Прес-центр

Ярема КОВАЛІВ: «Більшість продукції, яку споживають українці, насправді своя, тільки «тіньова»

Про «велику рибу»...

 

Ярема КОВАЛІВ: «Більшість продукції, яку споживають українці, насправді своя, тільки «тіньова»

 

Європейський інвестиційний банк надасть українським аграріям кредит на 400 мільйонів євро. Третина цих коштів просто мусить відійти малим фермерам на... рибу. У цьому переконаний голова Держрибагентства Ярема Ковалів. Молодий, проте надзвичайно амбіційний чиновник, який прийшов на державну службу трохи більше року тому з бізнесу, переконаний: українці можуть зі своїх річок і себе прогодувати, і добре заробити, аби тільки «нагорі» трішки допомогли малому «аква-фермеру» і... не крали.

Запущений з ініціативи Держрибагентства 16 червня перший в Україні рибний патруль на практиці продемонстрував, як лише за рахунок ефективної системи контролю можна вирішити багато з поточних проблем незаконного, непідзвітного, неконтрольованого рибальства. «Офіційно в Україні виловлюється 80 тисяч тонн риби, а неофіційно — всі 200 тисяч. Це приблизно 4 млрд грн на рік. Тіньові 4 мільярди. З них держава не отримує нічого. Це «рибна мафія», про яку всі знають, однак довго не було інструменту, щоб зловити за руку. Патруль став таким інструментом», — заявив Ковалів.

На думку Коваліва, держава здатна вирішити проблеми галузі через комплексний підхід, що передбачає працюючий рибний патруль, а також дерегуляцію і скорочення бюрократії для підприємців галузі, спрощення умов роботи для рибного фермерства аквакультури — щоб вирощувати товарну рибу було вигідніше та простіше, аніж незаконно виловлювати. Так, на його думку, необхідними кроками є запровадження сертифіката походження риби, що супроводжуватиме її з моменту вилову до прилавка магазину і унеможливить реалізацію браконьєрської риби, та прозора процедура звітування про вилов, у тому числі через електронні системи.

Детальніше про проблеми і перспективи української риби — в інтерв’ю «Дню» голови Держрибагентства Яреми КОВАЛІВА.

 Ви заявили, що третина коштів з кредиту ЄІБ (а це 400 мільйонів євро) має піти на фінансування такого напряму, як «аквакультура та рибне господарство», на кредити для аквафермерів, розвиток малого та середнього бізнесу. Поясність, яких відчутних результатів може досягнути галузь і що принести за ці гроші?

— Україна має колосальний потенціал вирощування риби в умовах аквакультури, у нас чи не найбільша в Європі площа внутрішніх водойм — 1,2 мільйона гектарів. Проте є багато перешкод для того, щоб цей напрям в аграрному напрямі почав активно зростати.

Одна з цих перешкод — загальноукраїнська — це  відсутність доступного фінансування для підприємств, що хочуть розпочати свою діяльність або вже ведуть та хочуть просто її інтенсифікувати. Тому критично важливо, що ЄІБ звернув увагу на рибну галузь України і в рамках виділених коштів, 400 млн євро, передбачив такий напрям як аквакультура та рибне господарство. 

Ці кошти наші підприємці зможуть отримати за зниженими відсотковими ставками порівняно зі звичайними комерційними кредитами. Попередньо обговорюючи з європейцями умови надання цих кредитів, йшлося про відсоткові ставки  близько 12%.

Наступна важлива частина цих коштів —  фінансування як приватного сектору, так і  інфраструктурних проектів, Держрибагентство запропонує  перелік   до розгляду  ЄІБ на предмет подальшого фінансування. Один з прикладів, сучасний завод із виробництва комбікормів, що вкрай необхідні, для вирощування умовах аквакультури високоцінних  видів риб — форелі, осетрових. В Україні до цього часу не існує такого виробництва, комбікорми ввозяться із-за кордону. У зв’язку з девальвацією їх вартість дуже виросла і не дозволяє нашим підприємцям використовувати їх в достатньому обсязі. Звичайно, це впливає на собівартість і вартість кінцевого продукту для українських споживачів.  За оцінками експертів, будівництво заводу з виробництва необхідних комбікормів в Україні значно здешевить його для підприємців, сприятиме  активному розвитку аквакультури.

Хочу відмітити, що кредит ЄІБ — перший випадок, коли допомогу українському  рибному  сектору передбачили міжнародній фінансовій програмі, що підтверджує потенціал сектору. В свою чергу Держрибагентством активно підтримано цей проект, щоб залучати передовий, в першу чергу, досвід європейських країн для розвитку рибного господарства. Нашою метою було знайти шляхи, щоб забезпечити фінансування як реформування нашої галузі, так і розвитку аквакультури. Тому, в сфері аквакультури — це значний крок для інтенсифікації, для можливості розвитку цього виду діяльності.

Звичайно, є дуже багато проблем в українському законодавстві, пов’язаних з отриманням водойм в оренду, з платою за оренду. В цих напрямках ми теж працюємо. Законопроект щодо зниження орендної плати за землі водного фонду до 3% від нормативної оцінки землі з 3—12% (як це було раніше) очікує свого розгляду.

«УПРОДОВЖ БАГАТЬОХ РОКІВ У НАС НЕ БУЛО ДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО СТАНУ ГАЛУЗІ»

 Як би ви сьогодні коротко охарактеризували ситуацію в рибному господарстві України?

— В Україні впродовж багатьох років не було достовірної інформації щодо стану рибної галузі, дуже багато  підприємств працює «в тіні». Наприклад,   Україна не знає, скільки підприємств веде свою діяльність у сфері аквакультури, достовірних об’ємів вилову. З тих підприємств,  діяльність яких можемо проаналізувати, більшість використовує екстенсивну форму вирощування. Через відсутність  фінансових інструментів для розвитку, для того щоб здешевити кінцевий продукт. При тому, що  у більшості країн рибні господарства ведуть інтенсивне виробництво, застосовують новітні технології.

На жаль, в Україні до цього часу говорити про широке впровадження новітніх форм аквакультури важко. Звичайно, що є окремі винятки, фермери, що  розводять осетрових, устриці, креветку, тиляпію. Але це окремі господарства, невеликі підприємства, які тільки зараз починають активне спілкування між собою, намагання об’єднуватись, обмінюватись інформацією.

Ще однією з проблем, яку ми бачимо, спілкуючись з аквафермерами, є відсутність необхідної інформації про цей вид діяльності: як правильно займатись; до кого можна звертатись у випадку виникнення проблем, хвороб риби; хто займається селекцією в Україні; які є наукові заклади? Щоб дати відповідь на ці питання Держрибагентство ініціювало створення  спеціального посібника, його підготовка на фінальному етапі. 

Що стосується промислового лову, то рибне господарство — це невеликі підприємства. Переважно рибалки-промисловики  експлуатують застарілі матеріально-технічні засоби, багато — офіційно занижує вилови, деякі працюють  в основному в тіні.  Цьому сприяло як нормативне регулювання, так і «схеми» за участі рибінспекції. До речі, перші місяці роботи нового рибоохоронного патруля на Київщині уже дає  результат: +24% вилову на Київському водосховищі та +36% на Канівському.

Що стосується морів, то там ситуація складніша, хоча загальний вилов за 6 місяців цього року  виріс майже на 20,5% — до 16 тис. тонн. На Азовському морі об’єми вилову цього року зростають і показують хорошу динаміку при існуючій проблемі  застарілого флоту, ріст на 22,1%, на Чорному морі — всього  на 4,9%, що яскраво ілюструє  проблему із станом флоту.

«НАЙБІЛЬШЕ РИБИ ПОСТАЧАЄМО У НІМЕЧЧИНУ, МОЛДОВУ, ГРУЗІЮ ТА КАЗАХСТАН»

  За даними Держрибагентства, 80% українського ринку  риби становить імпорт. А скільки риби ми експортуємо? Куди? Яку?  Розкажіть, як змінювались ці показники упродовж 25 років незалежності України?

— 80% української риби становить імпорт — це за даними офіційної статистики. Але якщо врахувати тіньовий ринок, то розрахунок може бути кардинально іншим. І вийде, що більшість риби, яку споживають українці є українською. Просто ця риба — «тіньова» не проходить через офіційні  мережі, вона реалізується на базарах, на стихійних ринках.  У нас офіційний вилов близько 82 тис. тонн, а неофіційний, за оцінками експертів — 200. Як вже говорив, зарегульованість галузі бюрократичними процедурами, неналежна робота рибоохорони завели багатьох рибалок «в тінь». Минулого року динаміка змінюється  — підприємці починають  показувати реальні вилови, звідси і ріст вилову, що показує статистика. І морський вилов, який вже згадував, і у внутрішніх водоймах — 6 місяців 2016 р.  — 6,9 тонн,  +16,8%.

Якщо дивитися на «рибну» експортну історію України за 20 років, то ситуація невесела, бо експорт зменшився майже на 95% з 159,1 тис. тонн (85 млн дол. США) у 1996 році до 8,6 тис. тонн (17,7 млн дол. США) у 2015 році. Проте потрібно розуміти, що це багато  в чому пов’язано із значним скороченням рибопромислового флоту України, на який припадала основна частина вилову та експорту мороженої та свіжомороженої океанічної риби і  втратою або закінченням строків дії контрактів, які були укладені ще за часів Радянського Союзу. 

Після розриву торгових стосунків з РФ, наш експорт теж сильно впав, оскільки  основний потік експорту ішов саме туди. У 2014 р. загальний експорт був 48608,2 тис. тонн, з якого 39624,9 тис. тонн або 82% — до Росії, відповідно загальний експорт 2015 р. — це 17784,4. Найбільше риби постачаємо у Німеччину, Молдову, Грузію та Казахстан. Але якщо говорити про загальні об’єми експорту, це — крихти, порівняно з тим потенціалом, який може бути. Потрібно інтенсифікувати виробництво риби в умовах аквакультури. Потенціал експорту рибної продукції в Україні я оцінюю як досить високий і цьому свідчать останні тенденції та події на рибному ринку. Коли зацікавились рибною продукцією країни Близького Сходу. При цьому ми знаємо, що традиційно найбільш перспективною експортною складовою українського ринку є судак, є підприємці, що  успішно його експортували, в точу числі в  США.

ПРО ОТРУЄННЯ РІЧОК, БЮДЖЕТ І ПРИВАТИЗАЦІЮ

 Назвіть три, на вашу думку, найвагоміші причини, які сьогодні заважають Україні розвивати своє рибне господарство?

— Я думаю, що найвагоміші причини — загальнодержавні. Це відсутність доступного фінансування, це ситуація з податковим навантаженням і непрозоре регулювання, наприклад для цілей аквакультури, виділення земельних ділянок.

Щоб знівелювати ці причини, зі сторони Держрибагентства зроблено низку кроків у відповідності до Концепції реформування рибного господарства.

 А екологія українських водойм? Яка вона?

— З мого боку давати оцінку не дуже коректно, це компетенція Мінекології. Якщо загально, то масове отруєння річок,  як, наприклад, літом цього року по всій Україні, вкрай негативно впливає на рибні запаси. Є локальні екологічні проблеми — водяний горіх на Київщині, червонокнижна рослина, яка так розрослася у місці  природних нерестовищ, що  заважає можливості природного відтворення риби. Активно співпрацюємо з Мінекології, щоб знайти  вирішення цій проблемі.

Окрім того, є чинники, які не можна однозначно віднести до екологічних, але які впливають на рибні запаси — це зміна рівнів води у наших водосховищах. За оцінками деяких експертів, зменшення рівня води у водосховищі на декілька  сантиметрів в період нересту призводить до більших втрат, ніж завдає нашим рибним запасам браконьєрство протягом цілого року.

 Скільки в Україні сьогодні діючих державних рибгоспів? Наскільки, за вашими оцінками, вони ефективно діють?

— Як державних підприємств у нас два діючі рибгоспи — Іркліївський риборозплідник і Погребищерибгосп. У нас є ще 4 бюджетні установи, які займаються вирощуванням малька і зарибленням наших водойм, зокрема осетровими. Погребище і Іркліїв показують непогані результати діяльності, але якщо  подивитися на їх потенціал, який вони можуть показувати — то це в  декілька разів менше продукції від того, що вони б могли поставляти на ринок України.  

Тому я є прихильником передачі державних об’єктів у приватну власність. Разом з тим  12 інших  ДП вже внесено в список на приватизацію.

 Галузь отримує фінансування з держбюджету — у якому розмірі?

— Останні три роки фінансування галузі зводилось до фінансування зарплат,  фінансування комунальних затрат, в 2016р. — 120 млн грн. Коштів, необхідних для капітальних затрат на реконструкцію наших заводів, селекції, проведення наукових заходів, програм зариблення,  на жаль, не виділяють. Сподіваємось, що ситуація зміниться у 2017 році, у  пропозиції   в  держбюджет передбачено перезапуск  програм зариблення та селекції, збільшення фінансування  на паливно-мастильні матеріалами, що критично важливо для нашого рибного патруля. Але тут важливо розуміти, що використання  цих коштів має  здійснюватись на принципово інших засадах: виключно прозорі та відкриті тендери, контроль  виконання вселення водних біоресурсів у наші водні об’єкти.

«В УКРАЇНІ З’ЯВИТЬСЯ КІЛЬКА НОВІТНІХ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО БУДУТЬ НЕ ТІЛЬКИ ВИРОЩУВАТИ РИБУ, А Й ПЕРЕРОБЛЯТИ ЇЇ»

 Нещодавно ви підписали Меморандум про порозуміння з гендиректором Асоціації українських імпортерів риби. Де будуть вирощувати рибу, в яких об’ємах, хто, і як це відобразиться в ціновому діапазоні на споживчому ринку? Чому компаніям стає вигідно вирощувати рибу тут, а не завозити з інших країн? Невже лише через знецінення гривні?

— Думаю, що поштовхом однозначно стало знецінювання гривні. Але ми розуміємо, що велику роль зіграли і  ті зміни, які відбулися у рибній галузі протягом останнього року.   Відкрита діяльність Держрибагентства,   заходи по дерегуляції, що ми здійснюємо, діалог з гравцями ринку та законодавчі ініціативи, як його наслідок, зниження рівня корупції.  Навіть просто робота з підприємцями  побудована  за принципом «почути і допомогти», а не за принципом «щось собі на цьому отримати».

Я вдячний Асоціації за те, що вони відгукнулися на пропозицію про взаємодію та співпрацю з Держрибагентством. Нам дуже приємно, що підприємства, які ведуть діяльність із західними партнерами, бачили передовий досвід вирощування риби, переробки —  зможуть тепер застосувати  свої знання і в Україні.

Як на мене, це дуже позитивний сигнал для українського ринку і для можливості інтенсифікації вирощування риби в умовах аквакультури. Сподіваюсь, що результатом діяльності буде те, що в Україні з’явиться декілька новітніх підприємств, що будуть не тільки вирощувати рибу, а й переробляти її, не тільки реалізовувати продукцію на ринку України, але і відкриють новий експортний потенціал для продукції за кордоном. 

Тим паче, що Асоціація говорила про таку можливість щодо ринку США, країн Європи, Кавказу та Близького Сходу. Їм цікаві всі види риб, які можуть вирощуватись в Україні в умовах аквакультури: і класика, наприклад, короп, і новітні напрями — креветка, тиляпія, молюски.

Про конкретні обсяги говорити  ще зарано — наразі вивчаємо можливості, надаємо їм всю необхідну інформацію.

Алла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»