьох мінімальних заробітних плат;

10) невідповідність кормів мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством про корми, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;

11) реалізація неправильно маркованих кормів, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів , на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

12) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу, щодо усунення порушень законодавства про корми, у тому числі не приведення маркування у відповідність з законодавством у строк, погоджений із компетентним органом, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

13) приховування (ненадання), відмова у наданні, надання неправдивої інформації за запитами посадових осіб компетентного органу, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

14) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу щодо знищення небезпечних кормів та кормових добавок, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат;

15) відмова з підстав, не передбачених законом, у допуску посадових компетентного органу до здійснення державного контролю –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат.

2. Під час визначення розміру штрафу враховується категорія ризику щодо безпечності корму.

 

Розділ IХ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через один рік з дня, наступного за днем його опублікування, але не раніше дня набрання чинності Законом України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин» та за виключенням положень, вказаних в абзаці третьому цього пункту.

Якщо один рік з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, спливе раніше ніж набуде чинності Закон України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин», то цей Закон набуває чинності в день набуття чинності Законом України «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про безпечність та якість харчових продуктів і кормів, здоров’я та благополуччя тварин».

Набуття чинності, передбачені абзацами першим та другим цієї частини не поширюються на:

розділ V, який набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону;

пункт 10 цього розділу, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

2. Постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), встановлені статтею 10 цього Закону, мають бути повністю розроблені, запроваджені та введені в дію протягом двох років із дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

3. Корми, які відповідають вимогам, що діяли до набрання чинності цим Законом, але які не відповідають вимогам цього Закону після набрання ним чинності, можуть вироблятися та/або реалізовуватись протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Зазначені корми можуть перебувати в обігу на ринку України до закінчення строку їх придатності. Корми, які були марковані до набрання чинності Розділом V цього Закону, можуть знаходитися в обігу до закінчення їх терміну зберігання.

4. Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужності вже діють та на них відсутній експлуатаційний дозвіл, оператори ринку повинні отримати експлуатаційний дозвіл на такі потужності в порядку, встановленому цим Законом. Експлуатаційний дозвіл, що діє на момент набрання чинності цим Законом, продовжує свою дію після набрання чинності цим Законом та не потребує заміни. Потужності, які на момент набрання чинності цим Законом вже мають експлуатаційний дозвіл, але які згідно положень цього Закону підлягають лише реєстрації, автоматично вносяться компетентним органом до реєстру потужностей, які підлягають реєстрації.

5.       Країни та потужності з країн, які на день набрання чинності цим Законом мають історію ввезення на територію України кормів, кормових добавок, преміксів автоматично заносяться у реєстри країн та потужностей, з яких дозволено ввезення на територію України кормів, кормових добавок, преміксів.

6. Вважаються зареєстрованими в Україні та автоматично включаються до Державного реєстру кормових добавок кормові добавки, які на день набрання чинності цим Законом:

були зареєстровані в Україні відповідно до закону України «Про ветеринарну медицину»;

містилися в кормах та/або преміксах, які були зареєстровані в Україні відповідно до закону України «Про ветеринарну медицину»;

були зареєстровані в Європейському Союзі та щодо яких, у разі необхідності, були здійснені згідно законодавства Європейського Союзу інші дії, зокрема, прийняття відповідних актів ЄС, для їх вільного використання та обігу на території ЄС.

Днем реєстрації таких кормових добавок є день набуття чинності цим Законом та такі кормові добавки вважаються зареєстрованими вперше.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, повинен внести зазначені у пункті 6 цього Розділу кормові добавки в Державний реєстр кормових добавок не пізніше одного місяця після набрання чинності цим Законом і оприлюднити Державний реєстр кормових добавок протягом цього ж строку на власному сайті в мережі Інтернет.

Будь-які суб`єкти господарювання та фізичні особи можуть використовувати кормові добавки, що зазначені в пункті 6 цього Розділу для виробництва корму та/або здійснювати їх обіг незалежно від дій або бездіяльності Центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, стосовно внесення цих добавок до Державного реєстру кормових добавок.

Протягом року з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, Національний орган України з ветеринарних препаратів та кормових добавок повинен ініціювати, а Кабінет Міністрів України повинен вжити відповідних заходів з метою укладання угоди з Європейською Комісією, або іншим уповноваженим органом ЄС, яка передбачає передачу Україні інформації, що містять реєстраційні досьє кормових добавок, що були зареєстровані в ЄС, з урахування обмежень, обумовлених вимогами щодо конфіденційності інформації, яка в них міститься.

8. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України «Про ветеринарну медицину» (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5–6, ст. 53 із наступними змінами):

у визначенні терміну "ветеринарна довідка" слова «кормів тваринного та рослинного походження» виключити;

у визначенні терміну «ветеринарні документи» слова «та кормів» виключити;

термін «ветеринарні лікарські засоби» викласти у такій редакції:

«ветеринарний лікарський засіб – будь-яка речовина або поєднання речовин, що мають властивість лікувати або попереджувати захворювання у тварин, або які можуть бути використані для тварин або введені тваринам з метою відновлення, корекції або зміни фізіологічних функцій внаслідок фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії, або з метою встановлення медичного діагнозу;»

у визначенні терміну «ветеринарне свідоцтво» слова «кормів тваринного та рослинного походження» виключити;

у визначенні терміну «ветеринарно-санітарна експертиза» слова та знаки «, а на агропродовольчих ринках – і рослинного» виключити;

у визначенні терміну «ветеринарно-санітарна експертиза» слова «кормових добавок, преміксів та кормів» виключити;

у визначенні термінів «потужності (об'єкти)», «серія», «система аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points - HACCP)» слова «кормових добавок, преміксів, кормів» виключити;

у визначенні терміну «висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок)» слова «кормових добавок, преміксів та кормів»виключити;

визначення термінів «готові корми», «корми», «корми рослинного походження», «корми тваринного походження», «кормові добавки», «премікси» виключити;

у назві та визначенні терміну «належна практика виробництва (для ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів)» слова «кормових добавок, преміксів та готових кормів» виключити;

у визначенні терміну «продукти тваринного походження» слова «корми тваринного походження» виключити;

у визначенні терміну «продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання» слова «і кормів тваринного походження»виключити;

у визначенні терміну «субстанція» слова «і кормових добавок» виключити;

у визначенні терміну «товари» слова «кормові добавки, премікси та корми» виключити;

визначення терміну «експлуатаційний дозвіл» викласти у такій редакції:

«експлуатаційний дозвіл – документ дозвільного характеру, який видається оператору потужностей з переробки неїстівних продуктів тваринного походження на підставі перевірки відповідності його потужностей вимогам ветеринарно-санітарних заходів та дозволяє оператору потужностей здійснювати господарську діяльність з переробки неїстівних продуктів тваринного походження «;

статтю 2 доповнити частиною третьою такого змісту:

«Дія цього Закону не поширюється на виробництво, обіг та державний контроль кормів, крім статті 71»;

у статті 3:

в абзаці тринадцятому слова «, а на агропродовольчих ринках – і рослинного «, «кормових добавок, преміксів, кормів» виключити;

в статті 7:

в частині сьомій:

у пункті 2 слова «кормовими добавками, преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами» виключити;

пункт 12 слова «кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готовихкормів» виключити;

у пункті 13 слова «кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів» виключити;

у пункті 16 слова «кормових добавок, преміксів, кормів» виключити;

у пункті 21 слова «кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів» виключити;

в частині восьмій:

у пункті 1 слова «кормових добавок, преміксів та готових кормів» виключити;

у пункті 2 слова «кормові добавки, премікси, готові корми» у всіх відмінках виключити;

у пункті 4 слова «кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів» виключити;

у пункті 5 слова «та кормах» виключити;

у пункті 6 слова «кормових добавок, преміксів, готових кормів» виключити;

у пункті 16 слова «кормових добавок» виключити;

у пункті 6 частини першої статті 11 слова «кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів» виключити;

у пункті 1 частини першої статті 13 слова «кормових добавок, преміксів, кормів» виключити;

у статті 17:

у частині сьомій слова «та кормових добавок» замінити словами «, а кормових добавок – у встановлених законом випадках»;

у частині першій статті 32 слова «і кормах» виключити;

у частині першій статті 36 слова «кормових добавок, преміксів, кормів» виключити;

у статті 50:

пункт 4 частини першої викласти у наступній редакції:

«4) потужностях (об'єктах) з виробництва, змішування та приготування лікувальних кормів»;

у частині третій слова «кормових добавок, преміксів та кормів» виключити;

частину шосту вилучити;

у статті 56:

у частині другій слова «корми тваринного походження насипом» виключити;

у частині третій слова «та кормів тваринного походження» виключити»;

у статті 59:

у частині першій, у частині другій та у частині третій знаки та слова «, кормових добавок, преміксів, кормів» виключити;

у статті 61:

у частині другій вилучити слова «а також їх реєстрації» та у пункті 1 частини третьої слова «кормових добавок, преміксів та готових кормів» виключити;

пункти 2 та 3 частини третьої виключити;

у статті 62:

у частині шостій слова «продукції тваринного походження та кормів в Україні» виключити;

у частині тринадцятій слова «кормових добавок, преміксів та кормів» виключити;

назву розділу XI викласти у наступній редакції:

«Розділ XI

ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ХАРЧОВИХ ВІДХОДІВ ДЛЯ ГОДІВЛІ ТВАРИН»;

статті 76-79 виключити;

у частині четвертій статті 82 слова «, кормових добавок, преміксів та готових кормів» та «та частині дванадцятій статті 76» виключити;

у частині другій статті 99 слова «кормових добавок, преміксів та готових кормів» виключити;

2) Абзац перший частини третьої статті 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» викласти у такій редакції:
«3. Видача, анулювання, поновлення ветеринарних документів та експлуатаційних дозволів здійснюються відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ветеринарну медицину», Законом України «Про безпечність та якість харчових продуктів», Законом України «Про безпечність та гігієну кормів».

3) у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 47, ст. 532; 2012 р., № 17, ст. 155, № 23, ст. 238; 2013 р., № 2, ст. 4, ст. 10, № 8, ст. 75, № 14, ст. 92, № 15, ст. 104, ст. 105, ст. 116):

у пункті 81 у графі «Назва документа дозвільного характеру» слова «з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів» виключити;

доповнити Перелік новим рядком 154 такого змісту:

154.

Експлуатаційний дозвіл (тимчасовий експлуатаційний дозвіл) на потужність, що використовується для:

1) виробництва та/або реалізації таких кормових добавок;

2) виробництва та/або реалізації преміксів, виготовлених з використанням таких кормових добавок;

3) виробництва з метою реалізації, або виробництва лише для власного господарства, кормових сумішей з використанням кормових добавок або преміксів

Закон України «Про безпечність та гігієну кормів»

 

9. Положення підпунктів першого – дванадцятого абзацу другого частини першої статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, № 30, ст.379) при маркуванні кормів не застосовуються.

10. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, а також нормативних актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити набрання чинності всіма зазначеними у цьому підпункті нормативно-правовими актами одночасно з набранням чинності цим Законом;

протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд існуючих та затвердження нових вимог до безпечності та гігієни кормів з метою приведення законодавства про корми у відповідність із законодавством Європейського Союзу.

  

 

Голова Верховної Ради України

 Повідомлення про оприлюднення

до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

 

З метою отримання зауважень та пропозицій до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів" (далі – проект Закону України) Міністерство аграрної політики та продовольства України оголошує про його публікацію на офіційному сайті Мінагрополітики України.

Проект Закону України визначає правові, організаційні та економічні засади у сфері виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів, кормових добавок та преміксів, основи забезпечення їх якості та безпеки

Метою проекту Закону є стимулювання виробництва кормів, збереження, поліпшення продуктивності сільськогосподарських тварин, отримання якісної та безпечної продукції тваринництва, забезпечення виробництва якісних та безпечних для здоров'я тварин кормів.

Прийняття проекту Закону України дасть можливість поліпшити фінансово-економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання продукції тваринництва на одну особу, підвищити доходи сільського населення та в деякій мірі стабілізувати соціально - економічний добробут на селі.

Прийняття проекту Закону України продиктовано необхідністю гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

Законопроект є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також відповідає принципам державної регуляторної політики.

Розробником проекту Закону України є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Проект Закону України та аналіз його регуляторного впливу розміщено в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Мінагрополітики України (www.minagro.gov.ua).

Зауваження та пропозиції стосовно проекту Закону України та аналізу регуляторного впливу в письмовій та електронній формі просимо надавати протягом місяця з дня опублікування цього оголошення за такими адресами:

Державна регуляторна служба України: 01011, Київ, вул. Арсенальна, 9/11.

Міністерство аграрної політики та продовольства України: 01011, м. Київ, вул. Хрещатик, 24; тел. 278 80 49; oleksandr.lozovitskiy@minagro.gov.ua, Лозовицький Олександр Сергійович.

 

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                              О.М. Павленко

Пояснювальна записка

до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття

Проект Закону України "Про безпечність та гігієну кормів" (далі – проект Закону України) розроблено в рамках реалізації статті 64 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року за № 1678-VII, відповідно до якої, Україна має наблизити своє законодавство про санітарні та фітосанітарні заходи щодо охорони тварин до законодавства ЄС, як це визначено у Додатку V до цієї Угоди.

Прийняття проекту Закону України сприятиме гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу в сфері безпечності харчових продуктів в частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

2. Мета і шляхи її досягнення

Розроблення законопроекту обумовлено тим, що питання виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів, кормових добавок та преміксів, основи забезпечення їх якості та безпеки в Україні законодавчо не врегульовано. Виробники та споживачі цієї продукції не захищені законодавством від неякісної і небезпечної як сировини, так і продукції.

Прийняття законопроекту продиктовано необхідністю гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

3. Правові аспекти

Зазначена сфера відносин регулюється Законами України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", "Про ветеринарну медицину".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує фінансових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект потребує погодження з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Держпідприємництвом та Мін’юстом.

6. Регіональний аспект

Законопроект не стосується питання розвитку адміністративно -територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У законопроекті відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

Даний законопроект не передбачає встановлення правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект не потребує проведення консультацій з громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект не стосується соціально-трудової сфери і не потребує узгодження позицій із уповноваженими представниками від всеукраїнських профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

10. Оцінка регуляторного впливу

Законопроект є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також відповідає принципам державної регуляторної політики.

101. Вплив реалізації акта на ринок праці

Законопроект не матиме негативного впливу на ринок праці.

11. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту дасть можливість поліпшити фінансово-економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання продукції тваринництва на одну особу, підвищити доходи сільського населення та в деякій мірі стабілізувати соціально - економічний добробут на селі.

 

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                              О.М. Павленко

Аналіз регуляторного впливу

до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

 

1. Проблема, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону України "Про безпечність та гігієну кормів" (далі – проект Закону України) розроблено в рамках реалізації статті 64 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року за № 1678-VII, відповідно до якої, Україна має наблизити своє законодавство про санітарні та фітосанітарні заходи щодо охорони тварин до законодавства ЄС, як це визначено у Додатку V до цієї Угоди.

Прийняття проекту Закону України сприятиме гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу в сфері безпечності харчових продуктів в частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

2. Цілі державного регулювання

Корми та комбікорми для годівлі тварин повинні бути належної якості, відповідати фізіологічним потребам тварин за напрямами продуктивного призначення, а їх вплив на тварин не повинен спричиняти шкідливого впливу на здоров'я людей при вживанні продукції тваринництва. Корми і комбікорми також не повинні шкідливо впливати на здоров'я обслуговуючого персоналу в процесі обігу, а їх залишки – не повинні мати негативного впливу на навколишнє середовище.

Розроблення проекту Закону України обумовлено тим, що питання виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів та кормової сировини, основи забезпечення їх якості та безпеки в Україні законодавчо не врегульовано. Виробники та споживачі цієї продукції не захищені законодавством від неякісної і небезпечної як сировини, так і продукції.

Метою прийняття даного проекту Закону України є стимулювання виробництва безпечних та якісних кормів і тваринницької продукції, збереження і підвищення продуктивності тварин і, як наслідок, отримання якісної та безпечної продукції тваринництва.

Прийняття проекту Закону України продиктовано необхідністю гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

Проект Закону України є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також відповідає принципам державної регуляторної політики.

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу

Перша альтернатива – залишити дану ситуацію без змін. Дана альтернатива є неприйнятною, оскільки:

Україна стала членом СОТ, розвиває ринкову економіку та проголосила одним з основних напрямків розвитку агропромисловий сектор економіки і претендує на континентальне лідерство у виробництві органічних продуктів харчування, ціна на які щороку зростає. Виробництво тваринницької продукції в таких умовах вимагає запровадження справедливих, прозорих і, головне, ефективних правил їх виробництва та формування якості.

Одним із факторів стримування подальшого розвитку кормової галузі, а відтак і нарощування виробництва тваринницької продукції, є недосконалість законодавчої бази.

Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка, прийняття та запровадження проекту Закону України, який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази і кормової промисловості, що сприятиме виробництву високорентабельної продукції птахівництва і тваринництва. Аналіз діючих законів про корми у розвинених країнах світу показав, що найбільш доцільним є запровадження принципу відповідності комбікормової продукції вимогам безпеки, відповідальності виробників за заявлені у сертифікатах показники якості та сертифікацію виробників.

Забезпечення високого рівня захисту здоров'я людини і тварин є однієї з основних завдань продовольчого законодавства. Україна аграрна країна, яка конкурентоспроможна на аграрних ринках Європейських держав, в тому числі експорту кормів та кормової сировини до країн ЄС.

Кожна країна має право запроваджувати нові додаткові показники безпеки, які гарантують захист здоров’я населення країни та задовільний екологічний стан комбікормових і тваринницьких підприємств. Перехід до забезпечення відповідальності виробників за відповідність заявлених у сертифікатах показників якості реальним значенням з одного боку суттєво змінює та спрощує організаційні підходи до виробництва комбікормів, з другого боку вимагає запровадження міжнародних систем контролю якості (ISO, HACCP та ін.). Проте саме такий підхід надає можливість виготовляти кормову продукцію на будь-яке замовлення споживача, розвивати та удосконалювати програми і системи годівлі тварин і птиці, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної тваринницької продукції.

Перевагами обраного способу досягнення встановленої цілі є безпосереднє державне регулювання, яке направлене на гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині вимог щодо гігієни виробництва та обігу кормів, умов пов’язаних з процедурами забезпечення простежуваності кормів, правил реєстрації та отримання експлуатаційного дозволу для потужностей, на яких виробляються корми або здійснюється їх обіг, а також запровадження міжнародних систем контролю якості.

Розроблення проекту Закону України обумовлено недостатньою врегульованістю законодавчої бази з питань виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів, кормових добавок і преміксів, забезпечення їх якості та безпеки використання.

4. Механізм, який застосовується для розв'язання проблеми, і відповідні заходи

Організаційна робота щодо виконання заходів і робіт, зазначених в законопроекті, покладається на Мінагрополітики України та Держветфітослужбу України.

Проект Закону України встановлює вимоги до організації та здійснення заходів державного контролю представниками компетентного органу з метою перевірки виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність харчових продуктів та кормів, а також законодавства про здоров’я та благополуччя тварин.

Проектом Закону України визначаються загальні вимоги щодо організації державного контролю, серед яких вимоги до компетентного органу щодо здійснення державного контролю, обов’язки та повноваження державних інспекторів.

Проектом Закону України визначаються загальні вимоги щодо гігієни виробництва та обігу кормів, умов щодо забезпечення простежуваності кормів, порядку та правил реєстрації та отримання експлуатаційного дозволу для потужностей, на яких виробляються корми або здійснюється їх обіг.

Також проектом Закону України передбачається перехідний період щодо набрання таким законом чинності, який є достатній для пристосування учасників ринку до вимог, передбачених законопроектом.

У разі прийняття дія цього Закону не поширюватиметься на:

приватне домашнє виробництво кормів для тварин, призначених для виготовлення харчових продуктів для власного споживання;

приватне домашнє виробництво кормів для тварин, не призначених для виготовлення харчових продуктів;

корми для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів;

прямі поставки виробником невеликої кількості кормів первинного виробництва кінцевому споживачу або місцевим закладам роздрібної торгівлі, які здійснюють прямі поставки кінцевому споживачу;

прямі поставки невеликої кількості кормів первинного виробництва на місцевому рівні від виробника до місцевих фермерських господарств для їхнього використання у таких фермерських господарствах;

роздрібну торгівлю кормами, призначеними для домашніх тварин;

ветеринарні препарати.

Запровадження правового механізму здійснення державного контролю безпечності кормів, встановлення вимог щодо гігієни виробництва та обігу кормів є складовою частиною поліпшення якості роботи контролюючих органів, справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави.

5. Обґрунтування можливостей досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Метою державного регулювання виробництва та обігу кормів є збереження здоров’я тварин та забезпечення безпечності та гігієни кормів, збереження здоров’я людей, застосування дозволених для використання кормових матеріалів, кормових добавок і преміксів.

Оскільки законопроект розроблено виходячи із положень, визначених Регламентами ЄС №183/2005, № 178/2002 та Директивою Ради ЄС № 98/51/EC, у разі його прийняття очікується досягнення поставленої мети.

Вплив зовнішніх факторів на дію акта не передбачається. Із прийняттям регуляторного акта механізми впливу на фізичних, юридичних осіб залишаються незмінними, перешкоди та негативні наслідки щодо впровадження та виконання ними вимог регуляторного акта відсутні.

6. Очікувані результати прийняття акта

 

Вигоди

 Витрати

Сфера інтересів держави

Гармонізація законодавства України до Регламенту ЄС 183/2005 та Регламенту ЄС 178/2002.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері безпечності кормів для тварин.

Державне регулювання гігієни виробництва та обігу кормів шляхом:

встановлення відповідності показників поживності та безпечності кормів;

нормування показників безпечності;

встановлення та дотримання порядку ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з неї кормів;

державної реєстрації потужностей з виробництва та обігу кормів;

запровадження системи контролю та простежуваності;

інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів стосовно безпечності та гігієни кормів;

здійснення державного контролю;

Збільшення інвестицій.

Додаткові витрати державного та місцевих бюджетів відсутні

Сфера інтересів суб’єктів господарювання

вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних кормів або речовин, призначених до включенні у корми, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих кормів або речовин, або нормативно-правових актів

бути звільненими від відшкодування збитків, пов’язаних із непридатністю до споживання та/або небезпечністю кормів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, вимог законодавства про безпечність та гігієну кормів;

мати право на відшкодування в повному обсязі збитків, завданих неправомірними діями державних інспекторів

Збільшення виробництва продукції та зміцнення конкурентоспроможності на вітчизняному та закордонному ринку

Витрати відсутні.

 

Сфера інтересів громадян

гарантія захисту здоров’я населення країни

Відсутні

 

Дія акта поширюється на більше ніж 10 тис. суб'єктів господарювання.

Після набрання чинності регуляторний акт буде надіслано всім заінтересованим міністерствам та відомствам.

Досягнення очікуваних результатів та досягнення цілей регулювання буде проводиться на підставі порівняння прогнозних показників та отриманих у подальшому даних.

7. Строк чинності регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта необмежений.

Даний регуляторний акт може бути переглянуто за ініціативою регуляторного органу або на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта, при зміні законодавчої бази.

8. Визначення результативності регуляторного акта

Основним показником результативності буде стимулювання виробництва безпечних та якісних кормів і тваринницької продукції, збереження і підвищення продуктивності тварин; отримання якісної та безпечної продукції тваринництва; забезпечення виробництва безпечних для здоров'я тварин кормів; захист кормів, кормових добавок і преміксів від фальсифікації.

Час, що витрачатиметься суб’єктами господарювання, пов’язаний з виконанням вимог акта, не змінюватиметься.

Додаткових фінансових надходжень до державного та місцевих бюджетів не передбачається.

Кількість суб’єктів господарювання на яких поширюється дія акту –більше 10 тис. суб’єктів господарювання.

З прийняттям законопроекту буде законодавчо врегульовані відносини між суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на ринку кормів, кормових добавок та преміксів, чітка регламентація прав та обов'язків, а також відповідальності за якість і безпечність продукції.

Результативність законопроекту характеризуватиметься встановленням належних процедур державного контролю для забезпечення права операторів ринку на виробництво належної якості та безпечності товарів.

Рівень поінформованості буде значним: по-перше – законопроект буде оприлюднено з метою обговорення та отримання від суб’єктів господарювання зауважень та пропозицій, по-друге – після прийняття, зазначений нормативно-правовий акт буде розміщено на сайті Мінагрополітики України, Держветфітослужби України та Верховної Ради України.

Інформацію щодо основних положень акта суб’єкти господарювання та/або фізичні особи можуть отримати на сайті за електронною адресою Мінагрополітики України (www.minagro.gov.ua) (підрозділ "Проекти регуляторного акта" розділу "Регуляторна політика").

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта

У разі прийняття регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності згідно із статтею 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Методикою відстеження результативності регуляторного акта, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308.

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде проводитись до набрання чинності цього регуляторного акта шляхом аналізу статистичних даних, а також моніторингу звернень суб’єктів господарювання з питань, які регулюються законопроектом.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься через рік з дня набрання ним чинності шляхом аналізу статистичних даних в порівняні з базовим відстеженням.

Періодичне відстеження результативності буде здійснено з метою перевірки сталого досягнення регуляторним актом цілей, задекларованих при його прийняті після здійснення повторного відстеження результативності цього акта.

Періодичні відстеження результативності регуляторного акта здійснюватимуться один раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.

За результатами кожного відстеження готується звіт про відстеження результативності регуляторного акта, який не пізніше як у десятиденний строк з дня підписання, оприлюднюється на офіційному WEB-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України та направляється до Державної регуляторної служби України.

 

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                              О.М. Павленко