«Реформа державного управління» продовжує цикл публікацій про те, як міністерства та державні служби готуються до євроінтеграційного процесу, з якими викликами зіштовхуються та які рішення ухвалюють.
Як Міністерство аграрної політики та продовольства рухається в цьому напрямку — дізнавалися в Маркіяна Дмитрасевича, заступника Міністра аграрної політики та продовольства України з питань європейської інтеграції. Також, ми обговорили нагальні виклики, які безупинно вирішує колектив відомства.
Які кроки вже виконало Міністерство для посилення позиції України під час майбутніх переговорів із ЄС?
По-перше, ми виконуємо наші зобов’язання по Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. 2022 рік виявився надзвичайно складним для сфери сільського господарства, проте в нас плюс 11 % по її виконанню. По санітарних і фітосанітарних заходах — плюс 8%. На перший погляд може здатись, що не так уже й багато. Втім, якщо ми візьмемо ці сфери по відношенню до загальної кількості завдань, то це понад 30 %.
Крім того, ми перебуваємо в постійних переговорах із нашими брюссельськими колегами: з Єврокомісаром сільського господарства Янушем Войцеховським, з Єврокомісаром по розширенню Олівером Варгеї. З огляду на ті завдання, які зараз стоять перед Міністерством, ми почали розробляти стратегію наближення українського сільського господарства до CAP — (Common agricultural policy спільна сільськогосподарська політика), яка є обов’язковою для країн Європейського Союзу.
Як ви знаєте, в Європейській комісії сформований новий директорат, котрий працюватиме винятково на інтеграцію України до Європейського Союзу. Наприкінці березня ми з колегами плануємо зустріч із представниками цього директорату в Брюсселі задля обговорення подальшого плану дій, адже Угода про асоціацію містить лише частину європейських acquis. Загальний вал документів ЄС, з якими необхідно працювати, — значно більший.
Також, ми, як Міністерство, й Уряд загалом уже розпочали процедуру селф-скринінгу для вироблення власної позиції з питань, які виноситимуться на порядок денний у переговорному процесів про вступ України до ЄС.
Одне з найбільш вагомих досягнень Міністерства — домовленість про спрощення торгівлі з Європейським Союзом без мит і квот над яким працювали і Мінекономіки, і Уряд загалом. Нині ми активно працюємо над тим, щоб цей режим був продовжений ще мінімум на рік, а то і триваліший період.
Як ви оцінюєте готовність Міністерства до євроінтеграційного процесу станом на зараз?
Міністерство аграрної політики та продовольства працює над кластером п’ятим — ресурси, сільське господарство та згуртування. Але переговори починаються з fundamentals — фундаментальних сфер (правосуддя, юстиція, зовнішня торгівля тощо). Зрештою, ними вони й мають завершитися. Залежно від результатів переговорів по fundamentals, будуть відкриватися і інші розділи, зокрема які стосуються аграрної сфери, санітарних, фітосанітарних заходах і виробництву. На скільки швидко ми зможемо їх пройти? Нині відповісти дуже важко, бо ми бачимо досвід Балкан із десятирічним процесом переговорів.
З іншого боку — має значення політична ситуація. Зараз вона на користь України, завдяки безмитній і безквотній торгівлі з ЄС.
Для усвідомлення готовності ми зверталися до досвіду наших колег: Хорватії та Польщі, які вже проходили шлях євроінтеграції. Хоча в їх час діяли дещо інші правила вступу до ЄС.
З боку Польщі в переговорному процесі у сфері сільського господарства було залучено 1400 спеціалістів не лише з профільного Міністерства, але й з Уряду, консалтингових фірм та експертного середовища. Хорватія це проходила з командою в 400 осіб. Йдеться винятково про сільське господарство.
Якщо ж порівнювати наше сільське господарство, його потенціал, розмір держави, то, звісно, краще орієнтуватися на досвід Польщі. Лише уявіть, у нашому Міністерстві станом на зараз працює 200 людей. Чи достатньо цього? Відповідь — ні. Наш ресурс і спроможності дещо обмежені, але ми його використовуємо на 200 %.
Що вам необхідно для підвищення спроможності?
По-перше, нам потрібно реалістично ставитися до наших спроможностей. Наприклад, деякі країни Балкан у переговорах перебувають до 10 років. Про це варто не забувати.
По-друге, що нам точно потрібно зробити — це підвищувати зарплати працівникам. Поясню, чому це важливо. Наприклад, є держслужбовець, який у Міністерстві працює кілька років. Він набуває певного досвіду, здобуває знання. З огляду на це, виконує свої обовʼязки в три-чотири рази швидше, бо знає до кого звернутися, де почитати. Такий фахівець знає, як функціонує відомство. Тому звільнення такого фахівця є трагедією, адже він несе з міністерства весь набутий багаж знань.
На місце такого державного службовця прийде людина з відповідною кваліфікацією, але їй все-одно знадобиться кілька років на здобуття досвіду.
Нині в умовах війни фінансова мотивація надзвичайно важлива. Причини зрозумілі: інфляція, вищі витрати на побутові потреби, у багатьох сімʼї живуть за кордоном. На це необхідно зважати, й аж ніяк не ігнорувати.
По-третє, тренінги й навчання англійській мові. Без неї держслужбовець не зможе опрацювати директиву чи регламент ЄС. Здебільшого у документів немає будь-якого перекладу, навіть неофіційного.
Між іншим, НАДС у співпраці з освітньою організацією EF Language Learning Solutions запустили проєкт Eng4PublicService з безкоштовного вивчення публічними службовцями англійської мови на онлайн платформі. Крім того, оновлена Стратегія реформування державного управління передбачає, що до 2025 року 70% службовців мають покращити знання англійської щонайменше до рівня В1. А який рівень володіння англійською серед ваших підопічних?
Насправді, це проблема. Хоча в профільних департаментах, якщо ми говоримо про сільське господарство, санітарні та фітосанітарні заходи, міжнародний департамент євроінтеграції, у нас достатня кількість людей, які англійською спілкуються. Однак для розроблення законодавчого акту недостатньо лише розмовних навичок.
Крім того, коли працюєш із документом, з письмовою англійською мовою — це одне. Але у спілкуванні з європейськими колегами чи європейським експертом, потрібно вміти пояснювати власну позицію.
Січень, лютий — зарплата головного спеціаліста міністерства в середньому 11 тисяч гривень. Водночас потрібно володіти англійською на пристойному рівні, розбиратися в директивах, праві ЄС, працювати понаднормово.
Українські держслужбовці нині мають більше можливостей для професійного навчання. Окрім опанування англійської, вони також можуть проходити онлайн і офлайн курси в Коледжі Європи в Натоліні. У цьому закладі створюють національну спроможність для навчання та розвитку експертизи у сфері євроінтеграції, зокрема в межах процесу переговорів. Чи були серед ваших колег ті, хто навчався в Коледжі Європи?
У нас декілька службовців проходили навчання онлайн. Ще двоє їздили на навчання фізично в Польщу. Хотілося б більше, але в контексті війни в Україні і це вже не погано.
Повернімося до євроінтеграції. Які можливості вона відкриває для аграрного сектору України?
По-перше, ринок із 27 країн із величезною кількістю споживачів для аграрної сфери. Ми можем зайняти свою нішу на цьому ринку по низці товарів.
По-друге, ЄС передбачає вільний рух товарів, послуг і трудових ресурсів. Це те, що знадобиться нам під час відновлення України й залучення інвестицій.
По-третє, захист права власності. Захист від рейдерства й несправедливих судів — це впевненість аграріїв і потенційних інвесторів у майбутньому.
По-четверте, обмін технологіями. Аграрний сектор у нинішньому вигляді зорієнтований на експорт сировини з малою часткою переробки товарів. А для цієї переробки треба інвестиції та технології.
Підвищення стандартів по якості та безпечності. Хоча для аграріїв це буде не легко, український споживач однозначно виграє.
Доступ до європейських фондів — великий фінансовий ресурс. Аграрні сектори в державах-членах ЄС часто є дотаційними. Україна, якщо доєднається до Європейського Союзу зможе отримати доступ до цих фондів.
Україна зможе конкурувати за гроші із цих фондів з іншими державами-членами?
Там справді конкуренція в цьому питанні. Це — предмет переговорів, майбутньої Угоди про вступ. Ми вже знаємо деякі позиції, на яких нам потрібно буде робити наголос для отримання доступу до фондів.
До чого аграріям потрібно готуватися вже зараз?
До підвищення стандартів виробництва, простежуваності, гігієни, до підвищених вимог у ветеринарній сфері. Це те, до чого ми йдемо з 2016 року з моменту укладання Угоди про асоціацію. Вочевидь, далі темпи підвищуватимуться.
Якою є різниця між нинішніми вимогами в Україні і вимогами в ЄС?
Загалом, ми можемо оцінити якість української продукції, як добру. В іншому випадку, вона не була б дозволена до імпорту в країни ЄС. Ми вже бачимо наше зерно, яйця, курятину, органічні продукти, олію тощо на європейських полицях. Їх використовують європейські виробники в переробних галузях.
Водночас маємо проблеми з експортом м’ясних продуктів. Унаслідок війни ми не можемо забезпечити вже згадану мною вимогу простежуваності. Це, наприклад, процес відслідковування моменту народження теляти і весь ланцюжок до лавки супермаркету. Ми над цим зараза активно працюємо.
Скільки євроінтеграційних законопроєктів розробило Міністерство за минулий рік?
Упродовж 2022 року Верховною Радою ухвалено 5 розроблених нами євроінтеграційних законів, приблизно 15 підзаконних нормативно-правових актів. Зважаючи на складність умов, у яких ми працюємо, це досить добрий результат по виконанню Угоди про асоціацію. Нагадаю, плюс 11 %.
Почалося розроблення нових законів, які вже увійшли в план на 2023 рік. Цьогоріч ми очікуємо схвалення мінімум 5 законів (щодо захисту рослин, органічного виробництва, ГМО, органіки, благополуччя тварин тощо) приблизно 10 підзаконних актів, 45 наказів Міністерства, які вже формуватимуть підзаконну базу для прийнятих раніше законів.
Як ви оцінюєте додержання і виконання розроблених вами законів?
Ухвалення законів замало. До прикладу, щоб запрацював Закон України «Про ветеринарну медицину», ухвалений два роки тому, потрібно 180 підзаконних актів. Звісно, процес підготовки актів йде швидше: відсутні процедури першого, другого читання, голосування в Парламенті, браку голосів тощо. Але загалом документів багато.
Про штат Міністерства, навантаження, та обʼєднання з іншими міністерствами
Ми щодня працюємо понаднормово. Не лише в напрямі євроінтеграції. Після 24 лютого маємо заблоковані порти морські, за допомогою яких здійснювалося 95 % експорту, працюємо над зерновою ініціативою, вирішуємо питання дизпалива для аграріїв. Як ви знаєте, вони найбільші споживачі.
Окрім цього, знищені елеваторні потужності, викрадене зерно, зберігання врожаю. Розбираємося.
Маємо брак фінансової ліквідності, запустили запустили програму «Доступні кредити 5–7–9 %", якою на 60 % користуються аграрії. Великі ферми виливають молоко, бо немає потужності з надоювань та охолодження. І це лише частина викликів, які вирішує наша команда з 200 державних службовців Міністерства.
Довкола нас постійно точаться розмови про обʼднання міністерств. Це лише концепція, опублікована в ЗМІ. Я особисто у своїй роботі вже втомився відповідати європейцям і американцям на питання: «Таке дійсно може бути?» У кожній європейській країні є аграрне міністерство, навіть якщо аграрний сектор цієї країни розміром із Чернігівську область.
Як ми справляємося? Розставляємо пріоритети і концентруємося на важливих та першочергових завданнях.