портал в режимі тестування та наповнення
0 800 215 010
Гаряча лінія Мінагрополітики
1545
Урядова гаряча лінія
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів
Проект Закону України від 31 січня 2015

Проект Закону України “Про безпечність та гігієну кормів"

Проект вноситься

Кабінетом Міністрів України

 

 

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

 

 

Про безпечність та гігієну кормів

 

Цей Закон визначає правові та організаційні засади виробництва, обігу, маркування та представлення кормів, регулює відносини між органами виконавчої влади та операторами ринку кормів.

 

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Терміни та їх визначення

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

акредитована лабораторія - лабораторія будь-якої форми власності, що акредитована Національним органом України з акредитації та/або іноземним органом з акредитації, який є повним членом ILAC - Міжнародної організації із співробітництва в галузі акредитації лабораторій, відповідно до стандартів ISO/IEC 17025, ДСТУ ISO 17025 або інших стандартів, якими їх замінено;

аналіз ризику – процес, що складається із трьох взаємопов’язаних компонентів: оцінка ризику, управління ризиком та повідомлення про ризик;

арбітражне дослідження - лабораторні дослідження (випробування), що проводяться на вимогу особи, яка оскаржує результати попереднього лабораторного дослідження (випробування);

аудит – систематичне та незалежне вивчення певної дії з метою  визначення того, чи відповідає така діяльність та пов’язані з нею результати  запланованим заходам і чи запроваджені такі заходи результативно та у спосіб, який дозволяє досягти поставленої мети;

безпечні корми — корми, що не мають негативного впливу на здоров'я людей або тварин, або корми, що не роблять харчові продукти, одержані від тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів, небезпечними для споживання людиною; 

благополуччя тварин – умови, в яких перебуває тварина, включаючи наявність систематичного догляду, належного годування, належних приміщень для утримання тварин, попередження хвороб, гуманне поводження із тваринами, в тому числі, під час забою; 

вантаж -  будь-яка кількість корму, що перевозиться від відправника на адресу одного або декількох отримувачів по одній або  декільком товарно-транспортним накладним;

вид корму – це кормова суміш, кормова добавка, кормовий матеріал, повнораціонний корм, мінеральний корм, корм, призначений для особливих поживних цілей, замінник молока, лікувальний корм та інші корми;

ветеринарний лікарський засіб - будь-яка речовина або поєднання речовин, що мають властивість лікувати або попереджувати захворювання у тварин, або які можуть бути використані для тварин або введені тваринам з метою відновлення, корекції або зміни фізіологічних функцій внаслідок фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії, або з метою встановлення медичного діагнозу;

вхідний корм – сировина, яка постачається на початку виробничого процесу, така як кормові матеріали, кормові добавки, премікси, допоміжні засоби для переробки;

вихідний корм – це кормова суміш, кормова добавка або кормовий матеріал, що є результатом виробничого процесу;

вилучення кормів – заходи, спрямовані на запобігання обігу, демонстрації чи пропозиції небезпечних кормів;

виробництво – діяльність, пов’язана з виробництвом кормів, у тому числі всі стадії технологічного процесу, а саме первинне виробництво, виготовлення, підготовка, змішування та пов’язані з цим процедури, обробка, наповнення, пакування, переробка, відновлення та інші зміни стану об’єкта;

відкликання кормів – заходи, спрямовані на повернення оператору ринку небезпечних кормів, які продано або передано кінцевому користувачу, або який є доступним кінцевому користувачеві;

гігієна кормів — заходи та умови, необхідні для здійснення контролю небезпечних факторів і забезпечення придатності кормів з урахуванням їх використання згідно із призначенням;

господарство - будівлі, споруди, ферми, будь-яке інше місце на території України, де перебувають, розводяться та утримуються тварини, проводиться їх продаж, забій, утилізація і штучне осіменіння,  організовуються виставки тварин, та власником якого може бути будь-яка фізична або юридична особа;

добовий раціон - середня  загальна  кількість кормів, які щодобово необхідні тваринам даного виду, вікової категорії, щоб задовольнити всі їхні потреби, обчислена із розрахунку вологи корму 12%;

державний інспектор – посадова особа компетентного органу;

державний контроль — діяльність, що провадиться з метою проведення перевірки відповідності законодавству про корми;

додаткові корми —  кормові суміші, які мають високий вміст певних речовин, але які, беручи до уваги їх склад, є достатніми для добового раціону тварин лише за умови, якщо вони вживаються разом з іншими кормами;

домашні тварини – будь-яка непродуктивна тварина, яка відноситься до тих видів тварин, які вигодовуються, вирощуються та утримуються людиною, але зазвичай не використовуються для споживання людиною;

допоміжні засоби для переробки  – будь-яка речовина, що сама по собі не є кормом, а навмисно додана під час переробки кормів або кормових матеріалів з метою досягнення технологічних цілей під час обробки або переробки, що може спричинити ненавмисну, але невідворотну появу залишків речовин або їх похідних у готовому продукті. Однак такі залишки не мають жодного шкідливого впливу на здоров’я тварин, людей чи на стан навколишнього середовища, та не впливатимуть негативно в технологічному плані на повнораціонний корм;

експлуатаційний дозвіл — документ дозвільного характеру, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, оператору ринку кормів на підставі проведення перевірки відповідності його потужностей вимогам законодавства про корми та дає змогу оператору ринку кормів провадити господарську діяльність з виробництва та/або обігу кормів;

забруднення – наявність або поява небезпечного фактору в кормах;

забруднені матеріали – корм, який містить небажані речовини у рівнях, які перевищують ті, які передбачені законодавством.

забруднююча речовина – будь-яка біологічна речовина, в тому числі організми, мікроорганізми та їх частини, або хімічна речовина, стороння домішка чи інша речовина, що ненавмисно потрапила до кормів і становить загрозу безпечності кормів;

замінник молока – кормова суміш, який вживається у сухому вигляді або після розчинення у певній кількості рідини для годівлі молодих тварин, в якості доповнення до, або заміни  після-молозивного молока, або для годівлі молодих тварин, таких як телята, козенята або ягнята, призначені для забою;

зоотехнічна добавка – будь-яка добавка, яка сприятливо впливає на показники продуктивності та фізіологічного стану тварин, або використовуються для сприятливого впливу на навколишнє природне середовище, зокрема, підсилювачі засвоюваності; стабілізатори кишкової флори; речовини, що позитивно впливають на навколишнє середовище та ін.;

етикетка – бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи написи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з кормами;

кінцевий користувач– юридична особа, фізична особа-підприємець або фізична особа, які не використовують корм для здійснення комерційної діяльності;

кокцидіостатики та гістомоностатики - речовини, що призначені для боротьби або пригнічення росту протозойних організмів.

кормова суміш — суміш, що складається щонайменше з двох кормових матеріалів, які містять або не містять кормові добавки, призначені для згодовування тваринам у якості повнораціонних або додаткових кормів.

компетентний орган – центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;

корми — будь-яка речовина або продукт, включаючи добавки, перероблені, частково перероблені чи неперероблені, призначені для годування тварин;

корми, призначені для особливих поживних цілей – корми, які можуть задовольняти особливі поживні цілі завдяки їх особливому складу або способу виробництва, що відрізняє їх від звичайних кормів. До цих кормів не належать лікувальні корми;

кормові добавки – речовини, мікроорганізми або суміші, інші ніж кормовий матеріал або премікси, які додані до корму або води із метою  задоволення потреб тварин у годуванні, досягнення сприятливого впливу на характеристики кормів, продуктів тваринного походження, екологічні наслідки тваринницької діяльності, продуктивність та благополуччя тварин, зокрема шляхом впливу на шлунково-кишкову флору та засвоюваність кормів, чи колір декоративних рибок та птахів;

кормові матеріали — продукти рослинного або тваринного походження, головним призначенням яких є задоволення поживних потреб тварин у їх природному стані, свіжі або консервовані, та продукти їх промислової переробки, а також органічні та неорганічні речовини, що містять або не містять кормові добавки, які призначені для годівлі тварин безпосередньо або після переробки, або у приготуванні  кормової суміші, або як носії для преміксів;

кормовий інгредієнт - кормовий матеріал, кормова добавка, дозволена до використання, допоміжні засоби для переробки, дозволені до використання, або будь-яка речовина, яка використовується для приготування кормів, та не заборонена для використання у кормах;

лікувальний корм – суміш ветеринарного(их) лікарського(их) засобу(ів) та корму(ів), яка готова до реалізації та призначена для годівлі тварин без подальшої переробки, завдяки її лікувальним або профілактичним властивостям, або іншим властивостям як лікарського засобу;

маркування — описи, знаки для товарів і послуг, назва торгової марки, зображення чи символи, що стосуються кормів і розміщені на будь-якій упаковці, етикетці (стікері), споживчій тарі, контретикетці, кольєретці, ярлику, пробці, листку-вкладиші, документі, повідомленні, інших елементах упаковки, що супроводжують чи належать до таких кормів, включаючи надання такої інформації в рекламних цілях;

мінеральний корм – додатковий корм, який містить щонайменше 40 % необробленої золи;

небезпечний фактор — будь-який фізичний, хімічний, біологічний чинник у кормі або стан корму, що може спричинити шкідливий вплив на здоров’я тварини або людини;

небезпечні корми — корми, що мають негативний вплив на здоров’я людей або тварин, або корми, що роблять харчові продукти, одержані від тварин, які використовуються для виробництва харчових продуктів, небезпечними для споживання людиною;

неправильно марковані корми — корми, маркування яких вводить в оману оператора ринку кормів/кінцевого користувача, в тому числі, якщо корм продається під назвою іншого продукту, або схожий на загальновизнану назву, або маркування корму не відповідає вимогам законодавства про корми;

носій — речовина, яка, як правило, використовується для розчинення, розведення, розпилення або іншої зміни фізичного стану кормової добавки з метою полегшення її застосування або використання без зміни її специфічних властивостей та функцій;

обіг - реалізація та/або зберігання кормів для цілей реалізації, включаючи пропонування до реалізації, та/або іншої форми передачі, реалізації, розповсюдження або будь-яку іншу форму передачі незалежно від її здійснення на платній чи безоплатній основі. Дії, спрямовані на виконання рішення про переробку (зміну призначення використання), вилучення та/або відкликання, та/або утилізацію кормів, не вважаються обігом;

одиниця упаковки (контейнер) – будь-яка упаковка, включаючи обгортку, незалежно від матеріалу і форми, яка частково або повністю покриває корми для їх постачання як окремої одиниці (контейнер може містити кілька упаковок);

оператор ринку кормів (далі – оператор ринку) — суб’єкт господарювання в управлінні якого перебувають потужності, на яких здійснюється первинне виробництво, виробництво, реалізація та/або обіг кормів, який відповідає за виконання вимог законодавства про кормів межах діяльності, яку він здійснює. До операторів ринку належать фізичні особи, якщо вони провадять діяльність з метою або без мети отримання прибутку та займаються виробництвом та/або обігом кормів, оцінка ризику – науково-обґрунтований процес, який складається з ідентифікації небезпечного фактору, характеристики небезпечного фактору, оцінки його впливу, характеристики ризику;

пакування – вміщення кормів в одиницю упаковки (контейнер);

партія – будь-яка визначена оператором ринку кількість корму з однаковою назвою та властивостями, який вироблений за визначений цим оператором період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності;

первинне виробництво кормів — виробництво продукції, включаючи вирощування, збір врожаю, доїння, розведення тварин до моменту забою, або рибальство, що призводить виключно до появи продуктів, які не піддаються іншим операціям після їх заготівлі, збирання або ловлі, крім простої фізичної обробки, такої як очищення, пакування, зберігання, природне сушіння або силосування;

повідомлення про ризик — обмін інформацією і висновками протягом усього процесу проведення аналізу ризику щодо небезпечних факторів і ризиків, факторів, пов’язаних з ризиком і усвідомленням ризику;

повнораціонний корм – кормова суміш, яка внаслідок її складу, є достатньою для денного раціону тварини;

поживна цінність – усі основні природні компоненти кормів, включаючи вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінерали та солі;

поживна добавка - будь-яка речовина, додана до корму із поживними цілями, зокрема, вітаміни, провітаміни та речовини з встановленим хімічним складом із схожою дією; суміші мікроелементів; амінокислоти, солі амінокислот та їх аналоги; сечовина та її похідні;

потужності – споруди або комплекс споруд, приміщення, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, а також територія, що використовуються у виробництві та/або обігу кормів;

представлення кормів - форма, вид або упаковка та пакувальні його матеріали, які використовуються для кормів відповідно до способу організації представлення та умов, в яких вони демонструються;

премікси - суміші кормових добавок або суміші однієї кормової добавки або кількох кормових добавок з кормовими матеріалами чи водою, які використовуються як носії, не призначені для безпосереднього годування тварин;

програма-передумова – основні умови та види діяльності по забезпеченню безпечності кормів, які є необхідними для підтримання гігієнічних умов на всіх стадіях виробництва кормів;

простежуваність - можливість документально ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки (продажу або передачі), достатні для встановлення походження кормів, або речовин, що призначені для включення, або очікується, що вони будуть включені в  корми, на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу;

реалізація — передача, обмін, поставка за договором та відчуження іншим шляхом корму від однієї особи до іншої безвідносно від того, чи відбулася реалізація платно та/або в іншій формі;

референс-лабораторія - акредитована лабораторія, уповноважена компетентним органом згідно з вимогами цього Закону для проведення робіт, визначених цим Законом;

ризик — можливість виникнення шкідливого впливу на здоров’я людини і тварини та ступінь цього впливу, що походить з небезпечного фактору у кормах;

роздрібна торгівля – поводження та/або переробка кормів та їх зберігання в місці продажу або доставки кінцевому користувачу (зокрема, дистрибуційні центри, магазини, дистрибуційні центри супермаркетів або оптових складів);

сенсорна (смакова) добавка – будь-яка речовина, що додається в корм для покращення або зміни його органолептичних властивостей, або візуальних характеристик харчових продуктів тваринного походження, зокрема, барвники; ароматичні суміші, наявність яких у кормі підвищує їх запах та смакові якості;

система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (HACCP) – система, яка ідентифікує, оцінює і контролює небезпечні фактори, які є визначальними для безпечності  кормів.

стадії виробництва та/або обігу кормів — будь-які стадії виробництва, у тому числі первинне виробництво, зберігання, транспортування, реалізація або постачання кормів для тварин;

тварини для виготовлення хутра – будь-яка непродуктивна тварина, яка вигодовується, вирощується та утримується для виробництва хутру та не використовується для споживання людиною;

тварини, призначені для виробництва харчових продуктів(продуктивні тварини) - тварини, які вирощуються, годуються та утримуються для виробництва харчових продуктів для споживання людиною, включаючи тварин, які не використовуються для споживання людиною, але належать до видів, які можуть споживатись людиною;

тварини, не призначені для споживання людиною (непродуктивні тварини) – тварини, які вирощуються, годуються та утримуються, але не використовуються для споживання людиною (тварини для виготовлення хутра, домашні тварини, тварини, яких утримують в лабораторіях, зоопарках та цирках);

термін зберігання –  строк, протягом якого за умови дотримання належних умов зберігання, оператор ринку, який здійснює маркування корму, гарантує, що корм збереже заявлені властивості. Лише один термін зберігання може бути зазначено на кормі, який визначається на підставі терміну зберігання кожного із компонентів корму;

технологічна добавка – будь-яка речовина, додана до корму із технологічними цілями, зокрема консерванти, антиоксиданти, емульгатори,  стабілізатори, желюючі агенти або драглеутворювачі, загущувачі, зв’язуючі агенти, речовини контролю радіонуклідного забруднення, антиспікаючі агенти, регулятори кислотності, силосні добавки, денатуранти, речовини для зменшення забруднення кормів мікотоксинами;

уповноважена лабораторія - акредитована лабораторія, якій компетентний орган надав право досліджувати (випробовувати) корми для цілей державного контролю;

управління ризиком – процес вибору альтернативних рішень на підставі результатів оцінки ризику та у разі необхідності вибору і впровадження відповідних засобів управління (контролю), включаючи коригувальні заходи;

 

Стаття 2. Законодавство про корми

Законодавство про корми складається з Конституції України, цього Закону, закону України Про ветеринарну медицину, інших  актів законодавства, що видаються відповідно до цього Закону.

2. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про корми, застосовуються правила міжнародного договору.

 

Стаття 3. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

корми для тварин, призначених для виробництва харчових продуктів;

корми для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів;

операторів ринку та потужності;

систему державного контролю;

2. Дія цього Закону не поширюється на:

корми приватного виробництва для тварин, призначених для виробництва харчових продуктів для власного споживання;

кормів приватного виробництва для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів;

ветеринарні лікарські засоби;

лікувальні корми.

 

Розділ II ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ КОРМІВ,ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Стаття 4. Органи, що здійснюють державне управління у сфері виробництва та обігу кормів

1. Державне управління у сфері виробництва та обігу кормів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

2. Інші органи державної влади не мають права встановлювати чи будь-яким іншим чином здійснювати регулювання та/або державний контроль, якщо це не передбачено цим Законом.

 

Стаття 5. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері виробництва та обігу кормів

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері виробництва та обігу кормів належить:

забезпечення здійснення державної політики у сфері виробництва та обігу кормів;

здійснення інших повноважень, передбачених цим  Законом.

 

Стаття 6. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини, належать:

затвердження:

довгострокового національного плану державного контролю;

порядку здійснення державного контролю;

методичних настанов щодо розроблення, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках(НАССР) –, включаючи випадки, коли застосування цих принципів може бути спрощеним;

форми документів, що застосовуються державними інспекторами ветеринарної медицини під час здійснення державного контролю;

рівнів включень кормових добавок до корму для тварин або на поверхні корму;

порядку та критеріїв уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій;

порядку ведення реєстру референс-лабораторій;

методичних рекомендацій об’єднань операторів ринку;

методичних рекомендацій щодо забезпечення простежуваності кормів;

здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

 

Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини (компетентний орган)

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини (компетентний орган), належать:

організація та здійснення державного контролю, в тому числі на державному кордоні;

видача документів дозвільного характеру, передбачених цим Законом;

делегування  повноважень щодо здійснення державного контролю в установлених законом випадках;

здійснення державної реєстрації та ведення реєстру потужностей; 

здійснення державної реєстрації та ведення Державного реєстру кормових добавок;

ведення Державного реєстру кормових матеріалів;

видача експлуатаційного дозволу та ведення реєстру потужностей, на які видано такий дозвіл;

розробка вимог щодо розроблення, впровадження та застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках(НАССР), включаючи випадки, коли застосування цих принципів може бути спрощеним;

ведення реєстру потужностей, що використовуються для виробництва та/або обігу кормів, кормових добавок, преміксів з метою їх імпорту в Україну;

розробка та виконання довгострокового національного плану державного контролю та звітування про стан його виконання;

затвердження програми щорічного державного контролю та програм державного моніторингу;

здійснення державного контролю за впровадженням постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках(НАССР);

уповноваження лабораторій та референс-лабораторій на проведення досліджень (випробувань) кормів для цілей державного контролю;

встановлення періодичності здійснення державного контролю кожної потужності на підставі результатів проведення аналізу ризиків;

забезпечення відкритості, доступності та безоплатності реєстрів, передбачених цих Законом для громадськості в електронному вигляді на його офіційному веб-сайті;

застосування у межах своїх повноважень заходів для усунення порушень  законодавства про корми та притягнення до відповідальності осіб, які є винними в таких порушеннях, у порядку, встановленому законом;

Здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом.

 

Стаття 8. Обов’язки державного інспектора

1. Під час проведення державного контролю державні інспектори  зобов’язані:

1) дотримуватися вимог законодавства про корми;

2) надавати документи, що посвідчують його особу як державного інспектора;

3) надавати документи, які є підставою для здійснення державного контролю, включаючи перелік об’єктів державного контролю;

4) оформлювати та надавати оператору ринку документи, що є результатом здійснення державного контролю;

5) забезпечувати конфіденційність будь-якої інформації, яка становить комерційну таємницю, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

 

Стаття 9. Права державного інспектора

1. Державні інспектори  під час проведення державного контролю мають право:

1) безперешкодного доступу без попередження  до потужностей  під час роботи таких потужностей;

2) здійснювати інспектування будь-яких будівель, транспортних засобів, тимчасових та інших потужностей, випробувальних лабораторій, що розміщуються на потужностях і мають відношення до виробництва та/або обігу кормів;

3) відбирати і інспектувати зразки кормів з метою перевірки відповідності законодавству про корми;

4) проводити державний аудит постійно діючих процедур, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР);

5) перевіряти документи щодо виконання операторами ринку кормів вимог законодавства про корми та отримувати їх копії;

6) проводити оцінку результатів лабораторних досліджень (випробувань) зразків кормів;

7) збирати докази, необхідні для обґрунтування порушення вимог гігієни, у тому числі відбирати зразки матеріалів і речовин, які підтверджують або документально фіксують порушення;

8) видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства про корми;

9) видавати розпорядження, накази про тимчасову заборону обігу кормів, про тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів, якщо існує безпосередня загроза здоров’ю тварин;

10) заповнювати відповідну частину міжнародного сертифіката для вивезення (пересилання) вантажів із кормами з території України.

2. Під час здійснення прикордонного державного контролю державні інспектори мають право:

1) перевіряти вантажі кормів/допоміжних засобів для переробки, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї;

2) заповнювати міжнародні сертифікати при ввезенні (пересиланні) на митну територію України  вантажів кормів та/або допоміжних засобів для переробки.

3. Головні державні інспектори мають право:

1) видавати постанови про виправлення маркування кормів;

2) видавати постанови про відкликання та/або вилучення з обігу кормів/допоміжних засобів для переробки, що не відповідають вимогам законодавства про корми, створюючи безпосередню загрозу здоров`ю тварини;

3) у визначених законом випадках видавати розпорядження, накази, приписи про тимчасову заборону обігу кормів, тимчасове припинення виробництва або його окремих процесів, що створюють безпосередню загрозу здоров`ю тварин;

4) видавати, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію державної реєстрації/експлуатаційних дозволів у передбачених цим Законом випадках;

 

Стаття 10. Уповноважені лабораторії, референс-лабораторії, що проводять дослідження (випробування) для цілей державного контролю

1. Дослідження (випробування) кормів для цілей державного контролю проводиться уповноваженими лабораторіями.

2. Функції референс-лабораторій здійснюють:

уповноважені компетентним органом акредитовані лабораторії;

референс-лабораторії, які визнані такими Європейським Союзом.

3. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:

1) бути акредитованою на проведення досліджень (випробувань) з використанням референс-методик;

2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методик досліджень (випробувань) відповідних кормів та з досвідом проведення навчання персоналу інших лабораторій;

3) мати бази даних національних, міжнародних та європейських стандартів щодо безпечності кормів та їх досліджень (випробувань) в межах повноважень.

4. Основними функціями референс-лабораторій є:

1) розроблення методик досліджень (випробувань);

2) організація проведення навчальних курсів для персоналу лабораторій;

3) управління програмами професійного тестування лабораторій;

4) участь у розробленні нормативно-правових актів та нормативних документів з питань безпечності кормів;

5) проведення досліджень (випробувань) для цілей державного контролю;

6) проведення арбітражних досліджень.

5. Реєстр уповноважених лабораторій та референс-лабораторій веде компетентний орган та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.

6. Для цілей державного контролю використовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені національними стандартами України. У разі обґрунтування неможливості застосування таких стандартів або їх відсутності застосовуються методики відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що встановлені відповідними міжнародними організаціями або законодавством Європейського Союзу.

У разі відсутності зазначених методик використовуються інші методики, що розроблені і валідовані відповідно до вимог національних стандартів України або документів відповідних міжнародних організацій чи Європейського Союзу.

7. Переліки референс-методик відбору зразків та їх досліджень (випробувань), що повинні застосовуватися в арбітражних дослідженнях, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини. У разі відсутності зазначених переліків або відсутності в цих переліках певної референс-методики застосовуються референс-методики, що затверджені відповідними міжнародними організаціями або, якщо їх не існує, референс-методики, що застосовуються в Європейському Союзі.

8. Арбітражне дослідження (випробування) проводиться референс- лабораторією, яка застосовує методики, зазначені в частині сьомій цієї статті, та яка не пов’язана та/або  незалежна від оператора ринку, що замовляє таке дослідження (випробування).

9. Результати арбітражних досліджень у цьому разі не можуть визнаватися судом, органами виконавчої влади, будь-якою особою недійсними та/або не братися до уваги на тій підставі, що вони:

замовлені оператором ринку;

проведені лабораторією, яка була обрана оператором ринку відповідно до критеріїв, установлених частиною восьмою цієї статті;

проведені лабораторією, яка відповідає критеріям, установленим частиною восьмою цієї статті, але є відмінною від лабораторії, що обрана компетентним органом.

 

Розділ IIІ. ЗАСАДИ ТА ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

 

Стаття 11. Засади здійснення державного контролю

1. Здійснення державного контролю кормів з метою перевірки виконання вимог законодавства про корми організовується  виключно компетентним органом.

2. Компетентний орган може делегувати повноваження на здійснення державного контролю у встановлених законом випадках.

3. Державний контроль здійснюється без попередження оператора ринку під час роботи потужності. Винятком є випадки, в тому числі такі як аудит, коли завчасне повідомлення є важливим фактором забезпечення результативності контролю.

4. Державний контроль здійснюється із застосуванням актів державного контролю.

Акт державного контролю має містити перелік питань для перевірки виконання вимог законодавства про корми.

Кожне питання, що стосується перевірки, повинно містити посилання на  вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).

Перелік питань для перевірки, що включені до актів державного контролю, є вичерпним.

5. Забороняється перевіряти питання, які:

відсутні у акті державного контролю;

не містять посилань на вимогу нормативно-правового акта (статтю, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає виконанню (дотриманню).

Здійснення державного контролю без застосування акта державного контролю заборонено.

6. Форми актів державного контролю затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

7. Періодичність проведення державного контролю ґрунтується на ризик-орієнтованому підході та має, зокрема, включати:

визначені ризики, пов’язані з кормами або потужностями, а також з технологією виробництва та/або переробки;

результати попереднього державного контролю;

результативність процедур, які застосовуються оператором ринку для забезпечення дотримання вимог законодавства про корми.

Порядок визначення періодичності проведення державного контролю встановлюється законом.

8. Якщо під час проведення державного контролю є підстави вважати, що корм є небезпечним, державний інспектор відбирає 2 ідентичні зразки такого корму та видає розпорядження про тимчасову заборону обігу корму строком не більш як на 10 робочих днів, про що негайно інформує головного державного інспектора чи його заступників, а також оператора ринку, під управлінням якого знаходиться такий об`єкт. Один зразок повинен бути негайно відправлений в уповноважену лабораторію для проведення досліджень (випробувань),

9. Зразки кормів, відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності, негайно направляються до уповноваженої лабораторії для проведення досліджень (випробувань). Уповноважена лабораторія після проведення досліджень (випробувань) негайно надає звіт про результати дослідження (випробування) компетентному органу для прийняття рішення щодо подальшого поводження із зазначеним кормом.

10. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування), проведеного уповноваженою лабораторією, підозра щодо небезпечності  корму не підтвердилась, державний інспектор негайно видає розпорядження про скасування раніше виданого розпорядження про тимчасову заборону обігу корму, про що негайно інформує головного державного інспектора чи його заступників, а також оператора ринку, під управлінням якого знаходиться такий об`єкт.

11. У разі, якщо в результаті дослідження (випробування), проведеного уповноваженою лабораторією, підозра щодо небезпечності корму підтвердилась,  головний державний інспектор чи його заступники приймають рішення щодо заходів, яких необхідно вжити відповідно до частин дванадцятої - чотирнадцятої цієї статті.

12. Якщо за результатами лабораторних досліджень (випробувань) корму виявлено порушення положень  законодавства про корми, головний державний інспектор чи його заступники повинні вжити таких заходів:

1) у разі невідповідності маркування вимогам законодавства про корми — видати постанову про виправлення маркування. Спосіб виправлення маркування визначається оператором ринку;

2) у разі якщо корм є небезпечним для споживання твариною — видати постанову про його вилучення та/або відкликання у погоджений з оператором ринку строк та заборону використання за призначенням;

3) у разі, якщо корм робить харчові продукти, одержані від продуктивних тварин, небезпечними для споживання людиною – видати постанову про вилучення з обігу.

13. Якщо результати лабораторного дослідження (випробування) підтверджують, що корм є таким, що створює безпосередню загрозу здоров’ю тварини, головний державний інспектор чи його заступники видають постанову про вилучення та/або відкликання і зобов’язує його власника знищити цей корм під наглядом державного інспектора.

14. Рішення разом з результатами лабораторного дослідження (випробування) щодо подальшого поводження з кормом, зразки якого були відібрані у зв’язку з підозрою або встановленням факту їх небезпечності, повинно бути доведено до відома оператора ринку протягом одного робочого дня після отримання державним інспектором або компетентним органом результатів лабораторного дослідження (випробування), зазначеного у частині одинадцятої цієї статті.

15. Якщо під час здійснення державного контролю буде виявлено порушення вимог законодавства про корми, які не створюють безпосередню загрозу здоров`ю тварин, державний інспектор обмежується винесенням попередження оператору ринку про необхідність усунення виявлених порушень у погоджений з оператором ринку термін, про що  робить відповідний запис у акті державного контролю без оформлення протоколу про порушення.  У разі неусунення оператором ринку  виявлених порушень державний інспектор складає протокол про правопорушення відповідно до статті 50 цього Закону.

 

Стаття 12. Довгостроковий національний план державного контролю

1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Виконання довгострокового національного плану державного контролю здійснюється шляхом складання, затвердження та реалізації річних програм державного контролю, оцінки їх виконання та шляхом планування заходів з метою вирішення виявлених проблем. 

2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:

1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином зазначені цілі враховані під час встановлення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;

2) поділ діяльності операторів ринку на категорії відповідно до ризиків;

3) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих потужностей;

4) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та систему координації діяльності структурних підрозділів компетентного органу, відповідальних за здійснення державного контролю;

5) делегування повноважень державного контролю кормів у встановлених законом випадках;

6) навчання державних інспекторів, які здійснюють державний контроль;

7) процедури, необхідні для здійснення державного контролю;

8) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних ситуацій, пов’язаних з хворобами тварин, забрудненням кормів, та інших ризиків для здоров’я людини;

9) організацію співпраці та взаємну допомогу між компетентним органом та особами, уповноваженими здійснювати державний контроль;

10) механізми координації діяльності між особами, уповноваженими здійснювати державний контроль.

3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:

1) зміни законодавства про корми;

2) виникнення нових хвороб або інших ризиків для здоров’я;

3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;

4) якщо за результатами виконання річної програми державного контролю виявлено необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;

5) отримання нових наукових або інших даних, що свідчать про необхідність внесення змін до довгострокового плану державного контролю;

6) аудиту системи державного контролю, проведеного представниками інших держав.

Перегляд та внесення змін до довгострокового національного плану контролю відбуваються не пізніше трьох місяців із моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.

4. Компетентний орган розробляє до першого грудня поточного року та затверджує річну програму державного контролю на наступний рік.

5. Компетентний орган звітує щороку Кабінету Міністрів України про стан виконання довгострокового плану державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.

 

Розділ IV ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ОПЕРАТОРІВ РИНКУ КОРМІВ

 

Стаття 13. Права операторів ринку кормів

1. Оператори ринку кормів мають право:

1) одержувати в установленому порядку від  компетентного органу: належним чином оформлені документи, які є результатом здійснення державного контролю потужностей та кормів, які перебувають в управлінні оператора ринку, включаючи акти перевірок, приписи, розпорядження, протоколи, документи, на підставі яких оператор ринку кормів або його посадові особи притягаються до відповідальності;

публічну інформацію, пов’язану із здійсненням державного контролю потужностей та кормів, що перебувають в управлінні оператора ринку кормів;

2) вимагати, в тому числі від державних інспекторів, зберігання та нерозголошення конфіденційної інформації, за винятком випадків, передбачених законом;

3) оскаржувати результати лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі арбітражних;

4) замовляти та використовувати як докази результати арбітражних досліджень (випробувань);

5) розробляти настанови з належної практики виробництва кормів;

6) оскаржувати рішення державних інспекторів;

7) звертатися за захистом своїх прав до суду;

8) вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм неправильно маркованих або небезпечних кормів за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих кормів, або нормативно-правових актів;

9) бути звільненими за рішенням суду від відшкодування збитків, пов’язаних із небезпечністю кормів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі кінцевими користувачами, вимог законодавства про корми;

10) на відшкодування збитків, завданих неправомірними діями державних інспекторів;

11) застосовувати затверджені методичні настанови та методичні рекомендації об’єднань операторів ринку;

12) мати безкоштовний доступ до законодавства про корми, зокрема  на офіційних сайтах державних органів, що їх прийняли/затвердили.

 

Стаття 14. Обов’язки операторів ринку кормів,

1. Оператори ринку відповідають за дотримання законодавства про корми в межах діяльності, яку вони здійснюють.

2. Оператори ринку зобов’язані:

1) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо гігієни кормів на усіх стадіях виробництва та/або обігу кормів, за виключенням операторів ринку, які здійснюють роздрібну торгівлю кормів для домашніх тварин;

2) розробляти, вводити в дію та застосовувати постійно діючі процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), а також забезпечувати належну підготовку з питань застосування постійно діючих процедур, що базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), осіб, які є відповідальними за ці процедури, під час виробництва та обігу кормів, за виключенням операторів ринку, які здійснюють роздрібну торгівлю кормів для домашніх тварин;

3) забезпечувати відповідність кормів мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;

4) надсилати компетентному органу повідомлення у випадках, передбачених частинами третьою — п’ятою цієї статті, і отримувати експлуатаційний дозвіл у випадках, передбачених цим Законом;

5) забезпечувати  достовірність інформації, що надається про корм, а також відповідність такої інформації вимогам  законодавства про корми;

6) забезпечувати дотримання вимог цього Закону щодо маркування та представлення кормів на усіх стадіях виробництва та/або обігу кормів;

7) забезпечувати простежуваність та надавати інформацію, передбачену частинами другою та третьою статті 16 цього Закону;

8) застосовувати вимоги статей 44-48 цього Закону під час годівлі тварин, призначених для виробництва харчових продуктів;

9) запобігати обігу небезпечних та неправильно маркованих кормів;

10) вилучати та/або відкликати у встановлених законом випадках корми, які перебувають в обігу, якщо встановлено, що ці корми становлять високий ризик для здоров’я;

11) забезпечувати безперешкодний доступ державних інспекторів, які здійснюють державний контроль, до потужностей під час роботи цих потужностей та дозволяти відбір зразків кормів на зазначених потужностях, а також надавати на вимогу державного інспектора документи, необхідні для здійснення державного контролю;

12) компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну операторам ринку/ кінцевим користувачам внаслідок використання корму згідно із призначенням, якщо судом буде доведено причинно-наслідковий зв’язок між цією шкодою і діяльністю та/або бездіяльністю оператора ринку, крім випадків, установлених законом;

13) використовувати лише корми, отримані із зареєстрованих потужностей, або потужностей, на які отримано експлуатаційний дозвіл;

14) використовувати лише кормові добавки, зареєстровані відповідно до чинного законодавства;

15) виконувати вимоги закону України «Про ветеринарну медицину» у випадку використання лікувальних кормів;

16) за 10 днів до початку реалізації кормів надавати компетентному органу інформацію щодо складу або заявлених властивостей кормів з метою забезпечення достовірності інформації, яка розміщується на етикетці, в тому числі точне відсоткове співвідношення по вазі кормових матеріалів та/або кормових добавок, які використовуються у кормі.

3. Якщо оператор ринку вважає або має підстави вважати, що корми, які він ввіз (переслав) на митну територію України, виробив, переробив, або обіг яких здійснює, не відповідають вимогам безпечності, він негайно розпочинає процедуру вилучення цих кормів з обігу та у строк не більше двох робочих днів письмово інформує про виявлену невідповідність компетентний орган. Якщо такі корми могли потенційно потрапити до інших операторів ринку та/або кінцевого користувача, оператор ринку інформує інших операторів ринку/кінцевих користувачів про причини їх вилучення та у разі потреби відкликає корми, якщо застосування інших заходів є недостатнім для досягнення прийнятного рівня захисту здоров’я тварин.

4. Оператор ринку, що здійснює роздрібну торгівлю або розповсюдження кормів і не здійснює при цьому пакування або маркування, або іншим чином не впливає на безпечність та цілісність кормів, у межах своєї діяльності, ініціює процедури вилучення з обігу кормів, що не відповідають вимогам безпечності. Такий оператор ринку повинен сприяти забезпеченню безпечності кормів, передавати інформацію, необхідну для забезпечення простежуваності кормів, а також співпрацювати з операторами ринку та/або компетентним органом.

5. Якщо оператор ринку має підстави вважати, що корми, які він ввів в обіг, не відповідають вимогам безпечності кормів, він у строк не більше одного робочого дня з дати виявлення таких підстав письмово інформує про це компетентний орган, а також про вжиті заходи для запобігання виникненню ризиків для тварин.

6. Оператор ринку здійснює знищення, утилізацію кормів, повернення їх в обіг для годівлі тварин або для інших, ніж годівля тварин, цілей за свій рахунок у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

7. Оператор ринку взаємодіє з компетентним органом для здійснення заходів щодо запобігання виникненню або зменшенню ризиків, що становлять корми, які він ввів в обіг або реалізовує.

8. У разі надходження інформації про невідповідність потужностей установленим законодавством вимогам, виявлену під час здійснення державного контролю, оператор ринку зобов’язаний вжити необхідних заходів для усунення такої невідповідності.

9. Оператор ринку, який не зобов’язаний отримувати експлуатаційний дозвіл згідно з вимогами статті 19 цього Закону, подає повідомлення встановленої форми компетентному органу за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей.

У повідомленні зазначаються найменування оператора ринку, місцезнаходження потужностей та види кормів, що плануються до виробництва, керівництво оператора ринку та їх контактні дані.

10. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення встановленої форми компетентному органу, до якого він подавав повідомлення, передбачене частиною дев’ятою цієї статті, — не пізніше ніж за 10 календарних днів до припинення роботи потужностей, а у разі зміни виду кормів — не пізніше ніж за 30 календарних днів.

11. Форма повідомлень, передбачених цією статтею, встановлюється компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частині дев’ятій цієї статті.

12. Оператор ринку, що здійснює роздрібну торгівлю або розповсюдження кормів для домашніх тварин, повинен забезпечувати дотримання умов зберігання, зазначених у маркуванні.

 

Стаття 15. Вимоги щодо застосування постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР)

1. Оператори ринку розробляють, запроваджують та використовують постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР).

2. Вимоги частини першої цієї статті не поширюються на операторів ринку, що здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, зокрема транспортування, зберігання та поводження із первинною продукцією в місцезнаходженні первинного виробництва, транспортування первинної продукції з місцезнаходження первинного виробництва до місцезнаходження потужності, а також змішування кормів лише для потреб власного господарства без використання добавок, або без попереднього змішування добавок, за винятком силосних добавок.

3. До принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), зазначених у частині першій цієї статті, належать:

1) ідентифікація будь-яких небезпечних факторів, які необхідно  попередити, усунути або зменшити до прийнятного рівня;

2) визначення критичних контрольних точок на етапах, на яких контроль є визначальним для запобігання виникненню небезпечних факторів, їх усунення або зменшення до прийнятного рівня;

3) установлення критичних меж у критичних контрольних точках, які дають змогу відрізнити прийнятність корму від неприйнятності, з точки зору його безпечності;

4) запровадження ефективних процедур проведення моніторингу в критичних контрольних точках;

5) запровадження коригувальних дій, які повинні здійснюватися, якщо результати проведення моніторингу свідчать про те, що певна критична контрольна точка вийшла з-під контролю;

6) розроблення процедур, які мають застосовуватися на постійній основі, з метою перевірки результативності заходів, зазначених у пунктах 1—5 цієї частини. 7) розроблення документів та ведення записів відповідно до виду діяльності та обсягів виробництва для підтвердження результативного застосування заходів, які зазначені у пунктах 1—6 цієї  частини.

4. Вимоги щодо розроблення, запровадження та використання постійно діючих процедур, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), допускають застосування спрощеного підходу, за умови якщо такий підхід забезпечує однаковий рівень захисту здоров’я  тварин, що і в разі запровадження принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках, як це описано у частині третій цієї статті.

Оператори ринку кормів у разі будь-яких змін в кількісному та якісному складі інгредієнтів корму, а також на будь-якій стадії виробництва та обігу, які можуть вплинути на безпечність корму, в умовах поводження з кормом, повинні переглядати та оновлювати процедури, що засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), з метою внесення необхідних змін.

5. Для виконання процедур, які засновані на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), оператори ринку:

1) надають компетентному органу під час здійснення державного контролю докази відповідності їх діяльності вимогам частини третьої цієї статті з урахуванням сфери діяльності та обсягу виробництва, а також спрощених вимог для невеликих потужностей;

2) гарантують, що документи, у яких наводиться опис процедури, розробленої відповідно до цієї статті, містять достовірну інформацію;

3) забезпечують зберігання документів і записів щодо виконання принципів системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках протягом трьох місяців після закінчення  терміну зберігання корму, якщо інше не передбачено методичними рекомендаціями об’єднань операторів ринку, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

6. Сертифікація постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), є добровільною.

 

Стаття 16. Вимоги до операторів ринку стосовно забезпечення простежуваності

1. Простежуваність повинна бути забезпечена на всіх стадіях виробництва та обігу кормів.

2. Оператори ринку повинні бути здатні встановити інших операторів ринку, які постачають їм корми та/або інші речовини, призначені до включення у корми. З цією метою оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу за його запитом.

3. Оператори ринку зобов'язані застосовувати процедури для встановлення операторів ринку, яким вони постачають корми та/або інші речовини, призначені до включення у корми. З цією метою оператори ринку повинні застосовувати системи та процедури, що забезпечують доступність такої інформації компетентному органу за його запитом.

4. Для забезпечення простежуваності корми, що реалізуються або будуть реалізовані, повинні бути марковані відповідно до вимог законодавства про корми.

5. Методичні рекомендації щодо забезпечення простежуваності кормів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

6. Застосування методичних рекомендацій не є обов’язковим. 

 

Розділ V ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ОБІГУ КОРМІВ

 

Стаття 17. Державна реєстрація потужностей

1. Державній реєстрації підлягають потужності, які оператори ринку кормів використовують на будь-якій стадії виробництва та/або обігу кормів.

2. Державна реєстрація потужностей здійснюється  компетентним органом шляхом внесення відповідної інформації до реєстру на безоплатній основі. Потужностям у реєстрі присвоюється особистий реєстраційний номер.

3. Для внесення потужностей, які підлягають державній реєстрації, до реєстру потужностей операторів ринку кормів (державний реєстр потужностей) оператори ринку кормів подають заяву встановленої форми компетентному органу, за місцезнаходженням потужностей не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку роботи потужностей. У заяві зазначаються: найменування оператора ринку, місцезнаходження потужностей, телефон та електронна адреса та  вид діяльності, що планується  здійснювати на цих потужностях, керівництво оператора ринку та його контактні дані. Заява засвідчується підписом оператора ринку або уповноваженої ним особи та може подаватися в електронному або паперовому вигляді та реєструється в день її надходження.

Державна реєстрація потужностей здійснюється протягом 15 робочих днів після отримання заяви про таку реєстрацію.

4. Якщо державна реєстрація потужностей не закінчена протягом строку, визначеного у частині третій цієї статті, замовнику надається письмове обґрунтування причин продовження строку проведення реєстрації, який не може бути продовжений більше, ніж на 15 робочих днів.

5. Компетентний орган затверджує форму заяви, процедуру проведення державної реєстрації потужностей, ведення реєстрів та надання інформації з реєстрів заінтересованим суб’єктам.

6. Компетентний орган оприлюднює на власному офіційному веб-сайті державний реєстр потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, а також забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості в електронному вигляді на його офіційному сайті в мережі Інтернет.

7. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, або змінити вид діяльності, зобов’язаний подати повідомлення встановленої форми до компетентного органу за місцезнаходженням потужностей у разі припинення виробництва – не пізніше ніж за 10 календарних днів, а у разі зміни виду діяльності, встановлення нової виробничої лінії, або перепланування та/або реконструкції потужностей – не пізніше ніж за 30 календарних днів.

8. Форма повідомлень, передбачених цієї статтею, затверджується компетентним органом та не може містити вимогу про надання іншої інформації, крім тієї, що зазначена у частинах третій та сьомій цієї статті.

9. Підставою для відмови у державній реєстрації потужностей є недостовірність даних, зазначених у заяві, або невірно заповнена заява.

Повідомлення про відмову з обґрунтуванням причин такої відмови надсилається заявнику не пізніше 15 робочих днів із дня прийняття заяви.

 

Стаття 18. Тимчасове припинення, поновлення та скасування дії державної реєстрації потужності

Дію державної реєстрації потужності може бути тимчасово припинено на один, декілька або усі види діяльності, якщо під час здійснення державного контролю було встановлено, що потужність не відповідає вимогам, які встановлені законодавством про корми до таких потужностей. Таке тимчасове припинення дії державної реєстрації потужності продовжується до того моменту, поки оператор ринку не виконає усі вимоги законодавства, які висуваються до таких видів діяльності.

Якщо зазначені вище вимоги не виконуються протягом одного року, застосовуються положення частини восьмої цієї статті.

2. Дія державної реєстрації потужності припиняється шляхом видачі постанови про тимчасове припинення дії державної реєстрації потужності головним державним інспектором компетентного органу.

3. У разі тимчасового припинення дії державної реєстрації потужності інформація про це заноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється на офіційному сайті компетентного органу.

4. Оператор ринку, дію державної реєстрації потужності якого тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво та/або обіг кормів на такій потужності.

5. Оператор ринку, дію державної реєстрації потужності якого тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу на поновлення дії державної реєстрації потужності після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.

6. Поновлення дії державної реєстрації потужності здійснюється  у триденний термін після усунення невідповідностей вимогам, які встановлені законодавством про корми до такої потужності шляхом скасування постанови про тимчасове припинення дії державної реєстрації потужності головним державним інспектором компетентного органу. Інформація про поновлення дії державної реєстрації потужності заноситься до реєстру та оприлюднюється на офіційному веб-сайті компетентного органу.

7. Рішення про тимчасове припинення державної реєстрації потужності може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

8. Дія державної реєстрації потужності скасовується, а потужність вилучається з реєстру потужностей у наступних випадках:

а) оператор ринку припиняє діяльність;

б) якщо протягом року після виявлення невідповідностей потужностей вимогам законодавства про корми та тимчасового припинення дії державної реєстрації оператор ринку не усуває зазначені невідповідності;

в) якщо протягом року видано три або більше постанови про тимчасове припинення дії державної реєстрації даної потужності.

 

Стаття 19. Експлуатаційний дозвіл

1. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом на потужність, що використовується для:

1) виробництва та/або реалізації таких кормових добавок:

поживних добавок, до яких належать: вітаміни, провітаміни та речовини з встановленим хімічним складом із схожою дією; сполуки мікроелементів; амінокислоти, солі амінокислот та їх аналоги; сечовина та її похідні;

зоотехнічних добавок, до яких належать: підсилювачі засвоюваності (речовини, які під час згодовування тваринам підвищують засвоюваність кормів у результаті впливу на цільові кормові матеріали); стабілізатори кишкової флори (мікроорганізми або інші речовини з визначеним хімічним складом, які під час згодовування тваринам сприятливо впливають на кишкову флору); речовини, які сприятливо впливають на навколишнє природне середовище; інші зоотехнічні добавки;

технологічних добавок, до яких належать (лише з максимальним встановленим вмістом): антиоксиданти (речовини, які продовжують строк зберігання кормів та кормових матеріалів, захищаючи їх від пошкоджень, спричинених окисненням);

органолептичних добавок, до яких належать: барвники (каротиноїди та ксантофіли: речовини, які підсилюють чи відновлюють колір кормів; речовини, які під час згодовування тваринам підсилюють забарвлення харчових продуктів тваринного походження; речовини, які сприятливо впливають на забарвлення декоративних риб та птахів);

2) виробництва та/або реалізації преміксів, виготовлених з використанням таких кормових добавок:

зоотехнічних добавок інших, ніж: підсилювачі засвоюваності (речовини, які під час згодовування тваринам підвищують засвоюваність кормів у результаті впливу на цільові кормові матеріали); стабілізатори кишкової флори (мікроорганізми або інші речовини з визначеним хімічним складом, які під час згодовування тваринам сприятливо впливають на кишкову флору); речовини, які сприятливо впливають на навколишнє природне середовище;

поживних добавок: вітаміни, провітаміни та речовини з встановленим хімічним складом із схожою дією (вітаміни А та Д), сполуки мікроелементів; сполуки елементів, які простежуються (міді та селену );

кокцидіостатиків та гістомоностатиків;.

3) виробництва з метою реалізації, або виробництва лише для власного господарства, кормових сумішей з використанням кормових добавок або преміксів, що містять:

зоотехнічні добавки інші, ніж: підсилювачі засвоюваності (речовини, які під час згодовування тваринам підвищують засвоюваність кормів у результаті впливу на цільові кормові матеріали); стабілізатори кишкової флори (мікроорганізми або інші речовини з визначеним хімічним складом, які під час згодовування тваринам сприятливо впливають на кишкову флору); речовини, які сприятливо впливають на навколишнє природне середовище:

кокцидіостатики та гістомоностатики;

2. На потужності, що зазначені у частині першій цієї статті, оператори ринку зобов’язані отримати експлуатаційний дозвіл:

на кожну окрему потужність;

до початку експлуатації потужності.

3. Для отримання експлуатаційного дозволу особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають заяву, встановленої компетентним органом форми, та перелік кормових добавок, преміксів та кормів, які планується виробляти, переробляти, обробляти або зберігати. Перелік документів, які необхідно подавати для отримання експлуатаційного дозволу, є вичерпним.

4. Експлуатаційний дозвіл видається компетентним органом, якщо після інспектування потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, було встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства про корми.

Не потребують інспектування потужностей оператори ринку, які діють виключно як продавці, та здійснюють лише продаж кормів, без їх зберігання на потужностях. Такі оператори ринку подають компетентному органу заяву, встановленої компетентним органом форми, для підтвердження того, що корми, які вони реалізують відповідають вимогам законодавства про корми.

5. Якщо під час інспектування потужностей, зазначених у частині першій цієї статті, виявляється, що потужність відповідає вимогам лише щодо інфраструктури та обладнання, встановленим законодавством про корми, то на таку потужність компетентний орган видає тимчасовий експлуатаційний дозвіл. Якщо результат нового інспектування потужності, проведеного протягом трьох місяців з видачі тимчасового  дозволу доведе, що потужність відповідає усім вимогам, встановленим цим Законом, компетентний орган видає на таку потужність експлуатаційний дозвіл. У випадку, якщо було зроблено відповідні зміни, але потужність все ще не відповідає усім вимогам законодавства, компетентний орган може подовжити дію тимчасового дозволу. За жодних умов дія тимчасового дозволу не може перевищувати термін шість місяців.

6. У разі коли оператор ринку, який вже має експлуатаційний дозвіл, побудував нові або здійснює реконструкцію потужностей і планує використовувати їх для виробництва та обігу кормів, встановлює нову виробничу лінію, змінює вид діяльності, він повинен звернутися із заявою до головного державного інспектора про зазначені наміри не пізніше ніж за 30 календарних днів до початку зазначених дій.

Інспектування нових або реконструйованих потужностей, нових виробничих ліній та необхідні дослідження проводяться протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви.

Оператор ринку використовує нові або реконструйовані потужності, нові виробничі лінії та здійснює нові види діяльності після отримання акту за результатами проведення інспектування, якщо такий акт підтверджує відповідність вимогам законодавства про корми. Якщо в акті зазначено про невідповідність вимогам, використання нових або реконструйованих потужностей, нових виробничих ліній та видів діяльності можливе тільки після проведення повторного інспектування з оформленням відповідного акту.

7. За видачу та поновлення дії експлуатаційного дозволу в разі тимчасового припинення його дії справляється плата, яка перераховується до державного бюджету.

8. Видача або поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється після пред’явлення оператором ринку документа про внесення плати за його видачу або поновлення.

9. Переоформлення, видача дубліката експлуатаційного дозволу здійснюються безоплатно з підстав, у порядку та строки, що встановлені законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

10. Документи, зазначені у цій статті, що подаються для отримання експлуатаційного дозволу, мають бути засвідчені підписом оператора ринку, який провадить діяльність, зазначену у частині першій цієї статті, або уповноваженої ним особи.

11. Рішення про видачу або відмову у видачі експлуатаційного дозволу приймається  компетентним органом, на підставі результатів інспектування заявлених потужностей щодо їх відповідності законодавству про корми.

12. Інспектування заявлених потужностей проводиться не пізніше 15 календарних днів з дня отримання компетентним органом документів.

13. Строк видачі експлуатаційного дозволу становить 30 календарних днів з дня отримання компетентним органом відповідних документів.

14. Експлуатаційний дозвіл є безстроковим.

15. Оператори ринку та потужності, на які видано експлуатаційний дозвіл, вносяться до реєстру, зазначеного у частині другій статті 17 цього Закону, із наданням реєстраційного номеру, який ведеться компетентним органом у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері ветеринарної медицини.

16. Компетентний орган забезпечує відкритість, доступність та безоплатність цього реєстру для громадськості в електронному вигляді на його офіційному сайті в Інтернеті.

17. Підставами для відмови у видачі експлуатаційного дозволу є:

1) відсутність будь-якого з документів, передбачених цією статтею;

2) недостовірність відомостей, зазначених у поданих для отримання експлуатаційного дозволу документах;

3) заявлені потужності не відповідають вимогам законодавства про корми.

18. Відмова у видачі експлуатаційного дозволу з підстав, не передбачених частиною сімнадцятою цієї статті, забороняється.

19. У разі прийняття рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу  оператору ринку, який провадить діяльність, зазначену у частині першій цієї статті, має бути надано (особисто та/або поштовим відправленням) рішення про таку відмову з посиланням на конкретні положення законодавства про корми.

20. Надання рішення про відмову здійснюється в строк, встановлений для видачі експлуатаційного дозволу, але не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття  зазначеного рішення.

21. У разі усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі експлуатаційного дозволу, повторний розгляд документів здійснюється компетентним органом у строк та в порядку, передбаченими для отримання експлуатаційного дозволу.

22. Рішення про відмову у видачі експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

23. Оператор ринку, який має намір припинити виробництво на тій чи іншій потужності, зобов’язаний подати повідомлення про це встановленої форми до компетентного органу за місцезнаходженням потужностей – не пізніше ніж за 10 календарних днів.

24. Форма експлуатаційного дозволу затверджується Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 20. Тимчасове припинення, поновлення та анулювання дії експлуатаційного дозволу

1. Дію експлуатаційного дозволу потужностей може бути тимчасово припинено на один, декілька або усі види діяльності, якщо під час здійснення державного контролю було встановлено, що потужність не відповідає вимогам, які встановлені законодавством про корми до таких потужностей. Таке тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу продовжується до того моменту, поки оператор ринку не виконає усі вимоги законодавства, які висуваються до таких видів діяльності.

Якщо зазначені вище вимоги не виконуються протягом одного року, застосовуються положення частини восьмої цієї статті.

2. Дія експлуатаційного дозволу потужностей припиняється шляхом видачі постанови про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу потужностей головним державним інспектором компетентного органу.

3. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу якого тимчасово припинено, не має права здійснювати виробництво, реалізацію та/або обіг кормів на таких потужностях.

4. У разі тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу інформація про це вноситься до відповідного реєстру та оприлюднюється на офіційному веб-сайті компетентного органу.

5. Оператор ринку, дію експлуатаційного дозволу на потужності якого тимчасово припинено, може подати заяву компетентному органу про поновлення дії експлуатаційного дозволу після усунення причин, що стали підставою для такого припинення.

6. Поновлення дії експлуатаційного дозволу здійснюється після усунення невідповідностей законодавству про корми, які стосуються зазначених потужностей шляхом скасування постанови про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу головним державним інспектором компетентного органу. Для цього компетентний орган протягом 10 днів після отримання заяви про поновлення експлуатаційного дозволу, має здійснити повторне інспектування  зазначених потужностей. У випадку позитивного результату інспектування, та пред’явлення оператором ринку документа про внесення плати за його поновлення, таке поновлення здійснюється у десятиденний термін. Інформація про поновлення дії експлуатаційного дозволу заноситься до реєстру та оприлюднюється на офіційному веб-сайті компетентного органу.

7. Рішення про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу може бути оскаржене до компетентного органу або суду.

Дія експлуатаційного дозволу анулюється, а потужності вилучаються з реєстру потужностей у наступних випадках :

а) оператор ринку припиняє діяльність;

б) якщо протягом року після виявлення невідповідностей потужностей вимогам законодавства про корми та тимчасового припинення дії експлуатаційного дозволу оператор ринку не усуває зазначені невідповідності;

в) якщо протягом року видано три або більше постанови про тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу на дану потужності.

9. Анулювання експлуатаційного дозволу проводиться з підстав, у порядку та строки, що встановлені законодавством про дозвільну систему у сфері господарської діяльності.

 

Стаття 21. Вимоги до виробництва та обігу кормів

Корми, які знаходяться в бігу в Україні, повинні бути безпечними та відповідати вимогам, встановленим законодавством про корми.

2.  Забороняється виробництво кормів:

а) на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства про корми;

б) на потужностях, щодо яких не отримано державної реєстрації та/або експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або дія державної реєстрації чи експлуатаційного дозволу тимчасово припинена;

в) із використанням кормових добавок, які не зареєстровані в Україні згідно із законодавством про корми.

3. Забороняється обіг кормів:

а) вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам законодавства про корми;

б) вироблених на потужностях, щодо яких не отримано державної реєстрації та/або експлуатаційного дозволу, передбаченого цим Законом, або дія державної реєстрації чи експлуатаційного дозволу тимчасово припинена;

в) вироблених із використанням кормових добавок, які не зареєстровані в Україні згідно із законодавством про корми;

г) які марковані із порушенням вимог законодавства про корми;

д) ввезені(переслані) на територію України контрабандно;

є) термін зберігання, яких закінчено.

4. Вилучені корми, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання тваринами, призначеними для виготовлення харчових продуктів, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом, за рахунок оператора ринку.

5. У разі коли будь-які небезпечні корми є частиною партії або вантажу з кормами одного найменування, вважається, що всі корми цього найменування в конкретній партії або вантажі також є небезпечними, їх подальший обіг забороняється, якщо тільки після проведення подальшого контролю не буде доведено, що решта партії або вантажу є безпечною.

6. Документом, який має супроводжувати корми в обігу є товарно-транспортна накладна. Встановлення вимог щодо наявності додаткових документів, що мають супроводжувати корми в обігу, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

7. Товарно-транспортна накладна, зокрема, містить інформацію, яка забезпечує простежуваність кормів, що транспортуються та має зберігатися протягом строку, необхідного для забезпечення простежуваності.

 

Стаття 22. Вимоги до потужностей, що виробляють корми для їх ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Вимоги до потужностей, що виробляють корми для їх ввезення (пересилання) на митну територію України, не повинні перевищувати аналогічні вимоги, які встановлені для потужностей в Україні.

2. Ввезення (пересилання) на митну територію України кормів, вироблених на потужностях, що не відповідають вимогам, встановленим законодавством України про корми, не дозволяється.

3. Компетентний орган веде реєстр країн, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, та реєстр потужностей в таких країнах, з яких може здійснюватися ввезення на митну територію України кормів. Реєстри оприлюднюються на офіційному веб-сайті компетентного органу та оновлюються щомісяця не пізніше 15 числа поточного місяця.

Внесення до реєстру країн, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, здійснюється за результатами перевірки системи державного контролю країни-імпортера за поданням її компетентного органу.

Формування реєстру потужностей, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, здійснюється за поданням компетентного органу країни знаходження таких потужностей або за відповідною заявою оператору ринку кормів.

Компетентний орган повинен мати безперешкодний доступ до потужностей, що виробляють корми для їх ввезення на митну територію України, з метою інспектування таких потужностей для проведення перевірки виконання вимог законодавства про корми.

4. Компетентний орган приймає рішення щодо необхідності проведення інспектування потужності протягом 10 днів з моменту отримання заяви від оператору ринку кормів, про що повідомляє оператора ринку кормів та відповідний компетентний орган країни-експортера. Період прийняття рішення щодо включення/невключення потужності в реєстр не повинен перевищувати 60 календарних днів з моменту отримання відповідної заяви від оператору ринку кормів.

Країни та потужності в таких країнах, які на момент введення в дію цього Закону мають історію ввезення на територію України кормів, заносяться у зазначені реєстри автоматично без додаткових дій з боку компетентного органу.

5. Порядок проведення перевірки виконання встановлених законодавством вимог, реєстрації та вилучення з реєстру країн, з яких може здійснюватися ввезення на територію України кормів, та реєстру потужностей для імпорту в Україну встановлюється компетентним органом.

 

Стаття 23. Корми, заборонені до ввезення (пересилання) на митну територію України

1. Забороняється ввезення (пересилання) на митну територію України кормів, які є небезпечними або  марковані із порушенням вимог законодавства про корми.

2. Якщо виявляється, що корми для тварин, виготовлені в інших країнах, можуть становити ризик для здоров’я людини, здоров’я тварин чи навколишнього природного середовища компетентний орган може вжити таких заходів:

1) припинення ввезення (пересилання) на митну територію України кормів для тварин з країни-виробника і, якщо можливо, з транзитної країни;

2) встановлення особливих вимог до відповідних кормів для тварин з усієї або частини території країни-виробника;

3) будь-який інший тимчасовий захід.

3. У строк не більш як п’ять робочих днів вжиті компетентним органом заходи повинні бути підтверджені, змінені, скасовані чи розширені відповідно до встановлених законодавством процедур, а рішення про це опубліковано на офіційному веб-сайті компетентного органу.

 

Стаття 24. Державна реєстрація кормових добавок.

У виробництві кормів та кормів, які перебувають в обігу, дозволяється використання лише тих кормових добавок, що включені до Державного реєстру кормових добавок, дозволених до використання в кормах.

2. Компетентний орган здійснює їх державну реєстрацію та веде Державний реєстр кормових добавок. У Державному реєстрі кормових добавок, зокрема, зазначаються їх максимально допустимі рівні у випадках, коли їх невизначення ставить під загрозу здоров’я тварин. У Державному реєстрі кормових добавок також зазначаються  види тварин, яким дозволено споживати корми, що містять відповідні кормові добавки.  Державний реєстр кормових добавок оновлюється компетентним органом не пізніше 15 числа кожного місяця.

3. Забороняється реєстрація (перереєстрація) кормових добавок, які:

1) завдають шкоди ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану в Україні;

2) мають несприятливий вплив на здоров'я людей, тварин та довкілля;

3) представлені в такий спосіб, що може вводити в оману користувачів/споживачів;

4) завдають шкоди споживачеві шляхом погіршення характерних особливостей продуктів тваринного походження або справляють на споживача помилкове враження щодо характерних особливостей продуктів тваринного походження.

Для здійснення державної реєстрації кормових добавок оператор ринку кормів (далі - заявник ) подає заяву разом з відповідними супровідними документами, перелік яких встановлюється компетентним органом, до уповноваженого ним Національного агентства ветеринарних препаратів та кормових добавок. Заявник відповідає за достовірність наданої інформації у реєстраційному досьє відповідно до законодавства. Заявник, який подає заяву на реєстрацію кормових добавок, вказує у супровідних документах до неї всю інформацію, яку він бажає залишити конфіденційною.

Протягом 15 днів з дня отримання заяви разом із відповідними супровідними документами Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок зобов’язаний повідомити заявника про отримання заяви.

Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок здійснює наукову оцінку (експертизу) поданих документів, організовує необхідні дослідження і вживає інших заходів для перевірки інформації та відомостей, зазначених у документах, в термін, що не перевищує 90 днів з дня отримання заяви, повного комплекту документів та відповідної оплати, готує експертні висновки та надає рекомендації компетентному органу щодо державної реєстрації відповідних кормових добавок.

Державна фармакологічна комісія ветеринарної медицини розглядає експертні висновки та надає рекомендації компетентному органу щодо державної реєстрації відповідних кормових добавок.

Компетентний орган приймає рішення про державну реєстрацію кормових добавок або відмову в їх реєстрації. У державній реєстрації може бути відмовлено, якщо внаслідок перевірки відомостей та документів, поданих заявником, виявлено некомплектність досьє або належним чином не підтверджені безпечність кормових добавок чи є інші характерні показники, зазначені в частині третій цієї статті.

Після прийняття рішення про реєстрацію кормових добавок вони заносяться до Державного реєстру кормових добавок, який веде компетентний орган. У Реєстрі кормовій добавці присвоюється реєстраційний номер, а також зазначається інформація щодо. Термін дії реєстрації не може перевищувати 10 років.

У разі прийняття рішення про відмову в реєстрації це рішення, а також вичерпне пояснення його причин повідомляються заявнику. Заявник у встановленому законом порядку може оскаржити його до суду.

Усі кормові добавки, які дозволені до використання Європейським Союзом, підлягають спрощеній процедурі реєстрації. Спрощена процедура реєстрації встановлюється компетентним органом за поданням Головного державного лікаря ветеринарної медицини.

Компетентний орган забезпечує відкритість, доступність та безоплатність реєстру для громадськості в електронному вигляді на його офіційному веб-сайті.

 

Розділ VІ ВИМОГИ ДО МАРКУВАННЯ, ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТА ПАКУВАННЯ КОРМІВ

 

Стаття 25. Принципи маркування, реклами та представлення кормів

1. Маркування, реклама та представлення кормів для тварин, включаючи їх форму, зовнішній вигляд та упаковку, пакувальний матеріал, що використовується, спосіб їх розміщення та оформлення, а також інформація в будь-яких засобах масової інформації не повинні вводити в оману  кінцевого користувача, зокрема:

щодо передбачуваного використання чи характеристик кормів, а саме: характеру, способу виготовлення або виробництва, властивостей, складу, кількості, терміну зберігання, видів або категорій тварин, для яких він призначений;

шляхом присвоєння кормам ефектів і характеристик, яким вони не притаманні, або інформації про те, що їм притаманні особливі характеристики, коли насправді всім аналогічним кормам притаманні такі характеристики.

2. Кормові матеріали та кормові суміші, які знаходяться в обігу насипом або в незакритих упаковках або контейнерах у відповідності до статті 34 цього Закону, мають супроводжуватися документами, які містять усю обов’язкову інформацію, яка має бути представлена на етикетці, та є обов’язковою відповідно до вимог цього Закону.

3. Корми, призначені для особливих поживних цілей можуть маркуватися такими лише за умови, що їх призначене використання включено до переліку призначеного використання кормів для тварин для особливих поживних цілей, затвердженого  компетентним органом, а також якщо вони відповідають основним поживним характеристикам для відповідних особливих цілей, які містяться у зазначеному переліку.

Вимоги щодо процедури розроблення та ведення зазначеного переліку, а також внесення до нього змін встановлюється у нормативно-правовому акті компетентного органу.

4. Маркування кормів, призначених для тварин, які утримуються для наукових та експериментальних цілей може регулюватися окремим нормативно-правовим актом, виданим компетентним органом. При цьому таке призначення корму має бути чітко зазначено у маркуванні. 

5. На виконання положень цієї статті компетентний орган розробляє та затверджує детальні процедури щодо застосування цих принципів, так само як і дозволені допуски розходжень між зазначеними у маркуванні значеннями складу кормового матеріалу та/або кормової суміші та значеннями, встановленими під час здійснення державного контролю, який здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про корми.

 

Стаття 26. Вимоги щодо загального обов’язкового маркування кормів

1. Обов’язкове маркування надається державною мовою, повністю на видному місці упаковки, контейнера, або на етикетці, яка прикріплена до них, або у супровідних документах, у формі, яка є легкою для розуміння. Маркування повинне бути чітким, стійким, нерозтертим.

2. Обов’язкове маркування на упаковці повинно легко розпізнаватися та не повинно спотворюватися іншою інформацією. Воно повинно бути представлено в кольорі, шрифті та розмірі, який не ускладнює сприйняття інформації про корм і не виділяє якусь частину інформації, якщо тільки таке виділення не призначено для привернення уваги до  попереджувальних написів.

3. Обов’язкове маркування кормового матеріалу або  кормової суміші повинно містити наступну інформацію:

a) вид корму: кормовий матеріал, повнораціонний корм чи додатковий корм, в залежності від конкретних випадків:

- для повнораціонного корму може у відповідних випадках використовуватися позначення повнораціонний замінник молока;

- для додаткового корму можуть використовуватися в залежності від конкретних випадків наступні позначення: «мінеральний корм», або «додатковий корм», або замінник молока;

- для домашніх тварин, окрім котів та собак, повнораціонний корм та додатковий корм може замінюватися терміном кормова суміш;

б) назву та адресу оператора ринку кормів, відповідального за маркування;

в) номер експлуатаційного дозволу;

г) номер партії;

д) кількість корму в установлених одиницях виміру (маса нетто, об’єм або поштучно);

е) список кормових добавок, якому передує заголовок “добавки”;

є) вміст вологи.

4. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами в), г), д) та є) частини третьої цієї статті не є обов’язковим, якщо оператор ринку кормів та/або кінцевий користувач перед кожною угодою щодо придбання корму зробить письмову заяву, що він не буде вимагати зазначену інформацію.

5. Для запакованих кормів зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами в), г), д) частини третьої цієї статті  можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. В цьому випадку необхідно чітко зазначити, в якому місці знаходяться ці відомості.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами в), г), д) та є) частини третьої цієї статті не є обов’язковим для кормових матеріалів, які не містять кормові добавки, за виключенням консервантів та добавок для силосування, які виробляються та постачаються оператором ринку кормів відповідно до статті 34 цього Закону іншому оператору ринку кормів, який займається первинним виробництвом для потреб власного господарства.

7. Для кормових матеріалів та кормових сумішей, які не перевищують 20 кг, та призначені кінцевому користувачу та знаходяться в обігу розсипом, відомості, передбачені частиною третьою цієї статті можуть надаватися до уваги кінцевого користувача шляхом відповідних інструкцій у місцях продажу. В цьому   випадку зазначення відомостей, передбачених пунктом а) частини третьої цієї статті в залежності від конкретних випадків надається кінцевому користувачу разом із рахунком. 

8. Відомості, які вимагаються пунктами б), в), е) та є) частини третьої цієї статті щодо запакованих кормів для домашніх тварин, можуть наноситися на зовнішню упаковку, а не на кожний контейнер, за умови, що сукупна загальна вага упаковки не перевищує 10 кг.

9. На виконання пунктів е) та є) частини третьої цієї статті компетентний орган розробляє та затверджує додаткові вимоги щодо маркування кормових добавок у кормових матеріалах та кормових сумішах для продуктивних та непродуктивних тварин.

 

Стаття 27. Вимоги щодо особливого обов’язкового маркування кормових матеріалів.

На додаток до вимог, передбачених статтями 25 та 26 цього Закону, маркування кормових матеріалів також має мітити наступну інформацію:

а) назву кормового матеріалу;

б) обов’язкову декларацію;

2. На додаток до вимог, передбачених частиною першою цього Закону, маркування кормових матеріалів у випадку включення до них кормових добавок, також має мітити наступну інформацію:

а) види або категорії тварин, для яких призначено даний кормовий матеріал, якщо відповідні кормові добавки були дозволені не для усіх видів тварин або дозволені із максимальними межами для деяких тварин;

б) вказівки по належному використанню, якщо встановлено максимальний вміст відповідних кормових добавок;

в) мінімальний термін зберігання для кормових добавок за виключенням технологічних кормових добавок.

3. Для запакованих кормів зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом в) частини першої цієї статті можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. В цьому випадку необхідно чітко зазначити, в якому місці знаходяться ці відомості.

4. На виконання пункту б) частини першої цієї статті компетентний орган розробляє та затверджує додаткові вимоги щодо обов’язкової декларації кормових матеріалів.

5. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом б) частини першої цієї не є обов’язковим, якщо оператор ринку кормів та/або кінцевий користувач перед кожною угодою щодо придбання корму зробить письмову заяву, що він не буде вимагати зазначену інформацію.

6. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом б) частини першої цієї статті не є обов’язковим для кормових матеріалів, які не містять кормові добавки, за виключенням консервантів та добавок для силосування, які виробляються та постачаються оператором ринку кормів відповідно до статті 34 цього Закону іншому оператору ринку кормів, який займається первинним виробництвом для використання для потреб власного господарства.

7. Для кормових матеріалів та кормових сумішей, які не перевищують 20 кг, та призначені кінцевому користувачу та знаходяться в обігу розсипом, відомості, передбачені пунктом а) частини першої цієї статті можуть надаватися до уваги кінцевого користувача шляхом відповідних інструкцій у місцях продажу. В цьому   випадку зазначення відомостей, передбачених пунктом а) частини третьої цієї статті в залежності від конкретних випадків надається кінцевому користувачу разом із рахунком.

8. Вимоги до додаткового особливого обов’язкового маркування кормових матеріалів та кормових сумішей для продуктивних та непродуктивних тварин встановлюються у нормативно-правовому акті компетентного органу.

 

Стаття 28. Вимоги щодо особливого обов’язкового маркування кормових сумішей

1. На додаток до вимог, передбачених статтею 26 цього Закону, маркування кормових сумішей має мітити наступну інформацію:

а) види або категорії тварин, для яких призначено дану кормову суміш;

б) вказівки щодо належного використання, які вказують на мету, для якої дана  кормова суміш призначена;

в) у випадках, коли виробник не є особою, відповідальною за маркування, потрібно наводити наступне:

назву та адресу виробника, або

номер експлуатаційного дозволу, або реєстраційний номер;

г) зазначення терміну зберігання відповідно до наступних вимог: “вжити до …”, за чим слідує дата, яка  вказує день, у випадку кормів, які швидко піддаються псуванню; або “вжити до кінця…”, за чим слідує дата, яка вказує конкретний місяць, у випадку інших кормів. Якщо дата виробництва вказана на етикетці, то дата, яка вказує мінімальний термін зберігання може бути наведена у вигляді  “ (період часу в днях або місяцях) від дати виробництва”;

д) перелік назв усіх кормових матеріалів, які входять до складу кормової суміші, під яким передує заголовок “склад”. Перелік кормових матеріалів, які входять до складу кормової суміші, зазначається в порядку зменшення ваги, розрахованої за вмістом вологи в кормовій суміші. Цей перелік може включати відсотки кормових матеріалів за вагою;

е) обов’язкові декларації, в залежності від конкретних випадків.

2. До переліку кормових матеріалів, який зазначений у пункті д) частини 1 цієї статті, застосовуються наступні вимоги:

а) назва та відсоток за вагою кормового матеріалу мають зазначатися, якщо його наявність виділена у маркуванні словами, малюнками або графічними зображеннями;

б) якщо вага у відсотках кормових матеріалів, які містяться у кормовій суміші  для продуктивних тварин не зазначається у маркуванні, оператор ринку кормів, відповідальний за маркування, зобов’язаний надати покупцю за його запитом інформацію щодо кількісного складу даних у діапазоні +/- 15% від значення відповідно до складу корму, якщо зазначена інформація не носить конфіденційний характер відповідно до законодавства;

в) якщо кормова суміш призначена для непродуктивних тварин, за виключенням тварин для виготовлення хутра, зазначення конкретної назви кормового матеріалу може бути замінено на назву категорії, до якої належить кормовий матеріал.

3. Компетентний орган розробляє, затверджує та оновлює реєстр кормових матеріалів, який включає перелік категорій кормових матеріалів, які можуть зазначатися замість окремих кормових матеріалів у маркуванні кормів для непродуктивних тварин, за виключенням тварин для виготовлення хутра. Під час розроблення зазначеного реєстру компетентний орган користується реєстром кормових матеріалів, та  переліком категорій кормових матеріалів, які можуть зазначатися замість окремих кормових матеріалів у маркуванні кормів для непродуктивних тварин, за виключенням тварин для виготовлення хутра Європейського Союзу.

4. Для запакованих кормів зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами в), г), д) частини першої цієї статті можуть наноситися безпосередньо на упаковку, а не на етикетку. В цьому випадку необхідно чітко зазначити, в якому місці знаходяться ці відомості.

5. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктами а) та б) частини першої цієї статті не є обов’язковим, якщо кормова суміш складається не більше, ніж з трьох кормових матеріалів, і ці кормові матеріали чітко зазначені в описі.

6. Для кормових матеріалів та кормових сумішей, які не перевищують 20 кг, та призначені кінцевому користувачу та знаходяться в обігу розсипом, зазначення у маркуванні відомостей, передбачених частиною третьою цієї статті можуть надаватися до уваги кінцевого користувача шляхом відповідних інструкцій у місцях продажу. В цьому випадку зазначення відомостей, передбачених пунктами а) та б) частини першої цієї статті в залежності від конкретних випадків надається кінцевому користувачу разом із рахунком.

7. Відомості, які вимагаються пунктами б), в), д) та е) частини першої цієї статті щодо кормів для домашніх тварин, які реалізовуються в упаковках із декількома контейнерами, можуть наноситися на зовнішню упаковку, а не на кожний контейнер, за умови, що сукупна загальна вага упаковки не перевищує 10 кг.

8. Зазначення у маркуванні відомостей, які вимагаються пунктом е) частини 1 цієї статті не є обов’язковим для сумішей суцільних рослинних зерен, насіння та плодів.

9. Вказівки, зазначені у пункті б) частини першої цієї статті, у випадку коли кормові матеріали та додаткові корми містять добавки вище максимальних рівнів, які встановлені  для повнораціонних кормів, зазначають максимальну кількість:

у грамах або кілограмах, або одиницях об’єму додаткового корму або кормових матеріалів на тварину на день;

процент добового раціону; або

на кілограм повнораціоного корму або відсоток у повнораціонному кормі, з метою забезпечення того, що максимальний вміст кормових добавок у добовому раціоні відповідає встановленим вимогам.

 

Стаття 29. Вимоги щодо додаткового обов’язкового маркування кормів, призначених для спеціальних поживних цілей

1. На додаток до вимог, передбачених статтями 25, 26, 27 та 28 цього Закону в залежності від конкретних випадків, маркування кормів, призначених для спеціальних поживних цілей, має також мітити наступну інформацію:

а) позначення «дієтичний» виключно для кормів, призначених для спеціальних поживних цілей, після маркування корму відповідно до пункту а) частини третьої статті 26 цього Закону;

б) відомості щодо відповідного можливого використання;

в) застереження, щодо отримання заключення від ветеринара або експерта щодо годування перед використанням корму або перед подовженням терміну його застосування.

 

Стаття 30. Вимоги щодо додаткового обов’язкового маркування кормів для домашніх тварин

1. Маркування кормів для домашніх тварин має містити безкоштовний телефонний номер, або інші засоби комунікації, для того щоб покупець, кінцевий користувач міг отримати наступну додаткову інформацію щодо:

а) кормових добавок, які містяться в кормі для домашніх тварин;

б) кормових матеріалів, які містяться в кормі для домашніх тварин, та позначаються відповідно до пункту в) частини другої статті 28.

 

Стаття 31. Вимоги до особливого обов’язкового маркування кормових добавок та преміксів

1. На додаток до вимог статтей 25 та 26, кормові добавки або премікси добавок мають містити наступну інформацію на маркуванні стосовно кожної добавки, що міститься в матеріалі:

 a) назва, яка присвоюється добавці при реєстрації, якій передує назва функціональної групи, зазначеної у реєстрації;

б) назва та адреса оператора ринку, відповідального за маркування відповідно до вимог цієї статті;

в) маса нетто, а у випадку рідких добавок та преміксів – об’єм нетто, або маса нетто;

г) номер експлуатаційного дозволу, за наявності ;

д) інструкції або рекомендації щодо безпечного використання, а також, за необхідності, особливі вимоги, зазначені при реєстрації, у тому числі види тварин та категорії, для яких призначені добавки чи премікси;

е) ідентифікаційний номер;

є) номер партії та дата виробництва

У випадку преміксів, положення пп. б), г), д) та є) частини першої цієї статті не застосовуються до включених кормових добавок.

3. У випадку ароматичних кормових сумішей перелік добавок може бути замінено на суміш ароматичних сумішей. Це не поширюється на ароматичні кормові суміші, які підлягають кількісному обмеженню при використанні в кормах та питній воді.

4. На додаток до вимог, встановлених частинами першою та другою цієї статті, упаковка або контейнер кормових добавок, що належать до: зоотехнічних добавок, кокцидіостатиків та гістомоностатиків; поживних добавок; ензимів; мікроорганізмів; ароматичних кормових сумішей; технологічних добавок; сенсорних (смакових) добавок або преміксів із вмістом добавок, що належать до вище зазначених, повинні містити інформацію, зазначену у статті 31 цього Закону.

5. У випадку преміксів, назва премікс повинна міститися на етикетці. Носії, у випадку кормових матеріалів, повинні зазначатися відповідно до положень у відповідності до п. д) частини першої статті 28 цього Закону. Якщо вода використовується у якості носія, то повинен зазначатися вміст вологи премікса. Лише один термін зберігання може бути зазначено для кожного преміксу в цілому. Мінімальний термін зберігання визначається на основі мінімального терміну зберігання кожного з його компонентів.

 

Стаття 32. Вимоги до особливого обов’язкового маркування окремих  кормових добавок та преміксів

У випадку маркування зоотехнічних кормових добавок, кокцидіостатиків і гістомоностатиків, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

а) дата закінчення гарантійного терміну або терміну зберігання від дати виробництва;

б) концентрація.

У випадку маркування ензимів, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

а) назва активного компоненту або компонентів відповідно до їх ензимної дії та інформації, що міститься в реєстрації;

б) ідентифікаційний номер Міжнародного союзу біохімії;

в) замість концентрації: одиниці дії (одиниці дії на грам або одиниці дії на мілілітр).

У випадку маркування мікроорганізмів, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

а) дата закінчення терміну зберігання від дати виробництва;

б) інструкції з використання;

в) ідентифікаційний номер штаму;

г) номер одиниць формуючих колоній на грам.

У випадку маркування поживних добавок, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

а) рівень активної речовини;

б) дата закінчення терміну зберігання цього рівня від дати виробництва.

У випадку маркування технологічних та сенсорних (смакових) добавок, за виключенням ароматичних кормових сумішей, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

а) рівень активної речовини.

У випадку маркування ароматичних кормових сумішей, на додаток до іншого обов’язкового маркування, передбаченого цим Законом, має зазначатися наступна інформація:

а) частка її вмісту у преміксах.

 

Стаття 33. Добровільне маркування

1. Оператор ринку може на додаток до обов’язкового маркування застосовувати добровільне маркування, яке мстить добровільні відомості, які не повинні суперечити принципам маркування, представлення та реклами, зазначених в цьому Розділі.

2. Принципи добровільного маркування можуть розроблятися відповідними асоціаціями операторів ринку кормів.

 

Стаття 34. Вимоги до пакування кормів

1. Кормові  матеріали, кормові суміші, кормові добавки та премікси можуть перебувати в обігу тільки в закритих упаковках або контейнерах. Упаковки чи контейнери мають бути закриті таким чином, щоб при відкритті вони пошкоджувались та не могли бути повторно використані оператором ринку.

2. Перебувати в обігу розсипом або в незапакованих упаковках або контейнерах можуть:

1) кормові матеріали;

2) кормові суміші, отримані виключно шляхом змішування зерна або цілих плодів;

3) кормові суміші для їх поставки між виробниками;

4) кормові суміші, поставлені безпосередньо від виробника до господарств;

5) кормові суміші, поставлені від виробників до потужностей, де здійснюється пакування;

6) кормові суміші масою не більш як 50 кілограмів, які призначені для кінцевого користувача і відбираються безпосередньо із закритої упаковки або контейнера;

7) сіль в блоках або лизунці.

 

Стаття 35. Вимоги до заяв

1. Під час маркування та представлення кормових матеріалів та кормових сумішей повинна приділятися особлива увага щодо наявності або відсутності тієї чи іншої речовини у складі кормів, конкретним поживним характеристикам або процесам, або функціям, які до них відносяться, за умови виконання наступних вимог:

а) заява є об’єктивною та доступною для перевірки компетентним органом та є доступним для розумінням кінцевим користувачам;

б) оператор ринку, відповідальний за маркування, надає на запит компетентного органу наукове обґрунтування своєї заяви шляхом посилання на науковий доказ, який знаходиться у вільному доступі, або шляхом задокументованого дослідження оператора ринку. Науковий доказ має бути у публічному доступі саме тоді, коли корми реалізовуються на ринку. Покупці мають право звертатися до компетентного органу у встановлених законом випадках щодо достовірності заяв. У випадку, якщо висновок щодо твердження передбачає, що заява є недостатньо обґрунтованою, маркування у відношенні щодо цієї заяви буде вважатися таким, яке вводить в оману. Якщо компетентний орган має обґрунтовані підстави вважати, що науковий доказ, не є вірним, він може провести перевірку даного наукового доказу відповідно до законодавства.

2. Заяви щодо оптимізації харчування або захисту фізіологічних умов дозволяються, якщо вони не містять положень, зазначених у пункті а) частини третьої цієї статті.

3. Маркування та представлення кормових матеріалів та кормових сумішей не може містити наступну інформацію:

а) що корм попереджує, виліковує або має цілющу дію відносно певної хвороби, за виключення кокцидіостатиків та гістомоностатиків. Цей пункт не застосовується відносно поживних дисбалансів, за умови, що з ним не пов’язано жодного патологічного симптому;

б) що корм має особливі поживні цілі, якщо тільки цей корм не відповідає положенням частини третьої статті 26 цього Закону.

 

Розділ VІІ ВИМОГИ ДО ГІГІЄНИ КОРМІВ

 

Стаття 36. Загальні вимоги до операторів ринку, які здійснюють первинне виробництво та ведення записів щодо забезпечення безпечності кормів

1. Оператори ринку, що здійснюють первинне виробництво, а також провадять пов’язану з первинним виробництвом діяльність, зокрема транспортування, зберігання та поводження із продукцією первинного виробництва в місці первинного виробництва, транспортування продукції первинного виробництва з місця первинного виробництва до потужності, а також змішування кормів лише для потреб власного господарства без використання добавок або без попереднього змішування добавок, за винятком добавок для силосування,  забезпечують, що їхня діяльність, спрямована на попередження, зменшення або знищення небезпечних факторів, які  можуть становити загрозу безпечності кормів.

2. Оператори ринку забезпечують, щоб первинна продукція, яка була вироблена, підготовлена, очищена та запакована на їх потужностях, а також первинна продукція, що зберігається або транспортується, була захищена від забруднення та псування.

3. Оператори ринку забезпечують виконання вимог, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, шляхом дотримання законодавства про корми щодо контролю небезпечних факторів, включаючи:

а) заходи щодо контролю небезпечного забруднення, яке походить з повітря, ґрунту, води, добрив, продуктів захисту рослин, біоцидів, ветеринарних препаратів, а також поводженням та знищенням відходів;

б) заходи щодо здоров’я рослин, тварин та довкілля, які можуть вплинути на безпечність кормів, включаючи програми з моніторингу та контролю зоонозів та зоонозних агентів.

4. З метою забезпечення безпечності первинної продукції оператори ринку  впроваджують відповідні заходи, зокрема:

a) утримання в чистому стані, та дезінфекція приміщень, обладнання, контейнерів, тари та транспортних засобів, які були використані для виробництва, приготування, сортування, пакування, зберігання та транспортування кормів після очищення;

б) забезпечення гігієни виробництва, транспортування та зберігання кормів та їх чистоту;

в) використання чистої води для запобігання небезпечному забрудненню;

г) попередження поширення небезпечного забруднення серед тварин;

ґ) збереження та вивезення відходів та небезпечних речовин у безпечний спосіб з метою запобігання забрудненню;

д) забезпечення того, щоб пакувальні матеріали не були джерелом небезпечного забруднення кормів;

е) врахування результатів будь-яких відповідних досліджень (випробувань) зразків продукції первинного виробництва або інших зразків, пов’язаних із безпечністю кормів.

5. Оператори ринку за відповідні періоди ведуть записи щодо заходів контролю небезпечних факторів, враховуючи природу та розмір потужності, зокрема, про:

a) використання продуктів захисту рослин та біоцидів;

б) використання генетично модифікованого насіння;

в) наявності шкідливих організмів чи хвороб, що можуть вплинути на безпечність продукції первинного виробництва;

г) результатів досліджень (випробувань) зразків, отриманих від продукції первинного виробництва, або інших зразків, відібраних із діагностичною метою, які є важливими для безпечності кормів;

д) джерела та кількість кожного виду вхідних кормів, а також призначення та кількість кожного виду вихідних кормів.

Оператори ринку повинні надавати усю інформацію із цих записів компетентному органу під час здійснення державного контролю.

6. На операторів ринку кормів, які здійснюють діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, не поширюються вимоги, покладені на операторів ринку, які займаються діяльністю, іншою, ніж первинне виробництво, зазначені у статтях 38-43 цього Закону.

 

Стаття 37. Розробка, затвердження та застосування методичних рекомендацій

1. Оператори ринку можуть застосовувати при виробництві кормів методичні рекомендації.

Методичні рекомендації щодо належної практики для первинного виробництва мають містити інформацію щодо небезпечних факторів, які можуть виникнути під час первинного виробництва кормів, а також дії щодо контролю таких небезпечних факторів, включаючи заходи, передбачені законодавством про корми, такі як:

a) контроль забруднення мікотоксинами, важкими металами, радіоактивними матеріалами;

б) використання води, органічних відходів та добрив;

в) використання засобів захисту рослин і біоцидів, та їх простежуваності;

г) використання ветеринарних препаратів і кормових добавок, та їх простежуваності;

д) підготовку, зберігання та простежуваність кормових матеріалів;

є) знищення мертвих тварин, поводження з відходами та їх захоронення;

е) вжиття захисних заходів для запобігання проникненню заразних хвороб, що передаються тваринам через корми, а також зобов’язання щодо повідомлення компетентного органу про такі випадки;

ж) проведення процедур та вжиття практичних заходів для забезпечення умов гігієни під час виробництва, підготовки, пакування, зберігання та транспортування кормів, включаючи ефективне очищення та боротьбу із шкідниками;

з) вимог до ведення записів.

2. Методичні рекомендації розробляються об'єднаннями операторів ринку і затверджуються відповідно до вимог цього Закону.

3. Повідомлення про початок розробки методичних рекомендацій та розміщення тексту проекту здійснюються на офіційному веб-сайті органу державної влади, яким їх буде затверджено. Оприлюднення проекту методичних рекомендацій в мережі Інтернет здійснюється протягом 10 робочих днів з дати подання проекту об'єднанням операторів ринку, яке його розробило.

4. У тексті повідомлення має бути наведена така інформація:

1) найменування та контактні дані (телефон, поштова та електронна адреси) об'єднання операторів ринку - розробника методичних рекомендацій;

2) мета розробки;

3) положення нормативно-правового акту, щодо якого надається роз'яснення

5. Розробник методичних рекомендацій зобов'язаний опрацювати проект з урахуванням зауважень та пропозицій зацікавлених осіб, наданих у письмовій формі, та оприлюднити їх перелік із скороченим викладенням змісту та своїх висновків на офіційному веб-сайті органу державної влади, яким буде затверджено методичні рекомендації.

6. Розробник методичних рекомендацій надає доопрацьований проект і перелік зауважень та пропозицій органу державної влади, яким буде затверджено методичні рекомендацій, який повинен провести його аналіз впродовж 30 робочих днів з метою:

1) встановлення відповідності методичних рекомендацій положенням діючого законодавства про безпечність та гігієну кормів, а у разі їх відсутності - положенням документів відповідних міжнародних організацій;

2) оцінки можливості застосування положень методичних рекомендацій на практиці.

7. У разі невідповідності проекту вимогам частин п'ятої та сьомої цієї статті проект методичних рекомендацій протягом 10 робочих днів повертається розробнику із детальним поясненням щодо неможливості його затвердження.

8. Розробник методичних рекомендацій після доопрацювання проекту методичних рекомендацій з урахуванням зауважень може повторно подати його на затвердження до відповідного органу державної влади відповідно до частин п'ятої - восьмої цієї статті.

9. Застосування методичних рекомендацій не є обов’язковим.

 

Стаття 38. Вимоги до потужностей та обладнання

1. Приміщення для переробки та зберігання кормів, обладнання, контейнери, тара, транспортні засоби утримуються в чистому стані. 

2. Розташування, конструкція, монтаж та розмір потужностей (об’єктів) і обладнання повинні відповідати таким вимогам:

a) дозволяти проводити чищення та/або дезінфекцію;

б) дозволяти мінімізувати ризик виникнення помилок та уникати забруднення, перехресного забруднення та будь-якого несприятливого впливу на безпечність продуктів. Машинне обладнання, яке контактує з кормами, повинно бути висушене після будь-якого мокрого процесу чищення.

3. Обладнання, що використовуються для змішування та/або виробництва, повинні підлягати регулярним перевіркам відповідно до письмових процедур, які виробник цього обладнання попередньо встановив, а саме:

a) усі ваги та вимірювальні пристрої, що використовуються у виробництві кормів, повинні відповідати діапазонам ваги або об'ємів, які вимірюються, з необхідним регулярним тестуванням для підтримання їхньої точності;

б) усі мішалки, що використовуються у виробництві кормів, повинні відповідати діапазонам ваги або об'ємів, які змішуються, вони мають бути здатні виробляти однорідні суміші та розчини.

4. Приміщення повинні мати належне природне та/або штучне освітлення.

5. Дренажні приміщення мають відповідати призначеним цілям їх використання та бути сконструйованими у такий спосіб, щоб уникнути ризику забруднення кормів.

6. Вода, яку використовують у виробництві кормів, повинна мати відповідну якість для тварин; труби для подачі води повинні мати інертну природу.

7. Стічні, відпрацьовані води та дощову воду необхідно утилізувати у такий спосіб, щоб це не впливало на обладнання, безпечність та якість кормів. Зіпсовані продукти та пил необхідно контролювати для запобігання поширенню шкідників.

8. Вікна та інші отвори повинні мати захист проти проникнення шкідників. Двері повинні бути щільно змонтовані та у зачиненому стані мати захист проти проникнення шкідників.

9. Стеля та верхні кріплення мають бути сконструйовані, змонтовані та оброблені таким чином, щоб попереджувати накопичення бруду, зменшувати конденсат, ріст небажаної плісняви і відпадання частинок конструкції, що може вплинути на безпечність та якість кормів.

10. На потужностях мають бути запроваджені програми ефективної боротьби зі шкідниками.

 

Стаття 39. Вимоги до виробництва

1. Оператори ринку під час виробництва кормів повинні дотримуватися таких вимог:

1) етапи виробництва виконуються згідно з попередньо встановленими письмовими процедурами та інструкціями, призначеними для визначення, перевірки та контролю критичних точок у процесі виробництва;

2) застосовуються технічні або організаційні заходи для уникнення або зменшення перехресного забруднення;

3) проводиться моніторинг наявності заборонених небажаних речовин у кормах та/або інших забруднюючих речовин, які можуть вплинути на здоров’я людей або тварин, одночасно з розробленням стратегії контролю для зменшення ризику;

4) відокремлення та ідентифікація відходів та матеріалів, які не придатні для кормів;

5) знищення та заборона використання в якості кормів матеріалів, що містять небезпечні рівні ветеринарних препаратів, забруднюючих речовин або інших небезпечних факторів;

6) запровадження заходів для ефективного забезпечення простежуваності продуктів .

 

Стаття 40. Вимоги до зберігання та  перевезення

1. Оператор ринку під час зберігання або перевезення кормів зобов’язаний:

1) зберігати перероблені корми окремо від неперероблених кормових матеріалів та добавок для запобігання перехресному забрудненню перероблених кормів. При цьому використовуються належні пакувальні матеріали;

2) зберігати корми у призначених для цього місцях;

3) зберігати та перевозити корми таким чином, щоб їх можна було легко ідентифікувати, а також запобігти перехресному забрудненню та/або псуванню;

4) утримувати у чистому стані контейнери та обладнання, яке використовується для транспортування, зберігання, конвеєрного транспортування, оброблення та зважування кормів, а також запровадити їх належне очищення після використання з мінімізацією слідів чистячих та дезінфікуючих засобів;

5) мінімізувати псування та зараження шкідниками;

6) дотримуватись умов зберігання.

 

Стаття 41. Вимоги до персоналу потужностей

1. Оператори ринку на власних потужностях повинні виконувати наступні вимоги:

1) персонал повинен володіти кваліфікацією, необхідною для виробництва кормів;

2) персонал повинен мати посадові інструкції із зазначенням їх прав, обов’язків та відповідальності щодо виробництва кормів. Такі інструкції мають надаватися компетентному органу під час проведення державного контролю;

3) персонал повинен бути проінформованим письмово про їх обов’язки та повноваження, в тому числі у випадку змін у інструкціях.

 

Стаття 42. Вимоги до ведення документації щодо простежуваності

1. Документація щодо простежуваності здійснюються оператором ринку у письмовому або електронному вигляді, і має бути доступною на запит компетентного органу.

2. Усі оператори ринку кормів, включаючи тих, що діють виключно як продавці без зберігання продукту на своїх потужностях, повинні для забезпечення ефективної простежуваності  вести  відповідну документацію, яка включає відомості про деталі закупівлі, виробництво та продаж кормів .

3. Оператори ринку кормів, за винятком тих, що діють виключно як продавці без зберігання продукту на своїх потужностях, повинні вести наступну документацію:

відомості щодо процесу виробництва та засобів контролю;

відомості щодо простежуваності.

4. Документація щодо процесу виробництва та засобів контролю призначена для встановлення та контролю критичних точок у виробничому процесі. Результати відповідних заходів контролю зберігаються операторами ринку кормів для забезпечення простежуваності виробництва кожної реалізованої партії продуктів, та встановлення відповідальності у разі виникнення скарг.

5. Документація щодо простежуваності включає:

1) для кормових добавок: відомості про природу та кількість вироблених добавок, відповідні дати виробництва та, за необхідності, номер партії або конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва); назву та адресу потужності, до якої були доставлені добавки, природу та кількість поставлених добавок та, за необхідності, номер партії або конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва);

2) для преміксів: назву та адресу виробників або постачальників добавок, відомості про природу та кількість використаних добавок та номер партії або конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва); дату виробництва преміксів та номер партії за необхідності; назву та адресу установи, до якої премікси було доставлено, дату поставки, природу та кількість поставлених преміксів, номер партії за необхідності;

3) для кормових сумішей/кормових матеріалів: назву та адресу виробників або постачальників кормових добавок/преміксів, відомості про природу та кількість використаних преміксів разом з номером партії; назву та адресу постачальників кормових матеріалів та додаткових кормів та дату поставки; тип, кількість та склад кормових сумішей; природу та кількість виготовлених кормових матеріалів або кормових сумішей разом з датою виробництва, назву і адресу покупця (наприклад, іншого оператора ринку кормів).

 

Стаття 43. Вимоги до контролю якості

1. Оператор ринку кормів для забезпечення контролю якості кормів дотримується таких вимог:

1) здійснює перевірку кормів у лабораторії, яка діє відповідно до чинного законодавства;

2) складає та запроваджує у письмовій формі план контролю якості, до якого включено проведення перевірки критичних точок під час виробництва, процедури відбору зразків та частота такого відбору, методи досліджень та частота їх проведення, відповідність специфікаціям та у разі невідповідності — місце, куди відправляються продукти (від матеріалів переробки до кінцевих продуктів).

2. З метою забезпечення простежуваності оператор ринку кормів веде документацію стосовно сировини, що використовується у кінцевому продукту. Зазначена документація повинна бути доступною для компетентного органу протягом знаходження корму в обігу.

3. Зразки інгредієнтів та кожної партії вироблених кормів та реалізованих кормів, або кожної конкретної частини виробництва (у разі неперервного виробництва) повинні відбиратися у достатній кількості з використанням процедури, яка попередньо встановлена та дотримується оператором ринку, для забезпечення простежуваності. Такий відбір має здійснюватися з частотою необхідною для визначення простежуваності у разі виробництва, яке оператор ринку веде тільки для своїх потреб.

4. Зразки, зазначені у частині третій цієї статті, опечатуються та на них наноситься маркування для їх ідентифікації. Зберігання зразків здійснюється таким чином, щоб запобігти заміні складу зразка та його підробці. Зразки зберігаються для надання компетентним органам протягом періоду, який відповідає терміну зберігання цих кормів. У разі використання кормів для тварин, які не призначені для виробництва харчових продуктів, виробник кормів повинен тримати тільки зразки кінцевого продукту.

 

Розділ VІІІ НАЛЕЖНА ПРАКТИКА ГОДУВАННЯ ТВАРИН

 

Стаття 44. Вимоги гігієни до випасу тварин на пасовищах

1. Випас на пасовищах та землях сільськогосподарських угідь повинен контролюватися для того, щоб мінімізувати забруднення харчових продуктів тваринного походження фізичними, біологічними або хімічними небезпечними факторами.

2. Відповідний період відпочинку землі перед тим, як дозволити випас поголів’я худоби на пасовищах, сільськогосподарських угіддях та між пасовищними ротаціями, повинен витримуватися за необхідності з метою мінімізації біологічного перехресного забруднення від гною та повинне бути забезпечено дотримання періодів утримання від внесення сільськогосподарських хімічних добрив.

3. Положення Розділу VIII не застосовуються до годівлі непродуктивних тварин.

 

Стаття 45. Вимоги гігієни до стаєнь та обладнання для годування тварин

1. Потужність, де перебувають тварини, повинна бути сконструйована у такий спосіб, щоб забезпечити належне чищення. Потужність та обладнання для годування повинні ретельно та регулярно чиститися з метою запобігання появі будь-якого небезпечного фактору. Хімічні речовини для чищення та санітарної обробки необхідно використовувати відповідно до інструкцій, а також зберігати окремо від кормів та зони годування.

2. Система боротьби із шкідниками повинна бути запроваджена для того, щоб контролювати доступ шкідників на потужність, де перебувають тварини, з метою мінімізації можливого забруднення кормів, підстилок для тварин або місць утримання тварин.

3. Будівлі та обладнання для годування повинні утримуватися в чистоті. Для усунення гною, сміття та інших можливих джерел забруднення кормів необхідно запровадити системи усунення гною, сміття та інших можливих джерел забруднення кормів. Корми та підстилки, що використовуються на потужності, повинні замінюватися щоб не допустити забруднення кормів та появи на них цвілі.

 

Стаття 46. Вимоги гігієни до зберігання кормів

1. Корми зберігаються окремо від хімічних речовин та інших продуктів, що заборонені для годування тварин.

2. Зони зберігання та контейнери повинні чиститися і висушуватися, а за необхідності повинні вживатися відповідні заходи боротьби із шкідниками.

3. Зони зберігання та контейнери повинні чиститися для того, щоб запобігти небажаному перехресному забрудненню.

4. Зерно повинне зберігатися у такий спосіб, щоб тварини не могли до нього дістатися.

5. Забороняється годувати жуйних тварин кормами,  що  містять

тваринний білок жуйних тварин.

6. Лікувальні та нелікувальні корми, які призначаються для різних категорій або видів тварин, повинні зберігатися у такий спосіб, щоб зменшити ризик їх згодовування не призначеним для цього тваринам.

 

Стаття 47. Вимоги гігієни до розповсюдження кормів

1. Система розповсюдження кормів на господарствах повинна забезпечити потрапляння відповідних кормів до належного місця призначення. Під час розповсюдження та годування корми повинні зберігатися у такий спосіб, щоб запобігти забрудненню від забруднених зон зберігання та забрудненого обладнання. Нелікувальні корми повинні зберігатися окремо від лікувальних кормів для запобігання забрудненню.

2. Транспортні засоби та обладнання для годування на господарствах повинні чиститися, особливо якщо їх використовують для поставки та розповсюдження лікувальних кормів.

 

Стаття 48. Вимоги гігієни до води

1. Вода, яку будуть пити тварини, повинна бути відповідної якості. Якщо існують підозри щодо забруднення тварин або продуктів тваринного походження від води, необхідно вжити заходів для оцінки та зменшення впливу небезпечного фактору.

2. Водопійне обладнання та обладнання для годування повинне бути сконструйоване, змонтоване та розміщене у такий спосіб, щоб мінімізувати забруднення кормів та води. Водопійні системи необхідно очищати та ремонтувати.

 

Розділ IX ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО КОРМИ

 

Стаття 49. Відповідальність операторів ринку за порушення законодавства про корми

1. Оператори ринку кормів в разі порушення вимог законодавства  про корми несуть відповідальність, в межах діяльності яку вони здійснюють, за:

1) використання потужностей з виробництва кормів без державної реєстрації, якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена цим Законом, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

2) використання незареєстрованих кормових добавок якщо обов’язковість такої реєстрації встановлена цим Законом,—

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат;

3) виробництво, зберігання кормів без отримання експлуатаційного дозволу, якщо обов’язковість його отримання встановлена цим Законом, –

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат;

4) обіг кормів, що є небезпечними для тварин , –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’ятнадцяти до тридцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від восьми до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат;

5) не впровадження на потужностях постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від тридцяти до сімдесяти п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від трьох до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат та зупинення роботи потужності, а у разі, коли на потужності необхідно отримувати експлуатаційний дозвіл, — тимчасове припинення дії експлуатаційного дозволу;

6) обіг кормів, мінімальний термін зберігання яких минув, —

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів, на фізичних осіб — підприємців — у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

7) порушення вимог нормативно-правових актів щодо гігієни кормів, у тому числі допущення до процесу виробництва та/або обігу кормів осіб, які мають протипоказання до роботи з кормами і присутність яких на робочому місці може спричинити виробництво та/або обіг небезпечних кормів, –

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;

8) не відкликання або  не вилучення з обігу кормів, які є небезпечними, – 

тягнуть за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від тридцяти до тридцяти восьми мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких продуктів, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від двадцяти трьох до тридцяти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких речовин та/або продуктів;

9) порушення вимог щодо забезпечення простежуваності, – 

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від двох до трьох мінімальних заробітних плат;

10) невідповідність кормів мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством про корми, –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб –  підприємців – у розмірі від двох до п’яти мінімальних заробітних плат;

11) реалізація неправильно маркованих кормів, – 

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів , на фізичних осіб-підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат із відкликанням та/або вилученням з обігу таких харчових продуктів;

12) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб  компетентного органу, щодо усунення порушень законодавства про корми, у тому числі не приведення маркування у відповідність з законодавством у строк, погоджений із компетентним органом,

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

13) приховування (ненадання), відмова у наданні, надання неправдивої інформації за запитами посадових осіб компетентного органу , –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від п’яти до восьми мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від трьох до п’яти мінімальних заробітних плат;

14) невиконання законних вимог (рішень) посадових осіб компетентного органу щодо знищення небезпечних кормів та кормових добавок, – 

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від п`яти до восьми мінімальних заробітних плат;

15) відмова з підстав, не передбачених законом, у допуску посадових компетентного органу до здійснення державного контролю –

тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб – у розмірі від дванадцяти до п’ятнадцяти мінімальних заробітних плат, на фізичних осіб – підприємців – у розмірі від восьми до дванадцяти мінімальних заробітних плат.

2. Під час визначення розміру штрафу враховується категорія ризику щодо безпечності корму.

 

Стаття 50. Провадження у справах про порушення  законодавства про корми

Провадження у справах про порушення законодавства про корми стосовно юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців здійснюється відповідно до вимог цього Закону.

2. Справи про правопорушення, передбачені  частиною першою статті 49 цього Закону розглядаються компетентним органом та його територіальними органами. 

3. Від імені компетентного органу, його територіальних органів розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право: головні державні інспектори та їх заступники.

4. Штраф може бути накладено на юридичну особу, фізичну особу – підприємця  протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня його вчинення .

5. Підставою для розгляду справи про правопорушення, передбачені частиною першою статті 49 цього Закону, є протокол. Протокол за результатами здійснення заходу державного контролю мають право складати державні інспектори компетентного органу, його територіальних органів. Протокол складається у двох примірниках. Один примірник протоколу вручається оператору ринку або уповноваженій ним особі, другий - зберігається компетентним органом.

Форма протоколу затверджується компетентним органом. У протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про оператора ринку (юридичної особи, фізичної особи – підприємця), дата, місце та суть правопорушення, характер та розмір заподіяної шкоди, якщо така мала місце, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про правопорушення підписується особою, яка його склала, та фізичною особою - підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про корми, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку - юридичної особи - уповноваженою ним особою.

У разі відмови від підписання протоколу фізичною особою - підприємцем, яка притягається до відповідальності за порушення законодавства про корми, або уповноваженою нею особою, а у разі провадження у справі щодо оператора ринку - юридичної особи - уповноваженою ним особою в протоколі робиться відповідний запис. Зазначені особи мають право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також зазначають мотиви своєї відмови від його підписання.

6. Справа про правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання компетентним органом протоколу про правопорушення, передбачені статтею 49 цього Закону.

7. Штраф сплачується не пізніше п’ятнадцяти днів з дня вручення або отримання суб’єктом правопорушення копії постанови про накладення штрафу.

8. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу у повному обсязі, надсилається до компетентного органу.

9. У разі якщо штраф не сплачено у строки, встановлені частиною сьомою цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення  адміністративного суду за позовною заявою компетентного органу.

10. Сума штрафів зараховується до Державного бюджету України.

11. У випадках, передбачених частиною першою статті 49 цього Закону, компетентний орган має право прийняти рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу кормів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя тварин, строком не більш як на 10 календарних днів з поданням відповідної заяви до суду не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

12. У разі, якщо усунення виявлених порушень неможливе у строк, зазначений у частині тринадцятій  цієї статті, компетентний орган узгоджує з оператором ринку період, необхідний для усунення виявлених порушень, і звертається з позовною заявою до адміністративного суду про тимчасове припинення виробництва та/або обігу кормів, що несуть загрозу для здоров’я та/або життя тварин.

13. Оператор ринку має право відновити виробництво та/або обіг кормів, якщо:

1) усунуто всі порушення, які за результатами перевірки компетентним органом стали причиною тимчасового припинення виробництва та/або обігу кормів;

2) скасовано рішення компетентного органу чи суду про тимчасове припинення виробництва та/або кормів.

 

Стаття 51. Відшкодування шкоди (збитків)

1. Відшкодування операторами ринку заподіяної шкоди (завданих збитків) здійснюється в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції", іншими законодавчими актами.

2. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи компетентного органу, відшкодовується за рахунок коштів відповідних бюджетів, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини такої посадової або службової особи.

3. Посадова або службова особа компетентного органу несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв’язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової або службової особи.

 

Розділ Х ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

розділу VI, який набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. При цьому корми, які були марковані до набрання чинності Розділу VI, можуть знаходитися в обігу до закінчення їх терміну зберігання;

пункту 7 цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Постійно діючі процедури, які базуються на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР), встановлені статтею 15 цього Закону, мають бути повністю розроблені, запроваджені та введені в дію протягом двох років із дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Корми, які відповідають вимогам, що діяли до набрання чинності цим Законом, але які не відповідають вимогам цього Закону після набрання ним чинності, можуть вироблятися та/або реалізовуватись протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом. Зазначені корми можуть перебувати в обігу на ринку України до закінчення строку їх придатності.

Якщо на момент набрання чинності цим Законом потужності вже діють та на них відсутній експлуатаційний дозвіл, оператори ринку повинні отримати експлуатаційний дозвіл на такі потужності в порядку, встановленому цим Законом. Експлуатаційний дозвіл, що діє на момент набрання чинності цим Законом, продовжує свою дію після набрання чинності цим Законом та не потребує заміни. Потужності, які на момент набрання чинності цим Законом вже мають експлуатаційний дозвіл, але які згідно положень цього Закону підлягають лише реєстрації, автоматично вносяться компетентним органом до реєстру потужностей, які підлягають реєстрації.

5. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Законі України “Про ветеринарну медицину” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 5—6, ст. 53 із наступними змінами):

у визначенні терміну "ветеринарна довідка " слова кормів тваринного та рослинного походження виключити;

у визначенні терміну ветеринарні документи слова та кормів виключити;

у визначенні терміну ветеринарне свідоцтво слова кормів тваринного та рослинного походження виключити;

у визначенні терміну ветеринарно-санітарна експертиза слова та знаки , а на агропродовольчих ринках – і рослинного виключити;

у визначенні терміну ветеринарно-санітарна експертиза слова кормових добавок, преміксів та кормів виключити;

у визначенні термінів потужності (об'єкти), серія, система аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках (Hazard Analysis and Critical Control Points - HACCP)” слова “кормових добавок, преміксів, кормів” виключити;

у визначенні терміну висновок державної ветеринарно-санітарної експертизи (експертний висновок) слова кормових добавок, преміксів та кормів виключити;

визначення термінів готові корми, корми, корми рослинного походження, корми тваринного походження, кормові добавки, премікси виключити;

у назві та визначенні терміну належна практика виробництва (для ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів та готових кормів) слова кормових добавок, преміксів та готових кормів виключити;

у визначенні терміну продукти тваринного походження слова корми тваринного походження виключити;

у визначенні терміну продукти тваринного походження для сільськогосподарського або промислового використання слова і кормів тваринного походження виключити;

у визначенні терміну субстанція слова і кормових добавок виключити;

у визначенні терміну товари слова кормові добавки, премікси та корми виключити;

визначення терміну експлуатаційний дозвіл викласти у такій редакції:

“експлуатаційний дозвіл – документ дозвільного характеру, який видається оператору потужностей з переробки неїстівних продуктів тваринного походження на підставі перевірки відповідності його потужностей вимогам ветеринарно-санітарних заходів та дозволяє оператору потужностей здійснювати господарську діяльність з переробки неїстівних продуктів тваринного походження ”;

статтю 2 доповнити частиною третьою такого змісту:

Дія цього Закону не поширюється на виробництво, обіг та державний контроль кормів, крім статті 71;

у статті 3:

в абзаці тринадцятому слова , а на агропродовольчих ринках – і рослинного , кормових добавок, преміксів, кормів виключити;

в статті 7:

в частині сьомій:

у пункті 2 слова кормовими добавками, преміксами, кормами рослинного та тваринного походження, готовими кормами виключити;

пункт 12 слова кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових  кормів виключити;

у пункті 13 слова кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів виключити;

у пункті 16 слова кормових добавок, преміксів, кормів виключити;

у пункті 21 слова кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів виключити;

в частині восьмій:

у пункті 1 слова кормових добавок, преміксів та готових кормів виключити;

у пункті 2 слова кормові добавки, премікси, готові корми у всіх відмінках виключити;

у пункті 4 слова кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів виключити;

у пункті 5 слова та кормах виключити;

у пункті 6 слова кормових добавок, преміксів, готових кормів виключити;

у пункті 16 слова кормових добавок виключити;

у пункті 6 частини першої статті 11 слова кормових добавок, преміксів, кормів тваринного походження, готових кормів виключити;

у пункті 1 частини першої статті 13 слова кормових добавок, преміксів, кормів виключити;

у статті 17:

у частині сьомій слова та кормових добавок замінити словами , а кормових добавок – у встановлених законом випадках;

у частині першій статті 32 слова і кормах виключити;

у частині першій статті 36 слова кормових добавок, преміксів, кормів виключити;

у статті 50:

пункт 4 частини першої викласти у наступній редакції:

4) потужностях (об'єктах) з виробництва, змішування та приготування лікувальних кормів;

у частині третій слова кормових добавок, преміксів та кормів виключити;

частину шосту вилучити;

у статті 56:

у частині другій слова корми тваринного походження насипом виключити;

у частині третій слова та кормів тваринного походження виключити;

у статті 59:

у частині першій, у частині другій та у частині третій знаки та слова , кормових добавок, преміксів, кормів виключити;

у статті 61:

у частині другій вилучити слова а також їх реєстрації та у пункті 1 частини третьої слова кормових добавок, преміксів та готових кормів виключити;

пункти 2 та 3 частини третьої виключити;

у статті 62:

у частині шостій слова продукції тваринного походження та кормів в Україні виключити;

у частині тринадцятій слова кормових добавок, преміксів та кормів виключити;

назву розділу XI викласти у наступній редакції:

Розділ XI

ВИМОГИ ДО ВИКОРИСТАННЯ ХАРЧОВИХ ВІДХОДІВ ДЛЯ ГОДІВЛІ ТВАРИН;

статті 76-79 виключити;

у частині четвертій статті 82 слова , кормових добавок, преміксів та готових кормів та та частині дванадцятій статті 76 виключити;

у частині другій статті 99 слова кормових добавок, преміксів та готових кормів виключити;

2) пункт 81 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженого Законом України “Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 47, ст. 532; 2012 р., № 17, ст. 155, № 23, ст. 238; 2013 р., № 2, ст. 4, ст. 10, № 8, ст. 75, № 14, ст. 92, № 15, ст. 104, ст. 105, ст. 116), у графі “Законодавчий акт України” доповнити словами “Закон України “Про безпечність та гігієну кормів”.

3) у Законі України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389; із змінами, внесеними законами України від 2 жовтня 2012 року № 5404–VІ, від 20 червня 2013 року № 353–VІІ, від 9 квітня 2014 року №1194-VII, від 22 липня 2014 року  № 1600-VI):

до статті 4 додати нову частину наступного змісту:

15. Положення даної статті не застосовуються до державного контролю, який здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про корми, а також законодавству про безпечність та окремі показники якості харових продуктів, здоров’я та благополуччя тварин;

до статті 5 додати нову частину наступного змісту:

6. Положення даної статті не застосовуються до державного контролю, який здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про корми, а також законодавству про безпечність та окремі показники якості харових продуктів, здоров’я та благополуччя тварин;

6. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти, а також нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити набрання чинності всіма зазначеними у цьому підпункті нормативно-правовими актами одночасно з набранням чинності цим Законом;

протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом забезпечити перегляд існуючих та затвердження нових параметрів безпечності кормів.

 

 

Голова Верховної Ради України

 

Повідомлення

про оприлюднення до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

 

З метою отримання зауважень та пропозицій до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів" (далі – проект Закону України) Міністерство аграрної політики та продовольства України оголошує про його публікацію на офіційному сайті Мінагрополітики України.

Проект Закону України визначає правові, організаційні та економічні засади у сфері виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів, кормових добавок та преміксів, основи забезпечення їх якості та безпеки

Метою проекту Закону є стимулювання виробництва кормів, збереження, поліпшення продуктивності сільськогосподарських тварин, отримання якісної та безпечної продукції тваринництва, забезпечення виробництва якісних та безпечних для здоров'я тварин кормів.

Прийняття проекту Закону України дасть можливість поліпшити фінансово-економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання продукції тваринництва на одну особу, підвищити доходи сільського населення та в деякій мірі стабілізувати соціально - економічний добробут на селі.

Прийняття проекту Закону України продиктовано необхідністю гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

Законопроект є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також відповідає принципам державної регуляторної політики.

Розробником проекту Закону України є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Проект Закону України та аналіз його регуляторного впливу розміщено в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Мінагрополітики України (www.minagro.gov.ua).

Зауваження та пропозиції стосовно проекту Закону України та аналізу регуляторного впливу в письмовій та електронній формі просимо надавати протягом місяця з дня опублікування цього оголошення за такими адресами:

Державна регуляторна служба України: 01011, Київ, вул. Арсенальна, 9/11.

Міністерство аграрної політики та продовольства України: 01011, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, відповідальний виконавець: Лозовицький Олександр Сергійович, телефон 278 80 49. E-mail: oleksandr.lozovitskiy@minagro.gov.ua.

 

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                               О.М. Павленко

Пояснювальна записка

до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття

Проект Закону України “Про безпечність та гігієну кормів” (далі – проект Закону України) розроблено в рамках реалізації статті 64 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року за № 1678-VII, відповідно до якої, Україна має наблизити своє законодавство про санітарні та фітосанітарні заходи щодо охорони тварин до законодавства ЄС, як це визначено у Додатку V до цієї Угоди.

Прийняття проекту Закону України сприятиме гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу в сфері безпечності харчових продуктів в частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

2. Мета і шляхи її досягнення

Розроблення законопроекту обумовлено тим, що питання виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів, кормових добавок та преміксів, основи забезпечення їх якості та безпеки в Україні законодавчо не врегульовано. Виробники та споживачі цієї продукції не захищені законодавством від неякісної і небезпечної як сировини, так і продукції.

Прийняття законопроекту продиктовано необхідністю гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

3. Правові аспекти

Зазначена сфера відносин регулюється Законами України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, “Про ветеринарну медицину”.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує фінансових витрат з Державного бюджету України.

5. Позиція заінтересованих органів

Законопроект потребує погодження з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Держпідприємництвом та Мін’юстом.

6. Регіональний аспект

Законопроект не стосується питання розвитку адміністративно -територіальних одиниць.

6.1. Запобігання дискримінації

У законопроекті відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

Даний законопроект не передбачає встановлення правил і процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект не потребує проведення консультацій з громадськістю.

9. Позиція соціальних партнерів

Законопроект не стосується соціально-трудової сфери і не потребує  узгодження позицій із уповноваженими представниками від всеукраїнських  профспілок, їх об'єднань та всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців.

10. Оцінка регуляторного впливу

Законопроект є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також відповідає принципам державної регуляторної політики.

11. Прогноз результатів

Прийняття законопроекту дасть можливість поліпшити фінансово-економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, збільшити обсяги виробництва та рівень споживання продукції тваринництва на одну особу, підвищити доходи сільського населення та в деякій мірі стабілізувати соціально - економічний добробут на селі.

 

 

Міністр аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                                О.М. Павленко

Аналіз регуляторного впливу

до проекту Закону України "Про безпечність та гігієну кормів"

 

 

1. Проблема, яку передбачається розв'язати шляхом державного регулювання

Проект Закону України “Про безпечність та гігієну кормів” (далі – проект Закону України) розроблено в рамках реалізації статті 64 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року за № 1678-VII, відповідно до якої, Україна має наблизити своє законодавство про санітарні та фітосанітарні заходи щодо охорони тварин до законодавства ЄС, як це визначено у Додатку V до цієї Угоди.

Прийняття проекту Закону України сприятиме гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу в сфері безпечності харчових продуктів в частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

2. Цілі державного регулювання

Корми та комбікорми для годівлі тварин повинні бути належної якості, відповідати фізіологічним потребам тварин за напрямами продуктивного призначення, а їх вплив на тварин не повинен спричиняти шкідливого впливу на здоров'я людей при вживанні продукції тваринництва. Корми і комбікорми також не повинні шкідливо впливати на здоров'я обслуговуючого персоналу в процесі обігу, а їх залишки – не повинні мати негативного впливу на навколишнє середовище.

Розроблення проекту Закону України обумовлено тим, що питання виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів та кормової сировини, основи забезпечення їх якості та безпеки в Україні законодавчо не врегульовано. Виробники та споживачі цієї продукції не захищені законодавством від неякісної і небезпечної як сировини, так і продукції.

Метою прийняття даного проекту Закону України є стимулювання виробництва безпечних та якісних кормів і тваринницької продукції, збереження і підвищення продуктивності тварин і, як наслідок, отримання якісної та безпечної продукції тваринництва.

Прийняття проекту Закону України продиктовано необхідністю гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині порядку забезпечення безпечності та гігієни кормів.

Проект Закону України є регуляторним актом, який справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави, а також відповідає принципам державної регуляторної політики.

3. Визначення альтернативних способів досягнення зазначених цілей та аргументи щодо переваги обраного способу

Перша альтернатива – залишити дану ситуацію без змін. Дана альтернатива є неприйнятною, оскільки:

Україна стала членом СОТ, розвиває ринкову економіку та проголосила одним з основних напрямків розвитку агропромисловий сектор економіки і претендує на континентальне лідерство у виробництві органічних продуктів харчування, ціна на які щороку зростає. Виробництво тваринницької продукції в таких умовах вимагає запровадження справедливих, прозорих і, головне, ефективних правил їх виробництва та формування якості.

Одним із факторів стримування подальшого розвитку кормової галузі, а відтак і нарощування виробництва тваринницької продукції, є недосконалість законодавчої бази.

Шляхом вирішення цієї проблеми є розробка, прийняття та запровадження проекту Закону України, який повинен стати основою для подальшого розвитку нормативно-технічної бази і кормової промисловості, що сприятиме виробництву високорентабельної продукції птахівництва і тваринництва. Аналіз діючих законів про корми у розвинених країнах світу показав, що найбільш доцільним є запровадження принципу відповідності комбікормової продукції вимогам безпеки, відповідальності виробників за заявлені у сертифікатах показники якості та сертифікацію виробників.

Забезпечення високого рівня захисту здоров'я людини і тварин є однієї з основних завдань продовольчого законодавства. Україна аграрна країна, яка конкурентоспроможна на аграрних ринках Європейських держав, в тому числі експорту кормів та кормової сировини до країн ЄС.

Кожна країна має право запроваджувати нові додаткові показники безпеки, які гарантують захист здоров’я населення країни та задовільний екологічний стан комбікормових і тваринницьких підприємств. Перехід до забезпечення відповідальності виробників за відповідність заявлених у сертифікатах показників якості реальним значенням з одного боку суттєво змінює та спрощує організаційні підходи до виробництва комбікормів, з другого боку вимагає запровадження міжнародних систем контролю якості (ISO, HACCP та ін.). Проте саме такий підхід надає можливість виготовляти кормову продукцію на будь-яке замовлення споживача, розвивати та удосконалювати програми і системи годівлі тварин і птиці, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної тваринницької продукції.

Перевагами обраного способу досягнення встановленої цілі є безпосереднє державне регулювання, яке направлене на гармонізацію законодавства України із законодавством Європейського Союзу у частині вимог щодо гігієни виробництва та обігу кормів, умов пов’язаних з процедурами забезпечення простежуваності кормів, правил реєстрації та отримання експлуатаційного дозволу для потужностей, на яких виробляються корми або здійснюється їх обіг, а також запровадження міжнародних систем контролю якості.

Розроблення проекту Закону України обумовлено недостатньою врегульованістю законодавчої бази з питань виробництва, експорту, імпорту, використання, пакування, маркування, транспортування, зберігання та введення в обіг кормів, кормових добавок і преміксів, забезпечення їх якості та безпеки використання.

4. Механізм, який застосовується для розв'язання проблеми, і відповідні заходи

Організаційна робота щодо виконання заходів і робіт, зазначених в законопроекті, покладається на Мінагрополітики України та Держветфітослужбу України.

Проект Закону України встановлює вимоги до організації та здійснення заходів державного контролю представниками компетентного органу з метою перевірки виконання операторами ринку вимог законодавства про безпечність харчових продуктів та кормів, а також законодавства про здоров’я та благополуччя тварин.

Проектом Закону України визначаються загальні вимоги щодо організації державного контролю, серед яких вимоги до компетентного органу щодо здійснення державного контролю, обов’язки та повноваження державних інспекторів.

Проектом Закону України визначаються загальні вимоги щодо гігієни виробництва та обігу кормів, умов щодо забезпечення простежуваності кормів, порядку та правил реєстрації та отримання експлуатаційного дозволу для потужностей, на яких виробляються корми або здійснюється їх обіг.

Також проектом Закону України передбачається перехідний період щодо набрання таким законом чинності, який є достатній для пристосування учасників ринку до вимог, передбачених законопроектом.

У разі прийняття дія цього Закону не поширюватиметься на:

приватне домашнє виробництво кормів для тварин, призначених для виготовлення харчових продуктів для власного споживання;

приватне домашнє виробництво кормів для тварин, не призначених для виготовлення харчових продуктів;

корми для тварин, не призначених для виробництва харчових продуктів;

прямі поставки виробником невеликої кількості кормів первинного виробництва кінцевому споживачу або місцевим закладам роздрібної торгівлі, які здійснюють прямі поставки кінцевому споживачу;

прямі поставки невеликої кількості кормів первинного виробництва на місцевому рівні від виробника до місцевих фермерських господарств для їхнього використання у таких фермерських господарствах;

роздрібну торгівлю кормами, призначеними для домашніх тварин;

ветеринарні препарати.

Запровадження правового механізму здійснення державного контролю безпечності кормів, встановлення вимог щодо гігієни виробництва та обігу кормів є складовою частиною поліпшення якості роботи контролюючих органів, справлятиме позитивний вплив на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб’єктів господарювання, громадян та держави.

5. Обґрунтування можливостей досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Метою державного регулювання виробництва та обігу кормів є збереження здоров’я тварин та забезпечення безпечності та гігієни кормів, збереження здоров’я людей, застосування дозволених для використання кормових матеріалів, кормових добавок і преміксів.

Оскільки законопроект розроблено виходячи із положень, визначених Регламентами ЄС №183/2005, № 178/2002 та Директивою Ради ЄС № 98/51/EC, у разі його прийняття очікується досягнення поставленої мети.

Вплив зовнішніх факторів на дію акта не передбачається. Із прийняттям регуляторного акта механізми впливу на фізичних, юридичних осіб залишаються незмінними, перешкоди та негативні наслідки щодо впровадження та виконання ними вимог регуляторного акта відсутні.

6. Очікувані результати прийняття акта

 

Вигоди

Витрати

Сфера інтересів держави

Гармонізація законодавства України до Регламенту ЄС 183/2005 та Регламенту ЄС 178/2002.

Забезпечення реалізації державної політики у сфері безпечності кормів для тварин.

Державне регулювання гігієни виробництва та обігу  кормів шляхом:

встановлення відповідності показників поживності та безпечності кормів;

нормування показників безпечності;

встановлення та дотримання порядку ввезення (пересилання) на митну територію України або вивезення з неї кормів;

державної реєстрації потужностей з виробництва та обігу кормів;

запровадження системи контролю та простежуваності;

інформування та підвищення обізнаності операторів ринку і споживачів стосовно безпечності та гігієни кормів;

здійснення державного контролю;

Збільшення інвестицій.

Додаткові витрати державного та місцевих бюджетів відсутні

Сфера інтересів суб’єктів господарювання

вимагати відшкодування збитків, заподіяних внаслідок постачання їм непридатних до споживання, неправильно маркованих або небезпечних кормів або речовин, призначених до включенні у корми, за умови їх використання та зберігання відповідно до інструкцій, наданих постачальником цих кормів або речовин, або нормативно-правових актів

бути звільненими від відшкодування збитків, пов’язаних із непридатністю до споживання та/або небезпечністю кормів, завданих внаслідок порушення іншими особами, в тому числі споживачами, вимог законодавства про безпечність та гігієну кормів;

мати право на відшкодування в повному обсязі збитків, завданих неправомірними діями державних інспекторів

Збільшення виробництва продукції та зміцнення конкурентоспроможності на вітчизняному та закордонному ринку

Витрати відсутні.

 

Сфера інтересів громадян

гарантія захисту здоров’я населення країни

Відсутні

 

Дія акта поширюється на більше ніж 10 тис. суб'єктів господарювання.

Після набрання чинності регуляторний акт буде надіслано всім заінтересованим міністерствам та відомствам.

Досягнення очікуваних результатів та досягнення цілей регулювання буде проводиться на підставі порівняння прогнозних показників та отриманих у подальшому даних.

7. Строк чинності регуляторного акта

Строк дії регуляторного акта необмежений.

Даний регуляторний акт може бути переглянуто за ініціативою регуляторного органу або на підставі аналізу звіту про відстеження результативності цього регуляторного акта, при зміні законодавчої бази.

8. Визначення результативності регуляторного акта

Основним показником результативності буде стимулювання виробництва безпечних та якісних кормів і тваринницької продукції, збереження і підвищення продуктивності тварин; отримання якісної та безпечної продукції тваринництва; забезпечення виробництва безпечних для здоров'я тварин кормів; захист кормів, кормових добавок і преміксів від фальсифікації.

Час, що витрачатиметься суб’єктами господарювання, пов’язаний з виконанням вимог акта, не змінюватиметься.

Додаткових фінансових надходжень до державного та місцевих бюджетів не передбачається.

Кількість суб’єктів господарювання на яких поширюється дія акту –більше 10 тис. суб’єктів господарювання.

З прийняттям законопроекту буде законодавчо врегульовані відносини між суб'єктами господарювання, що здійснюють свою діяльність на ринку кормів, кормових добавок та преміксів, чітка регламентація прав та обов'язків, а також відповідальності за якість і безпечність продукції.

Результативність законопроекту характеризуватиметься встановленням належних процедур державного контролю для забезпечення права операторів ринку на виробництво належної якості та безпечності товарів.

Рівень поінформованості буде значним: по-перше – законопроект буде оприлюднено з метою обговорення та отримання від суб’єктів господарювання зауважень та пропозицій, по-друге – після прийняття, зазначений нормативно-правовий акт буде розміщено на сайті Мінагрополітики України, Держветфітослужби України та Верховної Ради України.

Інформацію щодо основних положень акта суб’єкти господарювання та/або фізичні особи можуть отримати на сайті за електронною адресою Мінагрополітики України (www.minagro.gov.ua) (підрозділ «Проекти регуляторного акта» розділу Регуляторна політика).

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта

У разі прийняття регуляторного акта послідовно здійснюються базове, повторне та періодичне відстеження його результативності згідно із статтею 10 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та Методикою відстеження результативності регуляторного акта, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308.

Базове відстеження результативності регуляторного акта буде проводитись до набрання чинності цього регуляторного акта шляхом аналізу статистичних даних, а також моніторингу звернень суб’єктів господарювання з питань, які регулюються законопроектом.

Повторне відстеження результативності регуляторного акта здійснюватиметься через рік з дня набрання ним чинності шляхом аналізу статистичних даних в порівняні з базовим відстеженням.

Періодичне відстеження результативності буде здійснено з метою перевірки сталого досягнення регуляторним актом цілей, задекларованих при його прийняті після здійснення повторного відстеження результативності цього акта.

Періодичні відстеження результативності регуляторного акта здійснюватимуться один раз на кожні три роки, починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта.

За результатами кожного відстеження готується звіт про відстеження результативності регуляторного акта, який не пізніше як у десятиденний строк з дня підписання, оприлюднюється на офіційному WEB-сайті Міністерства аграрної політики та продовольства України та направляється до Державної регуляторної служби України.

 

 

Міністра аграрної політики

та продовольства України                                                                                                                                                                 О.М. Павленко